§ 2. Предмет, форма та строк договору управління майном

Предметом будь-якого договору завжди є певна правомірна дія, зумовлена його змістом.

Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління одна сторона (установник) передає іншій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, яка зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).

Управитель майном здійснює від свого імені юридичні та фактичні дії щодо майна, яке перебуває в управлінні, згідно з договором.

Отже, предметом договору управління майном виступають юридичні та фактичні дії, спрямовані на здійснення управління.

Управління майном має складний предмет, який включає в себе два роди об'єктів: фактичні та юридичні дії управителя з управління майном та майно, передане в управління.

Здійснюючи управління цим майном, управитель володіє цим майном, користується ним, тобто вилучає корисні властивості майна і розпоряджається ним. За своїм змістом і обсягом правомочності володіння, користування і розпорядження майном рівнозначні повноваженням власника майна, якщо договором управління не передбачено обмежень (меж) вказаних повноважень управителя.

Передача майна в управління не має наслідком перехід до управителя права власності на майно. Управління майном здійснює особисто управитель, крім випадків передачі управління майном іншій особі (заступнику) управителем, який несе відповідальність за дії обраного ним повіреного, як за власні.

Таким чином, предметом управління майном виступають будь-які правомірні юридичні та фактичні дії, спрямовані на реалізацію чужого суб'єктивного права —

29 — 5-633

Глава 62

установника управління через управителя, з наділенням управителя конкретними повноваженнями щодо довіреного майна, встановленими договором управління майном, у рамках закону.

Поняття та склад об'єктів управління майном. При розгляді об'єктів управління неприпустимо ототожнювати цей термін з поняттям "предмет договору", які виступають як різні правові категорії. Предмет довірчого управління — це те, з приводу чого сторони досягли згоди, тобто діяльність управителя, спрямована на певний об'єкт управління.

За змістом ЦК України установник управління передає управителю майно для здійснення юридичних та фактичних дій, вчинюваних з цим майном управителем від свого Імені в Інтересах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).

Таким чином, під об'єктом управління майном необхідно розуміти сукупність переданих управителю майна та/або майнових прав, а також плодів та доходів, пов'язаних з ними суб'єктивних прав та обов'язків, що виникли або отримані в результаті вчинення дій щодо здійснення управління.

Відповідно до п. 1 ст. 1030 ЦК України предметом договору управління можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу майна, переданого в управління (ч. 4 ст. 1030 ЦК України — в редакції від 19 червня 2003 p.).

Отже, будь-який приріст і збитки відносяться на результати діяльності з довірчого управління, зменшують, збільшують або змінюють склад майна, яке перебуває в довірчому управлінні. Оскільки власником такого майна залишається установник управління, то плоди, продукція і доходи від використання майна також надходять у його власність, а якщо управитель відповідно до договору набуває статусу довірчого власника, то вони надходять у його довірчу власність.

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника і від майна управителя. Це досягається двома способами — технічним та юридичним відокремленням.

Технічне відокремлення майна, що перебуває в управлінні, здійснюється шляхом його відображення на окремому балансі. Щодо нього має вестися самостійний облік. Для розрахунків за діяльністю, пов'язаною з управлінням, управителеві відкривається окремий банківський рахунок. На думку Є. А. Суханова, виключається передача в довірче управління звичайних рухомих речей споживчого призначення саме тому, що відокремити їх в юридичному значенні (шляхом відкриття окремого балансу) нереально¹.

Юридичне відокремлення майна досягається за правилом ст. 1040 ЦК України, згідно з яким допускається обмежений порядок звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління.

Враховуючи обмежену правоздатність кредитних організацій, вони можуть

Суханов Е. А. Агентирование, доверительное управление имуществом, коммерческая концессия. Комментарий ГК РФ // Хозяйство и право. — 1996. — № 11. — С. 9; Суханов Е. Л. Договор доверительного управления имуществом // Правовое регулирование банковской деятельности. — М.: ЮрИнфор, 1997. - С. 87-88.

Договір довірчого управління майном

451

здійснювати управління лише щодо незначного кола наведених вище об'єктів. Так, згідно з законодавством Російської Федерації¹ об'єктами управління для кредитної організації можуть бути грошові кошти у національній валюті та в іноземній валюті, цінні папери, природне коштовне каміння та дорогоцінні метали, похідні фінансові інструменти, належні резидентам на правах власності. Кредитна організація, яка виступає як установник управління, має право передавати в управління всі види майна, перераховані вище, за винятком грошових коштів у національній валюті та в іноземній валюті. Кредитна організація не може інвестувати під умови гарантій самої кредитної організації і взаємопов'язаних з нею юридичних осіб кошти, отримані в управління. Кредитна організація—управитель не може видавати кредити (позики) за рахунок майна, яке перебуває в управлінні, а також отримати кредити (позики) як управитель².

Відповідно до ст. 1039 ЦК України в управління може бути передане майно, що є предметом договору застави. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Законодавець не наводить виключного переліку об'єктів управління. У зв'язку з цим поряд з речами та іншим майном об'єктами управління можуть бути й інші об'єкти цивільних прав. ЦК України застосовує термін "інше майно" в широкому розумінні слова. Під іншим майном, що виступає об'єктом управління, слід розуміти не лише матеріальні предмети навколишнього світу. В управління можна передавати й нематеріальні блага. Зокрема, законодавець прямо вказує на можливість управління виключними майновими правами, якими володіє автор та Інший володар результатів творчої діяльності.

Враховуючи відкритий перелік об'єктів, в управління можуть передаватися документи, що не є цінними паперами та засвідчують право на управління та одержання відповідної частки прибутку юридичної особи у вигляді паїв та часток у статутному фонді (капіталі) підприємницьких товариств.

Зрозуміло, що не всі суб'єктивні цивільні права можуть передаватися в управління.

Згідно з п. 2 ст. 1030 ЦК України не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом, наприклад Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19 червня 2003 р.

Істотні умови договору довірчого управління майном. Договір управління майном є підставою для виникнення управління і одночасно виступає зобов'язанням, зміст якого розкривається через права та обов'язки його учасників,

Инструкция ЦБ РФ от 2 июля 1997 г. № 63 "О порядке осуществления операций довери тельного управления и бухгалтерском учете этих операций кредитными организациями Российской Федерации" // Вестник Банка России. — 1997. — № 43.

Ефимова Л. Г. Банковские сделки. Комментарий законодательства и арбитражной практики, — М., 2000. - С. 294.

452