Глава 72

свідоцтва про право на спадщину має бути достатньою мірою обгрунтованим. Процесуальний строк у шість місяців дозволяє, на відміну від вжиття заходів до охорони спадкового майна, достатньою мірою перевірити ці обставини і лише потім видавати свідоцтво про право на спадщину. Створення чіткого провадження щодо видачі цього свідоцтва зумовлено досить значною кількістю справ у судах, в яких права громадян порушуються саме при здійсненні спадкових правовідносин. Отже, можна констатувати, що нотаріальний процес має певні недосконалості.

Зрозуміло, відсутність відомостей щодо одного із зазначених фактів призводить до невизначеності всього провадження. Так, при відсутності безперечних доказів про смерть особи відкриття спадкової справи неможливе. При відсутності відомостей про час відкриття спадщини неможливо рахувати строк видачі свідоцтва про право на спадщину. Без встановлення місця відкриття спадщини не буде можливості встановити місце, куди мають направлятись відомості про вжиті заходи до охорони спадкового майна, якщо окремі частки спадкового майна знаходяться в різних місцях, до компетенції якого нотаріуса входить обов'язок щодо повідомлення спадкоємців тощо. Відсутність же відомостей про існування майна спадкодавця або його прав, що мають успадковуватись, позбавляє провадження його кінцевої мети — видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, ці факти мають загальне правове та процесуальне значення як при спадкоємстві за законом, так і при спадкоємстві за заповітом.

На підтвердження факту смерті спадкодавця нотаріус може прийняти свідоцтво органу реєстрації актів громадянського стану про смерть спадкодавця, повідомлення чи інші документи про загибель його на фронті, видані командуванням військової частини, адміністрацією госпіталю, військовим комісаріатом чи Іншими органами Міністерства оборони України. Рішення суду про встановлення факту смерті або оголошення спадкодавця померлим потребує відповідної реєстрації в органах РАГС.

Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих¹ про повернення спадкоємцям першої черги майна (відшкодування його вартості) реабілітованого. Однак слід мати на увазі, що визнання особи безвісно відсутньою не дає права на відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця або день набрання рішенням суду про оголошення особи померлою, законної сили. Слід зауважити, що реально відкриття нотаріального провадження щодо спадщини пов'язується із зверненням спадкоємців з заявою про відкриття спадщини та вжиттям заходів до охорони спадкового майна.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання невідоме, то місцем відкриття спадщини буде місце знаходження його майна (нерухомого) або основної його частини і лише потім місце розташування рухомого майна. Тут слід уточнити, що лише постійне місце проживання може асоціюватись з місцем відкриття спадщини, оскільки готелі, дачі такими місцями вважатись не можуть. Слід мати на увазі, що за сучасним станом юридичної практики особі може належати багато квартир або спадкодавець може не

Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 22. - Ст. 262; 1992. - № 32. - Ст. 456.

Правове регулювання спадкових відносин

623

бути зареєстрованим (прописаним) у помешканні, яке він орендує тощо. Якщо ж частини спадкового майна однакові, то місцем відкриття спадщини може вважатись місце, де знаходиться та частина, яка має більше господарське значення. В новому ЦК визначальне місце надається місцезнаходженню об'єктів нерухомого майна, але за наявності декількох необхідно також враховувати їх господарське значення.

Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в учбових закладах, що розташовані поза постійним місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони постійно проживали до призову на строкову військову службу або до вступу у відповідний учбовий заклад.

Місце відкриття спадщини підтверджується:

— свідоцтвом органів реєстрації актів громадянського стану про смерть спадкодавця, якщо останнє місце проживання і місце смерті збігаються;

— довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради чи відповідноїмісцевої держадміністрації про постійне місце проживання спадкодавця;

• довідкою з місця роботи про місцезнаходження спадкового майна;

• рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту місцявідкриття спадщини.

Факти, час і місце відкриття спадщини можуть встановлюватись у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 273 ЦПК, якщо ці питання не можуть бути доведені заінтересованими особами нотаріусу в безспірному порядку¹.

Наявність спадкового майна на момент відкриття спадщини дуже важко встановити, що зумовлюється в основному нечітким викладенням заповітів, в деяких випадках небажанням окремих нотаріусів проводити провадження щодо охорони спадкового майна, яке за своїм обсягом та складністю досить кропітке, тощо. Отже, загальним слід визнати правило, за яким нотаріус має:

• встановити коло заінтересованих осіб;

• отримати у заінтересованих осіб відомості про існування спадкового майна;

• у разі необхідності здійснити заходи з розшуку майна за проханням заінтересованих осіб, тобто звернутись до юридичних осіб з офіційними запитами пронаявність у них відомостей про майно спадкодавця (в банківські установи — щодоіснування рахунку, в органи БТІ — про зареєстроване на ім'я померлого нерухомемайно, до нотаріальних контор — про знаходження документів на зберіганні тощо);

• перевірити існування заповіту на ім'я померлого і наявність майна, зазначеного в заповіті, в натурі.

У разі встановлення вище зазначених фактів є можливість зробити висновок, що спадщина фактично та офіційно відкрита. В іншому разі спадкова справа має бути закритою.

На цьому етапі звернення нотаріуса до заінтересованих осіб за своїм змістом передбачає встановлення існування та місцезнаходження майна, оскільки повідомлення про відкриття спадщини без вказівки на те, яке майно має успадковуватись, безпредметне. Це можна довести за допомогою такого висновку — як можуть спадкоємці писати заяву про прийняття спадщини, відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину, якщо їм невідомий склад спадкового майна. При цьому, за ст. 1270 нового ЦК (ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР) передбачається скорочений

Фурса С Я. Окреме провадження у цивільному процесі України. — К., 1999. — С 276—279.

624