Глава 62

§ 3. Суб'єкти виконання договору управління майном

Суб'єктний склад конкретних правовідносин визначається їх змістом. Договір управління передбачає, що одна особа (установник) передає Іншій (управителю) майно для управління в інтересах установника або вказаної ним третьої особи (вигодонабувача).

Отже, суб'єктами договору управління можуть бути три або два учасники. Однак, учасниками цих правовідносин виступають не тільки суб'єкти управління, а й інші особи, які здебільшого виступають на боці управителя і здійснюють частину повноважень з управління окремими видами майна. Наприклад, в управлінні цінними паперами або грошовими коштами частину повноважень з управління довіреним майном виконують брокери, дилери, депозитарії, незалежні оцінювачі та інші особи, які виступають фідуціаріями.

Правовий статус установника управління є визначальним для розуміння правовідносин управління.

Світова цивілістична доктрина визнає досить широке коло суб'єктів, які можуть виступати в ролі установників управління. Ними можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава в особі її органів, судові органи, які діють від імені власників майна, що з певних причин не здатні здійснювати право власності на це майно (наприклад, визнання їх недієздатними повністю або частково)¹.

Відповідно до п. 1 ст. 1032 ЦК України установником управління може бути власник майна, яке перебуває в управлінні, а у випадках, прямо передбачених законом, — особи-невласники (орган опіки та піклування, опікун, нотаріус тощо), коли необхідність управління наявна, а воля власника з причин, від нього незалежних, паралізована або відсутня взагалі.

В останньому випадку мова йде про так зване законне управління, випадки якого наведені в тексті ст. 1032 ЦК України.

Згідно з п. 2 ст. 1032 ЦК України якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування.

Орган опіки та піклування може бути установником управління у випадку необхідності постійного управління майном малолітньої особи, тобто, яка не досягла віку 14 років (ст. 31 ЦК України), або фізичної особи, яка визнана недієздатною в силу визнання такою судом, внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК України).

В цьому випадку договори управління укладатиме орган опіки та піклування в інтересах душевнохворих та інших осіб, визнаних судом недієздатними.

Якщо власником майна є неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років), установником управління може бути ця особа, але за дозволом батьків (усиновлюва-чів) або піклувальника.

Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, установником управління є її піклувальник.

Майданик Р. А. Указ. соч. — С. 41.

Договір довірчого управління майном

455

Тому піклувальник укладає договір управління майном в інтересах особи, цивільна діїєздатність якої обмежена (якщо особа страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище) (ст. 36 ЦК).

Юридична особа може виступати установником управління майном, належним їй на праві власності. Державні та комунальні підприємства та установи не можуть виступати установниками, оскільки майно належить їм на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління.

Відповідно до п. 6 ст. 1032 ЦК України у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення. Це означає, що до нового власника переходить право власності, обтяжене правами та обов'язками учасників управління. Оскільки установником може бути власник майна або визначена законом інша особа, останні зобов'язані в розумний строк переукласти договір управління з управителем на тих самих умовах.

Установники управління можуть бути як індивідуальними власниками, так і співвласниками, яким майно належить на праві спільної часткової або сумісної власності. Майно, яке перебуває у спільній власності, передається в управління за згодою всіх співвласників.

За загальним правилом, установник несе тягар утримання майна, переданого в управління, і саме він несе ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, включаючи виникнення прав та обов'язків з управління, якщо інше не передбачено договором або законом.

Установником управління можуть виступати і невласники — суб'єкти зобов'язальних та виключних прав, наприклад вкладники кредитних організацій і уповноважені за "бездокументарними цінними паперами" особи, автори і па-тентоволодільці, оскільки результат творчої діяльності, грошова сума та цінні папери в бездокументарній формі, які знаходяться на банківському рахунку чи на рахунку у зберігача, являють собою виключне право або зобов'язальне право вимоги, а не річ, щодо якої установники наділяють управителів можливістю реалізації належних їм прав, залишаючись уповноваженими особами¹. Установник управління в цьому випадку виступає не як власник, а як володілець виключного або зобов'язального права. Однак, це не впливає на обсяг його прав як установника управління, які в даному випадку близькі за обсягом до прав власника².

Установнику належить юридична можливість визначати долю майна, порядок розпорядження та цілі, строк і умови його використання, визначати склад вигодонабувачів і характер повноважень управителя. Проте, наведені повно-

Суханов Е. Л. Агентирование, доверительное управление имуществом, концессия. Комментарий ГК РФ // Хозяйство и право. - 1996. - № 11. - С. 11.

Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / Отв. ред. О. Н. Садиков. - Изд. 3. - М, 1998. - С. 601.

456