Глава 62

важення він реалізовує при заснуванні управління і в подальшому їх виконання покладається на управителя. По закінченні управління майно і всі доходи передаються установнику, за винятком тих випадків, коли договір укладено в інтересах вигодонабувача і йому належить право одержати майно та/або доходи.

Договором або законодавством можуть передбачатися й інші права установника виходячи з особливостей управління окремими видами майна.

Так, установник управління цінними паперами і грошовими коштами має право на визначення порядку одержання доходів від управління цінними паперами або грошовими коштами; на одержання інформації про виконання умов договору, вартість і стан своїх активів та іншої інформації, обов'язковість надання якої передбачено договором, а також інші права¹.

Управління майном, особливо в умовах формування ринкової економіки, є видом діяльності з великим ризиком. При прийнятті інвестиційних проектів та Інших рішень управитель планує напрямки інвестування і розраховує на відповідні активи. Непередбачувана поведінка установника може ускладнювати процес управління, а то й взагалі завдати великих збитків. Тому одним із основних правил управління є правило, яке забороняє установнику втручатися в інвестиційну та інші види управлінської діяльності довірчого управителя, звичайно, крім випадків, коли управитель діє нерозсудливо або порушує умови договору. Установник реалізує своє право власності при передачі довіреного майна в управління. Після укладення договору переважну більшість повноважень власника вже здійснює виключно довірчий управитель, який наділяється речовими способами захисту своїх прав від третіх осіб, у тому числі і від власника.

Установник управління несе перед управителем ряд обов'язків, до яких належать: сплата управителю винагороди у розмірі, строки та порядку, визначеному в договорі управління; невтручання у діяльність управителя, яка пов'язана з виконанням ним своїх повноважень як управителя; виконання інших обов'язків, передбачених договором або законом.

Установник зобов'язаний передати управителю майно, яке є об'єктом управління, а також правовстановлюючі документи.

². В окремих випадках, пене тільки індивідуальні

Правовий статус управителя. Загальне правило управління майном передбачає передачу довіреного майна у руки професіонала. Управління довіреним майном здійснюють його професійні учасники — підприємці (фінансово-кредитні установи, емітенти цінних паперів щодо своїх власних паперів, комерційні організації — професійні учасники ринку цінних паперів, індивідуальні підприємці тощо). Тобто у ролі управителя можуть виступати як індивідуальний підприємець, так і комерційна організація редбачених законом, управителями можуть бути підприємці чи комерційні організації, а й фізичні особи та некомерційні орга-

Проект Закону України "Про довірче управління майном" (реєстр. №0941) підготовлений і внесений народним депутатом 3-го скликання Б. Б. Кожиним на розгляд Верховної Ради України 22 липня 1998 р.

Ненашев А. Кому и как доверить ценные бумаги // БИЗНЕС- АДВОКАТ. — 1998. — № 11. — С. 9.

Договір довірчого управління майном

457

нізації. Таке управління засновується, головним чином, для збереження чи розпорядження майном власника, а не для його примноження, тобто для неко-мерційних цілей. Це відбувається у випадку необхідності управління майном підопічного, безвісно відсутньої особи та в інших випадках.

Не виключається існування ситуації, коли власник або інша зацікавлена в управлінні майном (наприклад, цінними паперами чи грошовими коштами) особа можуть створити спеціальну юридичну особу, яка в подальшому і здійснюватиме ними управління у встановленому законодавством порядку.

Управитель здійснює свої повноваження без довіреності. Закон встановлює обмеження щодо здійснення повноважень довірчого управителя окремими особами. Так, згідно зі ст. 1033 ЦК України управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Довірчим управителем не може бути вигодонабувач.

Особливий статус управителя вимагає чіткого визначення його прав та обов'язків, відповідальності перед установником та третіми особами. Управитель реалізує повноваження володіння, користування та розпорядження майном без переходу до останнього права власності на майно, на яке встановлено управління, або воно може переходити у довірчу власність управителя, якщо це прямо передбачено договором управління відповідно до Закону України від 19 червня 2003 р.

При виникненні відносин управління управитель наділяється настільки ж широкими повноваженнями, наскільки і невизначеними (володіння, інвестування, управління). Відповідно до ст. 1037 ЦК України управитель вчиняє юридичні та фактичні дії від свого імені згідно з договором. Він у межах наданих йому законом та договором прав може передавати майно у власність іншим особам, здавати в оренду, укладати інші правочини щодо майна, переданого в управління, здійснювати Інші повноваження власника. Законом або договором можуть бути передбачені обмеження щодо вчинення довірчим управителем окремих дій з управління майном. Так, згідно з п. 1 ст. 1037 ЦК України управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Якщо він порушить це правило, то укладені ним угоди щодо відчуження майна будуть недійсними. Чинне законодавство не містить інших обмежень прав управителя. Водночас спеціальний правовий статус встановлюється законом для управителя фонду фінансування будівництва та фонду операцій з нерухомістю як довірчого власника.

Таким чином, у визначених законом і договором межах управитель самостійно визначає характер І види тих юридичних і фактичних дій, які необхідно вчинити для досягнення мети управління. Установник управління не має права втручатися у діяльність з управління майном у випадках, не передбачених договором, і не може давати управителеві обов'язкові вказівки.

Управитель здійснює діяльність з управління не у своїх Інтересах, а в інтересах установника чи вигодонабувач а. їх інтерес полягає в досягненні визначеного результату, який залежить від мети управління, встановленої договором. Виділяють два види цілей управління: "охоронного" і "підприємницького" характеру¹.

Ефимова Л. Г. Указ. соч. — С. 302.

458