Глава 68

Тому протиправною вважається діяльність працівника, яка порушує умови і порядок здійснення ним своїх трудових обов'язків. Бездіяльність — це невиконання працівником обсягу роботи, обумовленої трудовим договором, певними правилами, інструкцією тощо. Наведемо два приклади. За розпорядженням керуючого відділом держгоспу працівник І. спалював солому на площі, що межувала з лісовими угіддями. В результаті нехтування правилами пожежної безпеки (спалювання проводилося при сильному вітрі), вогонь перекинувся на ліс, внаслідок чого лісгоспові заподіяно матеріальну шкоду. Другий випадок. Залишена під час операції марлева серветка стала причиною нового захворювання пацієнта С, що викликало другу операцію. Все це призвело до інвалідності другої групи. Такий наслідок стався тому, що медпрацівники не додержувалися загальнообов'язкових правил підрахування матеріалів, інструментів до і після операції.

У наведених прикладах протиправна поведінка працівників перебувала у причинному зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків, а тому відповідальність за заподіяну ними шкоду слід покласти на організацію.

Підставою відповідальності організації є не лише вина її керівного органу, а й будь-якого працівника, який під час виконання своїх трудових обов'язків заподіяв шкоду.

Організація, що відшкодувала шкоду потерпілому, може звернутися з регрес-ною вимогою до працівника, з вини якого заподіяно шкоду; розмір стягнення визначається законодавством, яке регулює відносини працівника з організацією (статутом кооперативу, статутом громадського об'єднання тощо).

§ 6. Відповідальність за шкоду, заподіяну органами державної влади

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Враховуючи, що заподіяння шкоди в даному випадку має позадоговірний характер, відносини щодо її відшкодування врегульовано нормами Цивільного кодексу, присвяченими зобов'язанням, що виникають у зв'язку з заподіянням шкоди (деліктні зобов'язання). В ЦКУРСР цьому присвячено лише одну статтю 442 "Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб". Новий ЦК України врегулював питання відшкодування шкоди, завданої актами влади, у трьох статтях Глави 82. Це стаття 1173 "Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування", ст. 1174 "Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування" та ст. 1175 "Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нор-мотворчої діяльності". В теорії цивільного права норми, що містяться у

Зобов'язання із заподіяння шкоди

519

вищевказаних статтях, прийнято називати правилами про спеціальний делікт — шкоду, заподіяну актами влади. Підставами для виділення таких випадків у окремий (спеціальний) делікт є як особливості застосування до нього загальних умов позадоговірної відповідальності, так і спеціальних умов, додатково встановлених законом.

Певними особливостями характеризується така загальна умова відповідальності, як протиправність актів влади. Статті 1173—1175 говорять про "незаконні" рішення, дію чи бездіяльність органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб, а також про прийняття вищезазначеними органами "незаконного" нормативно-правового акту, який було скасовано.

Незаконними є діяння або нормативно-правові акти, які суперечать не тільки законам, а й іншим правовим актам. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми. Ними можуть бути різні накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі), які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані.

Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкоду у зазначеній сфері може бути заподіяно і шляхом протиправної бездіяльності. Тому в цій сфері владно-адміністративних відносин вимагається активність і прийняття необхідних заходів, передбачених законами або іншими правовими актами, з метою уникнення виникнення шкоди.

Якогось переліку незаконних діянь органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, які можуть породжувати деліктні зобов'язання, передбачені статтями 1173—1175 ЦК України, ст. 442 ЦК УРСР, законодавство України не містить. Отже, ними можуть бути будь-які діяння, акти управління та нормативні акти за умови, що вони прийняті при здійсненні вищезазначеними органами, їх посадовими або службовими особами своїх повноважень. Якщо шкода заподіюється не в сфері адміністративно-владних відносин, а в сфері господарської або технічної діяльності (наприклад, у результаті ДТП шкода заподіюється громадянину автомобілем голови обласної державної адміністрації), вона підлягає відшкодуванню не на підставі статей 1173— 1175 ЦК України, ст. 442 ЦК УРСР, а на загальних підставах (у вказаному випадку на підставі ст. 1187 ЦК України; ст. 450 ЦК УРСР).

В українському деліктному праві, як і в праві більшості країн континентальної Європи, застосовується система генерального делікту, відповідно до якої будь-яке заподіяння шкоди визнається протиправним і тягне за собою обов'язок заподіювача відшкодувати таку шкоду, якщо він не доведе свою уповноваженість на її заподіяння. В сфері відносин, що розглядається, діє протилежне правило, а саме, що будь-який акт влади визнається законним, в тому числі й той, яким заподіяно шкоду. Пояснюється це тим, що шкода в даному випадку заподіюється діями, регулювання яких здійснюється не цивільним, а іншими галузями права — адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального тощо¹. Отже,

Див.: Куп А/7. Возмещение вреда, причиненного гражданину актами власти: Автореф. канд. дне. - Л., 1984. - С. 11.

520