§ 11. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю

Конституція України (ст. 3) проголошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в державі. Отже, заподіяння фізичній особі каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або позбавлення її життя породжують зобов'язання з відшкодування шкоди, яке має низку специфічних особливостей порівняно із загальними правилами про зобов'язання із заподіяння шкоди. Зазначений випадок традиційно виділяється в цивільному законодавстві в особливий делікт, регулювання якого поряд з ЦК здійснюється також спеціальними нормативними актами, що діють у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких можна віднести закони України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 р., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р. тощо. Велике значення має Постанова Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", від 27 березня 1992 р. (з наступними змінами).

Вищезазначене деліктне зобов'язання виникає за наявності загальних умов цивільно-правової відповідальності, які в даному випадку мають певні особливості. Оскільки життя та здоров'я особи є абсолютною цінністю, будь-яке запо-

¹ Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31 березня 1989 р. із змінами від 25 грудня 1992 р. // 36. постанов Пленуму Верховного Суду України. — К., 1995. — Ч. 1. — С. 86.

Зобов'язання із заподіяння шкоди

541

діяння каліцтва, іншого ушкодження здоров'я громадянинові або позбавлення його життя є протиправним. І тільки у виключних випадках, прямо передбачених законом, завдання шкоди життю або здоров'ю людини є допустимим (наприклад, коли шкода завдається у стані необхідної оборони).

Шкода, заподіяна життю або здоров'ю людини, яка спричинила ЇЇ каліцтво, травму або смерть, не може бути відшкодована в натурі, а її' грошова компенсація найчастіше не може призвести до повного відновлення порушеного стану потерпілого. Ця обставина визначає специфіку даного делікту. Обсяг шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, повинен складатися із двох частин: компенсації майнових втрат (втрати заробітку, Інших доходів, витрат на відновлення здоров'я, витрат на поховання тощо) та компенсації моральної шкоди. Якщо майнової шкоди у потерпілого не виникло, хоча його здоров'ю і заподіяно шкоду, його права обмежуються можливістю вимагати компенсації за фізичні та моральні страждання, які він пережив.

Специфіка причинного зв'язку як умови відповідальності полягає у встановленні кількох ланцюгів причинного зв'язку: по-перше, повинен бути встановлений причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) заподїювача шкоди та ушкодженням здоров'я (смертю) потерпілого, а по-друге — причинний зв'язок між ушкодженням здоров'я (смертю) потерпілого та майновими втратами, які виразилися у втраті заробітку, додаткових витратах тощо.

Умовою відповідальності за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю потерпілого, є вина заподіювана шкоди, крім випадків заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України; ст. 450 ЦК УРСР); а в новому ЦК України — актами влади та діями правоохоронних органів (статті 1173—1176 ЦК), а також шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (§ З Глави 83 ЦК України). Відповідно до загального правила ст. 1166 ЦК України (ст. 440 ЦК УРСР) вина заподіювана презюмується, отже, для звільнення від відповідальності він повинен надати докази своєї невинуватості.

ЦК УРСР 1963 р. визначав декілька спеціальних випадків відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю і життю громадянина, залежно від того, кому, ким і за яких обставин заподіяно шкоду:

1. відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, пов'язаніз виконанням ним трудових обов'язків (ст. 456 ЦК УРСР);

2. відповідальність за ушкодження і смерть громадянина, за якого той, хтозаподіяв шкоду, не зобов'язаний сплачувати страхові внески (ст. 457 ЦК УРСР);

3. відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який непідлягає соціальному страхуванню (ст. 461 ЦК УРСР);

4. відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього (ст. 462ЦК УРСР).

У новому ЦК України зазначений делікт поділяється на два основні різновиди. Залежно від того, яким благам завдано шкоду, виділяють: а) відповідальність за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; б) відповідальність за шкоду, завдану смертю потерпілого. Названі випадки відрізняються один від одного обсягом та характером відшкодування, суб'єктним складом та низкою інших обставин.

Відповідальність за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній

542