Глава 62

що визначаються в його умовах. Умови, на яких укладений договір управління майном, становлять його зміст, як спільного юридичного акту сторін.

У цивільному праві договірні умови об'єднуються у певні групи. Найпоширенішими є три групи умов: істотні, звичайні та випадкові. Деякі автори договірні умови поділяють на істотні та неістотні. У літературі висловлена позиція про поділ на істотні, приписувані, ініціативні та відсильні умови¹.

У договорі управління майном завжди присутні істотні умови, звичайні та випадкові. Але всі умови — істотні, звичайні, випадкові чи інші — після укладення договору стають однаково обов'язковими, І сторони повинні їх дотримуватися.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Одже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом, а також ті, які конче необхідні для договору даного виду.

Відповідно до ст. 1035 ЦК України істотними умовами договору управління майном визнаються перелік майна, що передається в управління, та розмір і форма плати за управління майном. Договір управління майном, укладений з порушенням вимог щодо істотних умов або за відсутності однієї з них, не може бути визнаний недійсним. У разі відсутності хоч би однієї із зазначених умов договір вважається неукладеним. Законодавчими актами можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо змісту умов договорів управління цінними паперами та іншими видами майна.

Форма і строк договору управління також відображають специфіку цього виду договору.

Згідно з п. 1 ст. 1031 ЦК України договір управління укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Недодержання письмової форми договору управління рухомим майном позбавляє його учасників права підтверджувати його існування свідченнями свідків. У разі порушення вимоги про нотаріальне посвідчення договір управління визнається недійсним.

Відповідно до ст. 1036 ЦК України строк договору управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на той же строк І на тих же умовах.

Таким чином, договір управління не може укладатися для вчинення будь-якої разової угоди. У зв'язку з цим уявляється неправильним визнання договором управління договору, за яким управитель зобов'язався перед установником продати на фондовому ринку належний останньому вексель, оскільки предметом такого договору не є діяльність з управління чужим майном і він був укладений для виконання посередницької операції, яка має разовий характер, що не характерно для договору управління².

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Общая часть. — М., 1997. — С. 222— 223.

Ефимова Л. Г. Указ. соч. — С. 299.

Договір довірчого управління майном

453

Відповідно до ст. 1035 ЦК України умова про строк договору не належить до істотних умов договору управління майном. Тому при вирішенні спорів, пов'язаних з неможливістю визначення строку договору управління майном, суди мають визнавати такі договори укладеними на строк п'ять років, але не такими, що неукладені. Нормативне визначення надмірно малого строку дії такого договору штучно обмежує і перешкоджає нормальному розвитку правовідносин управління, що підтверджує судова практика застосування договору управління майном у Російській Федерації, в ЦК якої встановлено максимальний строк договору управління майном у п'ять років.

Так, Арбітражний суд Красноярського краю розглянув справу за позовом ВАТ "НГМК" до ТОВ "Елта" про стягнення 55 млн руб. безпідставного збагачення, задовольнивши вимоги позивача. На обгрунтування прийнятого рішення арбітражний суд вказав на такі обставини. Наданий позивачем договір є договором довірчого управління майном, який регламентується положеннями ЦК РФ про довірче управління майном (гл. 53). Відповідно до цивільного законодавства до істотних умов договору довірчого управління належить (поряд з іншими) умова про строки дії договору. Оскільки наданий договір не дає можливості визначити такий строк І, відповідно, угоди про істотні умови договору не досягнуто, то за ст. 1012 ЦК РФ договір вважається неукладеним.

Проте, на виконання цього договору позивачем були передані відповідачу векселі ВАТ "Красноярськенерго". Тому ТОВ "Елта" безпідставно отримало векселі в рахунок оспорюваного договору, який вважається неукладеним. Оскільки суду не були надані докази наявності спірних векселів у відповідача, то підстав для вимоги про повернення в натурі безпідставно отриманих векселів не встановлено. В цьому випадку відповідно до ст. 1105 ЦК РФ відповідач повинен відшкодувати позивачеві дійсну вартість цього майна на момент його витребування, яка на той момент становила 60 млн руб.

На підставі викладеного суд визнав позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню¹.

Отже, за ЦК РФ вважається неукладеним договір довірчого управління майном, який не містить положень про строк його дії.

Положення ЦК України щодо строків адекватно відповідають тривалому і пролонгованому характерові відносин, які регулюються договором управління майном, розрахованих на вчинення не разових, а сукупності юридичних та фактичних дій.

Незважаючи на "новизну" цього правового інституту, відсутність практики і традицій його застосування в цивільному праві, законодавець відмовився від хибної практики закріплення в ЦК надмірно короткого максимального строку договору управління, марно намагаючись тим самим зменшити ймовірність порушення інтересів установників та вигодонабувачів з боку довірчих управителів за договорами, укладеними на невигідно (для кредиторів) великі строки.

Омельченко И., Baxumoe P. Нормы ГК РФ об обязательствах из неосновательного обогащения. Обзор региональной практики // ЭЖ-Юрист. — 2001. — № 38. — С. 9.

454