Глава 68

Відмінність між видами відповідальності полягає в дії принципу повного відшкодування шкоди. Хоч він властивий обом видам відповідальності, проте у сфері договірних відносин, особливо між організаціями, законодавство містить деякі винятки, що призводять до значного обмеження дії принципу повного відшкодування збитків. Не змінює становища й той факт, що за порушення окремих видів договірних обов'язків встановлена штрафна неустойка, оскільки вона передбачена в тих договірних зобов'язаннях, де власне діє принцип повного відшкодування шкоди.

При позадоговірній відповідальності шкода відшкодовується повністю незалежно від об'єкта посягання. Наприклад, при пошкодженні автомашини відшкодовуються не лише витрати на ЇЇ ремонт, а й вартість втраченого машиною товарного вигляду. У судовій практиці, на жаль, немає випадків, коли б відшкодування здійснювалося у вигляді вартості втраченого товарного вигляду щодо іншого майна.

По-різному вирішується питання про підстави зменшення розміру позадоговірної і договірної відповідальності. У деліктних зобов'язаннях до уваги береться майновий стан однієї сторони — заподіювача в особі громадянина. Відповідно до ст. 454 ЦК УРСР суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану.

За новим ЦК України, це правило підлягає обмеженому тлумаченню. Якщо шкоду завдано злочином, то майновий стан особи, що скоїла злочин, не враховується при визначенні розміру відшкодування (ст. 1193 ЦК України).

У договірній відповідальності розмір збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договірного обов'язку, не може зменшити орган, який розглядає спір. Однак, якщо порушення договірного зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника (ч. 1 ст. 616 ЦК України).

При позадоговірній відповідальності за ЦК УРСР заподіювач шкоди звільняється від обов'язку відшкодування, коли шкода виникла внаслідок умислу потерпілого (ст. 450), а груба необережність може бути підставою для відмови у відшкодуванні (ст. 454).

Новий ЦК України інакше оцінює юридичне значення грубої необережності потерпілого щодо її впливу на розмір відшкодування. За ст. 1193 ЦК України вона є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування і, отже, не може бути підставою для звільнення відповідальної особи від відшкодування. Це загальне правило, воно застосовується, якщо інше не передбачено законом.

В договірному зобов'язанні боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо це сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України).

Різниця у вимогах передбачення, пред'явлених до потерпілого та кредитора, зумовлюється тим, що при заподіянні шкоди поза зв'язком з договірним зобов'язанням правовідносини виникають для потерпілого несподівано, тому підвищеного передбачення в цьому випадку вимагати від потерпілого неможливо. При договірних зобов'язаннях, оскільки кредитор очікує виконання зобов'язання і готується прийняти виконання з моменту укладення договору, від кредитора власне І повинна вимагатися така сама передбачливість, яка вимагається від боржника. Боржник несе відповідальність і за просту необережність.

Зобов'язання із заподіяння шкоди

509

Зазначені особливості позадоговірної відповідальності, ЇЇ відмінності від договірної мають важливе значення не тільки для теорії цивільного права, а й для практики.

Суть і соціальне призначення позадоговірної відповідальності, як і будь-якого правового явища, можуть бути розкриті за допомогою її функцій, внаслідок чого реалізується призначення відповідного правового явища. Функція виражає основний напрям розвитку того чи іншого правового явища. З точки зору соціології функція вказує на ту роль, яку виконує соціальний інститут. При цьому характеристика сутності функцій цивільної відповідальності, у тому числі позадоговірної, залежить від юридичного змісту і соціальної спрямованості відповідальності.

Як захід державного примусу, позадоговірна відповідальність виступає як особлива реакція держави стосовно особи, яка вчинила правопорушення. Вона виражається в осуді її поведінки та супроводжується для неї негативними наслідками. Останні полягають у покладенні на правопорушника нового юридичного обов'язку, змістом якого є відшкодування заподіяної шкоди. Таке покладення впливає на правопорушника через його майнову сферу, що призводить до її зменшення, до позбавлення благ, належних йому. Позадоговірна відповідальність, викликаючи такі наслідки для правопорушника, має на меті поновити майнову сферу потерпілого. Вона виконує щодо нього відновну функцію. Остання здійснюється не тільки в галузі відновлення майнових відносин, а й щодо відновлення особистих немайнових відносин.

Впливаючи на особу правопорушника, позадоговірна відповідальність, як і інші види юридичної відповідальності, спрямована на запобігання новим правопорушенням. Примус, можливість примусу здатні психологічно спонукати до певної позитивної поведінки. Проте превенція здійснюється не тільки у разі покладення відповідальності. Саме існування правової норми, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, так само є стимулюючим фактором. На відміну від відновної функції, яка діє тільки при покладенні відповідальності, превенція здійснюється і без правозастосованої діяльності. Як захід державного примусу позадоговірна відповідальність входить у систему спеціальних засобів, які здійснюють виховну функцію. Якщо відновна функція здійснюється щодо потерпілого, то превентивно-виховна функція діє не тільки на правопорушника, а й на всіх осіб. Зазначені функції притаманні і договірній відповідальності, а також іншим видам юридичної відповідальності, кожна з яких здійснюється властивим їй методом.

Загальновизнаним у юридичній літературі є положення, за яким особливості відповідальності, що застосовуються на основі норм тієї чи іншої галузі права, являють собою один із виявів характерного і специфічного для неї методу правового регулювання, що в свою чергу зумовлюється природою предмета даної галузі права. Цивільне право регулює майнові відносини у вартісній формі та немайнові, пов'язані з майновими і без такого зв'язку. Законодавство, встановлюючи міри цивільно-правової відповідальності, в тому числі позадоговірної відповідальності, чи інші цивільно-правові заходи примусу, передбачає таку їх спрямованість, яка б забезпечила нормальне функціонування відповідної групи суспільних відносин. Враховуючи об'єкт правопорушення, законодавство (ст. 6 ЦК УРСР, ст. 16 ЦК України) передбачає й способи захисту цивільних прав. Так. захист майнових прав здійснюється шляхом стягнення з особи, яка

510