Глава 72

§ 3. Реалізація спадкових прав

Процес переходу майна до спадкоємців за законом або за заповітом вважається реалізацією спадкових прав. У момент відкриття спадщини виникає спадкове правовідношення, юридичним змістом якого є право спадкоємця на прийняття спадщини та обов'язок всіх та кожного утримуватися від здійснення якихось дій, що перешкоджають спадкоємцеві у здійсненні зазначеного права. Право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого зводиться до закріпленої за спадкоємцем альтернативної можливості прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Прийняття спадщини. Новий ЦК України передбачає три способи прийняття спадщини. Загальне правило про прийняття спадщини закріплено у ст. 1269 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Від Імені малолітньої особи (яка не досягла 14 років) заяву про прийняття спадщини подають її батьки (усиновлювачі) або опікун. Неповнолітня особа (з 14 років) вправі самостійно подати заяву про прийняття спадщини без згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника (ч. З ст. 1269 ЦК України).

Другий спосіб прийняття спадщини передбачений ч. З ст. 1268 ЦК України та стосується спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Цей спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. На відміну від ЦК України, ЦК УРСР (ст. 549) дозволяє будь-яким спадкоємцям, незалежно від того, де вони проживають, прийняти спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

Малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, дієздатність яких обмежено, вважаються такими, що прийняли спадщину в силу прямого припису закону, навіть якщо вони не проживали разом із спадкодавцем та від їх імені не подана заява про прийняття спадщини (ч. 4 ст. 1268 ЦК України). Проте такі особи можуть відмовитися від свого права в порядку, передбаченому ст. 1273 ЦК України.

Акт прийняття спадщини має універсальний характер. Він поширюється на все спадкове майно, де б воно не знаходилося. Якщо спадкоємець приймає спадщину за місцем ЇЇ відкриття, це означає, що він приймає також спадкове майно, яке знаходиться в інших місцях.

Акт прийняття спадщини має беззастережний характер. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи з застереженням (ч. 2 ст. 1268 ЦК України; ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР). Спадщина може бути прийнята спадкоємцем тільки в цілому в межах частки, що належить спадкоємцеві. Прийняття тільки частини спадщини не допускається.

Акт прийняття спадщини (заява про прийняття спадщини) може бути відкликаний протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, — 6 місяців з дня відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1269 ЦК України). В разі збігу 6-місячного строку для прийняття спадщини акт прийняття спадщини має безвідкличний або безповоротний характер. Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, і в подальшому передача спадкового майна іншим спадкоємцям може бути здійснена ним не шляхом відмови від спадщини, а на підставі інших цивільно-правових угод.

Правове регулювання спадкових відносин

617

Акт прийняття спадщини має зворотну силу. Частина 5 ст. 1268 ЦК України (ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР) визначає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Для прийняття спадкоємцем спадщини в законі встановлений шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України; ст. 549 ЦК УРСР). Строк для прийняття спадщини відносять до преклюзивних (припиню-вальних) строків, збіг яких тягне за собою припинення права. Якщо спадкоємець у зазначений строк не прийме спадщину, вважається, що він втратив право на прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1272 ЦК України). При цьому в разі згоди інших спадкоємців спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, вправі її прийняти шляхом подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Згода інших спадкоємців повинна бути висловлена письмово. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини може статися з поважних причин. В цьому випадку строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом (ч. З ст. 1272 ЦК України; ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР). При цьому слід мати на увазі, суд може надати додатковий строк для прийняття спадщини в разі наявності поважних причин для пропуску строку, але не зобов'язаний це робити.

Крім спадкоємців, які закликаються до спадкування з моменту відкриття спадщини, є спадкоємці, які можуть бути закликані до спадкування пізніше. Зокрема, це може мати місце, коли спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини за наявності спадкоємців за законом, або коли основний спадкоємець відмовився від спадщини за наявності підпризначеного спадкоємця, або коли спадкоємець помер, не встигнувши прийняти спадщину. В останньому випадку право на прийняття належної померлому спадкоємцю частки переходить до його спадкоємців (ст. 1276 ЦК України; ст. 551 ЦК УРСР). Такий випадок в науці цивільного права дістав назву "спадкова трансмісія". Тобто спадкова трансмісія — це спадкування права на прийняття спадщини, яке не було реалізоване, в складі загальної спадкової маси померлого. Таке спадкування має свої особливості. По-перше, право на прийняття спадщини може бути здійснене протягом строку, який залишився на момент смерті спадкодавця, в той час, як для прийняття решти спадкової маси застосовується загальний шестимісячний строк. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. По-друге, в ході спадкової трансмісії не може бути успадковане право на прийняття обов'язкової частки у спадщині.

Відмова від спадщини. Право прийняти спадщину, яке виникає у спадкоємця в момент відкриття спадщини, означає також можливість спадкоємця відмовитися від спадщини. Відмова від спадщини, як одна з гарантованих спадкоємцю можливостей, врегульована статтями 1273—1275 ЦК України (ст. 553 ЦК УРСР). Спадкоємець вважається таким, що відмовився від спадщини, якщо він не подав заяву про прийняття спадщини (крім спадкоємців, які проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та спадкоємців, передбачених ч. 4 ст. 1268 ЦК України). За ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що відмовився від спадщини, якщо він не вчинив жодної із дій, передбачених ст. 549. Крім того, спадкоємець може висловити відмову від прийняття спадщини шляхом подання заяви про відмову до нотаріальної контори за місцем відкриття

618