Глава 71

Проте законодавством встановлено ряд положень, які спрямовані на захист так званих обов'язкових спадкоємців (ст. 1241 ЦК України) і які мають пріоритет над правилами, встановленими самим спадкодавцем. У цьому полягає принцип забезпечення прав та інтересів, необхідних спадкоємців.

Наступний принцип — принцип врахування не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця полягає у тому, що якщо спадкодавець не залишить заповіт, то закон встановлює коло спадкоємців і порядок спадкування з урахуванням припустимої волі спадкодавця — до спадкування закликаються найближчі особі спадкодавця люди. На цей принцип вказував П. С Нікитюк¹, який сформулював його як принцип сімейно-родинного характеру спадкування.

Норми спадкового права надають свободу волевиявлення не тільки спадкодавцям, а й спадкоємцям, які можуть прийняти спадщину або відмовитися від неї з різних міркувань. Така диспозитивність становить зміст принципу свободи вибору у спадкоємців, які закликаються до спадщини.

Два інші принципи — принцип охорони основ правопорядку і моралі, інтересів спадкодавця, спадкоємців, інших фізичних та юридичних осіб щодо спадкування та принцип охорони самої спадщини від будь-яких протиправних чи аморальних посягань мають охоронний характер. Ці принципи чітко проявляються у нормах, що регламентують порядок усунення від спадкування недобросовісних спадкоємців (ст. 528 ЦК УРСР, ст. 1224 ЦК України), забезпечення збереження таємниці заповіту, виконання волі спадкодавця, реалізації належних спадкоємцям спадкових прав, охорони та управління спадщиною до моменту передачі її належним спадкоємцям тощо.

До зазначеного переліку принципів, сформульованого Ю. К. Толстим, можна додати ще один — принцип матеріально-забезпечувального призначення спадкування². Вже сама назва принципу виражає його суть: мета переходу прав та обов'язків від спадкодавця до спадкоємців забезпечує задоволення матеріальних інтересів спадкоємців і кредиторів спадкодавця. І навіть те, що згідно зі ст. 556 ЦК УРСР та ст. 1282 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за боргами спадкодавця, не ставить його у невигідне та скрутне становище, оскільки відповідно до цієї статті така відповідальність спадкоємця обмежується розміром дійсної вартості спадкового майна.

Поняття спадкування та спадкового правонаступництва. Перехід прав та обов'язків фізичної особи — спадкодавця — після її смерті до спадкоємців відповідно до норм спадкового права називають спадкуванням.

Спадкування характеризується рядом таких ознак.

1. Для здійснення вищезазначеного переходу прав та обов'язків необхідна наявність певного фактичного складу, передбаченого нормою спадкового права. До підстав спадкування належать закон і заповіт. ЦІ підстави не протистоять одна одній і не виключають одна одну. Трапляється, коли частина спадщини може перейти до спадкоємців за заповітом, інша — за законом. Але, як вірно зауважив Ю. К. Толстой, "для спадкування не тільки за заповітом, а й за законом необхідний цілий набір передбачених законом юридичних фактів"³.

Никитюк її. С. Наследственное право и наследственный процесе. — Кишинев, 1973. — С. 12.

Никитюк П. С. Зазначена праця. — С. 12.

Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева и Ю. К. Толстого. — С. 518.

Загальна характеристика спадкового права

571

Так, для спадкування за законом потрібно не тільки, щоб особа входила до кола спадкоємців за заповітом, а й принаймні ще для початку, щоб відбулося відкриття спадщини.

2. Єдність прав та обов'язків, які переходять, сприймається як одне ціле, щой пояснює об'єднання їх одним терміном — спадщина чи спадкова маса. Всімайнові права, які переходять до спадкоємця у процесі спадкування мають назвуспадкового активу, а сукупність обов'язків — спадкового пасиву.

Не можна прийняти права і відмовитися від обов'язків. Так, якщо спадкове майно заставлено, то зміна власника у процесі спадкування заставу майна не припиняє.

3. Спадкування має загальний (універсальний) характер, а не частковий(сингулярний). Перехід усіх прав відбувається водночас і на підставі одногоакта. Не можна прийняти одні права, а від інших відмовитися. Універсальністьспадкування виявляється і в тому, що всі права та обов'язки переходять від однієї особи до іншої без участі третього суб'єкта. Сингулярний правонаступникпридбаває тільки яке-небудь одне право чи групу прав. До нього може перейтитакож окреме зобов'язання. Так, згідно з ч. 2 ст. 1238 ЦК України спадкодавецьможе покласти на спадкоємця, до якого переходить жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі (сингулярному правонаступникові) довічне користуванняцим будинком або його частиною. А відпоідно до ст. 1240 ЦК України заповідачможе зобов'язати спадкодавця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети. Як бачимо, сингулярний правонаступник придбаває свої права не безпосередньо від спадкодавця, а від спадкоємця.

При спадкуванні перехід прав та обов'язків спадкодавця до його спадкоємців відбувається в порядку спадкового правонаступництва, яке матиме місце тільки за наявності ряду умов, Так, правонаступником має виступати особа, яка внаслідок визначених у законодавстві фактів визнається спадкоємцем. Необхідно також, щоб спадкоємці були закликані до спадкоємства, адже в іншому разі правонаступництво не виникає. Спадковим правом встановлено відповідні правила щодо порядку закликання до спадкування певних категорій спадкоємців, які ми розглянемо далі. Крім того, необхідно, щоб і особа, яка закликана до спадкування, прийняла спадщину.

Слід звернути увагу на те, що далеко не всі відносини цивільного правонаступництва регулюються нормами спадкового права. Так, за договором міни кожна зі сторін набуває права власності на майно іншої; в даному випадку виникають відносини наступництва в праві власності на відчужене майно, але цей перехід засновується не на нормах спадкового права, а на нормах зобов'язального права. Нормами спадкового права регулюються лише відносини наступництва в правах і обов'язках фізичної особи, що померла.

З іншого боку, не всі цивільні правовідносини навіть після смерті фізичної особи можуть бути об'єктом спадкового правонаступництва, тобто переходити у спадщину. Природно, що відносини, зумовлені існуванням особи, нерозривно пов'язані з останньою, припиняються з ЇЇ смертю (наприклад, правовідносини, що випливають з трудового договору, аліментні зобов'язання, право користування житловим приміщенням, право на отримання приватизаційних

572