5.Стан ресурсів прісних вод в Україні ти у світі.

Загальні запаси води в Україні становлять 95 млрд.м3, в тому числі 3,2 млрд.м3 — підземні води. Це дані з врахуванням води, що потрапляє з території Білорусії та Росії. Відомо, що водні ресурси республіки складаються з місцевого стоку та транзиту. Останній надходить по Дунаю, Дніпру, Сіверському Дінцю та інших водних артеріях. За межами України формується близько ЗО км3 стоку (загальний його обсяг становить 210 км3). Провідна роль у задоволенні потреб господарства та населення України прісною водою належить рікам. На території України нараховується близько 73 тис. річок; переважно невеликі: лише близько 125 з них мають довжину понад 100 км. Більшість рік входить до басейнів Чорного та Азовського морів; однак невелика північно-західна і крайня західна частина України належить до Балтійського басейну. Однією з найбільших водних артерій України є Дніпро з такими великими притоками, як Прип’ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла, Самара та інші. Басейн Дніпра займає 65% площі республіки. Його водні ресурси становлять близько 35 км3. Далі за розміром площі басейнів йдуть Дністер — 12% території держави; річний стік 8,7 км3, Сіверський Донець — 4% і 5 км3. Південний Буг— понад 3% і 3,4 км3. Довжина рік відповідно становить 1362 , 1053 та 806 км. Особливе місце у водних ресурсах України належить Дунаю, який протікає у державі на невеликій території. Це велика та багатоводна артерія, стік якої у розрахунковий маловодний рік становить близько 60 км3, середній річний стік коливається в межах 123 км3 . Басейн Дунаю знаходиться на території Багатьох країн Європи: на його берегах та на берегах допливів розташовані великі міста, що впливає на якість водних ресурсів. Важливу роль відіграють малі річки, які потребують належної і постійної охорони (кількість їх останніми роками помітно зменшується). В їх басейнах формується понад 60% загального обсягу водних ресурсів України. Чималі запаси водних ресурсів України зосередженні в озерах, яких налічується понад 3 тис., у тому числі ЗО озер площею 10 км2 і більше. В них, а також у лиманах акумулюється близько 11 км3 води, з якої 2,5 км3 — прісна. Окрім цього в Україні створено понад 1057 водосховищ та понад 27 тисяч ставків.

Велика кількість боліт (понад 70 масивів), що становить близько 125 тис. га, або 10 % усіх боліт України, охороняється Болота відіграють винятково важливу водоакумулятивну і водоохоронну роль. Окрім поверхневих вод суші Україна має вихід до двох морів — Чорного та Азовського. Розміщене Чорне море між двома материками — Європою і Азією. Площа Чорного моря становить 420.3тис. км2, об’єм води — 547тис. км3, середня глибина — 1300м. Тому Чорне море — важливий кліматоутворюючий фактор — воно суттєво впливає на клімат та погоду Європи та Середнього Сходу. Азовське море — найбільш мілководний морський басейн на території СНД, яке з’єднане з ним вузькою (4-13 км) Керчинською протокою. Площа моря становить 38 тис км2, середня глибина — 7-10 м. Водний баланс моря: материковий стік — 39,6 км3рік, опади — 13,5 км 3  рік. Випаровується з поверхні моря 33,9 км 3рік води. Для всіх водних об’єктів суші з сповільненим стоком характерний життєвий цикл, за яким екосистема потерпає постійні зміни в бік збільшення накопиченої органічної речовини. Антропогенна евтрофікація відрізняється від природньої більшою швидкістю процесу. Прикладом може бути евтрофікація озера: в природніх  умовах процес евтрофікації озера займає близько 103 років й більше; сьогодні ж за рахунок інтенсивної господарської діяльності процес евтрофікації прискорюється на 2-3 порядка. В наш час евтрофікація набула глобального характеру В процесі своєї діяльності людина негативно впливає на природні процеси та явища у водних об’єктах. Їх екостан невпинно погіршується. Це є наслідком використання небездоганних з екологічного погляду технологій, неконтрольованості промислового, сільськогосподарського та побутового стоків, створення смітників поблизу водоймищ та безпосередньо на дні . Прикладом непродуманого виробництва, яке негативно позначається на стані моря та суходолу, є науково не обгрунтоване виробництво сірки з морської води. У структурі та функціонуванні екосистем відбуваються зміни, які знижують їх рекреаційний, біопродуктивний та виробничо-господарський потенціали, стимулюють розвиток важкопрогнозованих деструктивних процесів.  Своєю господарською діяльністю людина змінює кількісну характеристику та якісний склад стоків озер і штучних водойм, річок а відповідно, і морів, в які вони потрапляють через систему рік чи безпосередньо. Збільшилась кількість біогенних речовин, які потрапляють з суходолу, у тому числі з органічними та мінеральними добривами. В закритих басейнах типу Чорного, Азовського, Середземного морів, які мають обмежений водообмін, наслідки такої діяльності можуть бути особливо небезпечними як для мешканців водойм, та і для самої людини. Україна мало забезпечена водними ресурсам. Запаси прісних вод становлять на одного жителя лише 1 тис. м3. Це одне з останніх місць у країнах СНД. В умовах зростаючого дефіциту води, водні ресурси на сучасному етапі є одним з найважливіших факторів господарського розвитку, а чисті прісні води — цінним та усе більш обмеженим природним ресурсом. Дефіцит прісних вод висуває на порядок денний реалізацію комплексу заходів щодо їх раціонального використання та всебічного збереження. Тому проблема антропогенної евтрофікації вод — є актуальною проблемою сьогодення.

Вода покриває 71% поверхні Землі. Об’єм світового океану 1338 млн.км3. Аби цю воду рівним шаром розповсюдити по поверхні Землі, то потужність цього шару була б 3,0 км. Найглибша океанічна западина – Марианська, яка має глибину 11020 м, але це всього навсього 17/10000 радіусу геоїда. За Львовичем ( ) загальний її об’єм складає 1,386 млрд.км3. Із цієї кількості 1,338 млрд.км3 припадає на Світовий океан (70% поверхні Землі покрито водою). Друге місце після Океану посідає вода, що акумульована у льодовиках Арктики та Антарктики – це складає 24 млн.км3. Тут вміщується 69% всіх земних запасів прісної води. Наступне місце за об’ємом займає підземна вода. Вона тут вміщується у порах, тріщинах і розповсюджена на велику глибину. При підрахунках кількості води враховують тільки ту частину, що доступна людству у його господарській діяльності. Орієнтовано цей об’єм дорівнює 23,4 млн.км3. На поверхні суші вода вміщується у озерних котловинах, об’ємом 176,4 тис.км3 (найбільше озеро – Великі Американські озера – 24 тис.км3 води, найглибше – озеро Байкал – 23 тис.км3). Запас води у річках – 2120 км3 (загальна витрата – 43,7 тис.км3/рік). В атмосфері у вигляді водяної пари зосереджено 12,9 тис.км3 води. В біосфері вміщується 2,5 тис.км3 води. Слід відзначити, що із всього об’єму води на Землі 97,47% – солона, мінералізована. Прісної води тільки 35 млн.км3. З цієї кількості 24 млн.км3 знаходиться у твердому стані, 10,5 млн.км знаходиться під землею і її важко здобувати. Доступно для використання тільки 0,4% світових запасів прісної води, тобто 134 тис.км3 води.. Найбільш рухомою частиною ресурсів прісних вод є річковий стік (43,7 тис.км3/рік). В основному це він забезпечує людство водою. Якби розділити цю воду між людьми, то на кожного прийшлося б 24000 л/доб. Сучасна середня потреба людини у воді 3300 л/доб. (5 тис.км3/рік). За даними ООН до 2100 р. населення Землі звеличиться до 20 млрд. чоловік і потреба у воді зросте до 17 тис. км3/рік. Якщо використовувати воду тільки в межах об”єму річкового стоку, то практично ресурси прісних вод будуть невичерпаними, оскільки завдяки кругообігу води на землі вона постійно оновлюється. Однак, при досить великих запасах прісної води на Землі вже тепер в багатьох районах відчувається її нестача. Це пояснюється наступними причинами: нерівномірністю розподілу води по поверхні Землі, швидким зростанням промисловості та сільського господарс­тва, зростанням населення та концентрацією його у великих містах та міських огломераціях, забрудненням ресурсів прісних підземних вод отруйними відходами промислового виробництва та сільського господарства.