Глава 68

Крім того, важливо підкреслити, що новий ЦК України надає потерпілому право на відшкодування шкоди незалежно від того, чи перебував він із продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт або послуг у договірних відносинах (ч. 1 ст. 1209 ЦК України). Остання норма є вельми важливою, адже вона захищає не лише права осіб, які безпосередньо придбали товари, роботи або послуги, а й законні інтереси тих споживачів товарів, користувачів результатів робіт і послуг, яким безпосередньо було заподіяно шкоду. Наприклад, громадянин Б. уклав з приватним підприємцем договір щодо заміни електрообладнання в своїй квартирі. Через деякий час квартиру було продано громадянину Н., під час проживання якого в квартирі внаслідок конструктивних недоліків електричної проводки вийшли з ладу електроприлади. Вимоги Н. про відшкодування шкоди, пред'явлені до приватного підприємця, який здійснював відповідні роботи, повинні бути задоволені на підставі наведеної норми.

Обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, виникає у заподіювача тільки за наявності юридичних фактів, які в сукупності утворюють склад правопорушення. Такими фактами виступають: шкода, протиправні діяння (дія або бездіяльність) заподіювача, а також причинний зв'язок між неправомірними діяннями заподіювача і настанням шкоди.

Характерною особливістю відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), є те, що така відповідальність настає у порушника незалежно від наявності вини (ч. 1 ст. 1209 ЦК України). Іншими словами, в даному випадку, як і при відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (ч. 5 ст. 1187 ЦК України), має місце усічений склад правопорушення. Підставами звільнення заподіювача шкоди від відповідальності виступають лише непереборна сила або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

Закон встановлює, що шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню тільки, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені — протягом десяти років від дня виготовлення товару, виконання роботи або надання послуги (ч. 1 ст. 1211 ЦК України). За змістом цієї норми зазначені строки є строками, протягом яких існує саме право на відшкодування, І тому їх пропущен-ня погашає належне потерпілому право.

ЦІ строки не можна ототожнювати зі строками позовної давності. На них не поширюються норми глави 19 ЦК України, які регулюють питання переривання, зупинення та продовження строків позовної давності. На відміну від строків позовної давності, строки, визначені у ст. 1211, не можуть бути змінені за домовленістю сторін. Непред'явлення потерпілими у встановлені ст. 1211 строки претензій погашає належне їм право вимоги, в той час як сплив строку позовної давності свідчить лише про втрату права на судовий захист І не позбавляє особу самого матеріального права.

Частина друга ст. 1211 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню також якщо: 1) на порушення вимог закону не встановлено строку придатності товару, роботи (послуги); 2) особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності І про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Як свідчать формулювання цієї норми, вона є спеціальною щодо вищенаве-дених положень частини першої ст. 1211, а відтак можна припустити, що в разі

Зобов'язання із заподіяння шкоди

549

невстановлення строків придатності товару, роботи (послуги), якщо такі строки повинні бути встановлені згідно із законодавством, а також у випадку непопе-редження особи споживача про властивості товарів, робіт (послуг) після спливу строків придатності, матеріальне право потерпілого на відшкодування шкоди строками не обмежується.