2. Фізіологічні основи уяви (комбінація збудження нейронів різних аналізаторів, функція гіпоталамусу, зв’язок уяви з другою сигнальною системою);

Воображение обусловлено активностью головного мозга, его коры. В ней замыкаются связи при восприятии и закрепления впечатлений от окружающего мира. Когда человек перестает воспринимать предмет, состояние возбуждения в определенных центрах коры остается в виде «следа». Такое «следовое» возбуждение нейронов одного анализатора комбинируется в том или ином сочетании с возбуждением другого анализатора. Образование подобных ассоциативных связей в коре головного мозга человека и есть физиологическая основа воображения. При этом определенную роль играют и подкорковые центры, в частности, гипоталамус. Эта структура нижних отделов головного мозга участвует в построении последовательно сменяемых возбуждений при их взаимопереходах из первой сигнальной системы во вторую и наоборот. Возможность замены непосредственных раздражителей словесными обеспечивает такую аналитико-синтетическую деятельность мозга у человека, которая основывается на оперировании следовыми и непосредственно вызываемыми словесными знаками- только дифференцированными раздражителями. Так возникают образы не только прошлого, но и будущего.

Опережающим отражением назвал такую формулу псих. отражения, обеспечивающего прогнозирование, предвидение, русский ученый П. К. Анохин.

Благодаря тому, что воображение тесно связано со второй сигнальной системой, оно может оказывать глубокое и сильное физиологическое влияние на весь организм.

3. Види (активна та пасивна)

Виды воображения

 Активное воображение – пользуясь им, человек усилием воли, по собственному желанию вызывает у себя соответствующие образы.

 Пассивное воображение – его образы возникают спонтанно, помимо воли и желания человека.

 Продуктивное воображение – в нем действительность сознательно конструируется человеком, а не просто механически копируется или воссоздается. Но при этом в образе она все же творчески преобразуется.

 Репродуктивное воображение – ставится задача воспроизвести реальность в том виде, какова она есть, и хотя здесь также присутствует элемент фантазии, такое воображение больше напоминает восприятие или память, чем творчество.

4. Прийоми (аглютинація, аналогія, гіперболізація, акцентування, типізація) уяви.

Уява за своєю природою активно. Воно стимулюється життєвими потребами і мотивами і здійснюється за допомогою особливих психічних дій, званих прийомами створення образів. До них відносяться: аглютинація, аналогія, акцентування, типізація, додача і переміщення.

Аглютинація (комбінування) - прийом створення нового образу шляхом суб'єктивного об'єднання елементів або частин деяких початкових об'єктів. Шляхом аглютинації створено багато казкові образи (русалка, хатинка на курячих ніжках, кентавр і т.д.).

Аналогія - це процес створення нового, за схожістю з відомим. Так за аналогією з птахами людина винайшла літальні пристрої, за аналогією з дельфіном - каркас підводного човна і т.д.

Гіперболізація - виявляється у суб'єктивному перебільшенні (применшення) розмірів об'єкта або кількості частин та елементів. Прикладом може бути образ Гуллівера, багатоголовий дракон і ін

Акцентування - суб'єктивне виділення і підкреслення якихось характерних для об'єкта якостей. Наприклад, якщо у прототипу героя художнього твору добре виділені окремі риси характеру, то письменник їх підкреслює ще більше.

Типізація-прийом узагальнення безлічі споріднених об'єктів з метою виділення в них загальних, повторюваних, істотних ознак і втілення їх у новому образі. Цей прийом широко використовується в художній творчості, де створюються образи, що відображають характерні риси певної групи людей (соціальної, професійної, етнічної).

Додача - полягає в тому, що об'єкту приписуються (додаються) не властиві йому якості або функції (чоботи-скороходи, килим-літак).

Всі прийоми уяви працюють як єдина система. Тому при створенні одного образу можуть використовуватися декілька з них. У більшості випадків прийоми створення образів погано усвідомлюються суб'єктом.