31 Українсько-Російський договіір 1654 та його наслідки для України

Українсько-московський договір 1654 року – це договір про союз України з Росією , який було укладено 8 січня 1654 року в Переяславі. Земський собор в Москві після тривалих вагань прийняв рішення про союз з Україною. Богдан Хмельницький разом з козацькою старшиною на Переяславській Раді

закріпив рішення про союз з Москвою. Це було рішення про підданствоУкраїни з Росією, але на правах автономії для України

У першій половині XVII ст. майже всі землі, заселені тоді українським народом, опинилися у складі Речі Посполитої. Але Росія не виконала своїх зобов”язань і зразу ж після підписання

„Березневих статтей „ почала їх порушувати. Насильницькими методами шляхта почали втручатися у внутрішні справи України, а згодом і взагалі позбавили її прав на автономію. Попри недосконалість і недовговічність українсько-московський договір

1654 р. протягом XVII –XVIII ст. розглядався українцями як найсильніший і найпереможніший доказ суверенності України. Адже він дав змогу цілком зберегти шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання й кріпосницькі відносини.

34 Гетьман і Виговський

Після смерті гетьмана Хмельницького постало питання, хто буде його наступником. Хмельницький хотів зробити гетьманство спадковим у своїй сім'ї, хоча дотеперішнє життя і козацькі традиції вимагали продовжувати практику виборності. Політична ситуація в Україні була така складна, що вже через місяць після смерті Хмельницького у Чигирині зібралася рада старшин, де Ю. Хмельницький заявив, що він ще молодий, щоб виконувати обов'язки гетьмана, має учитися, а тому тимчасово зрікається гетьманства. Рада погодилася і вирішила, що поки юнак буде навчатися, виконання обов'язків гетьмана буде доручено генеральному писареві Івану Виговському. Обрання Виговського підтвердила і генеральна рада старшин за участі представників козацтва, міщанства та духовенства. Взявши булаву, Виговський правив як справжній гетьман і не згадував про свій тимчасовий статус.І Виговський правив з 1657-1659рр. Зовнішня політика: 1)збереження союзницьких відносин з Морсковською державою 2)Відновлення союзницьких відносин з кримським ханством 3)Підписання мирного трактату зі шведським королем, за яким останній визнавав незалежність війська Запорізького 4)Досягнення угоди з Речею Посполитою Внутрішня політика: 1) Проведення лінії на економічне й політичне зміцнення козацької старшини і православної шляхти 2)Надавав велику к-сть землі у володіння правосл. Монастирів, укр. Шляхти і козац.старшини. 3)Зазнавши невдачі в бородьбі з антигетьманськими виступами, власнми зусиллями зверневся по допомогу до Москви .

39Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

Проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму про ставлення громадян України до Акта проголошення незалежності України стало епохальною подією, що у корені змінило історичну долю українського народу.

Право брати участь у референдумі і виборах Президента України мали 37 млн 885,6 тис. громадян, прізвища яких виборчі комісії внесли до списків для таємного голосування. До бюлетеню з референдуму були включені текст Акта проголошення незалежності України, прийнятого Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 p., і питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?».

У голосуванні взяли участь 31 млн 891,7 тис. громадян, тобто 84,2% від загальної кількості включених до списків. Із них на питання бюлетеня відповіли «Так, підтверджую» 28 млн 804,1 тис. громадян, або 90,3%. Позитивну відповідь дало населення всіх областей України, незалежно від національної приналежності. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших народів, що проживають на території України.

Причинами такої високої політичної активності громадян України стали:

- сформоване протягом багатьох століть прагнення українського народу до державотворення;

- віра народу у свої сили і можливості;

- розпочатий процес розпаду СРСР.

Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу.