- •Міністерство освіти і науки україни
- •Методичні вказівки до практичної роботи №2 по курсу
- •Інтелектуальна власність
- •Основні міжнародні угоди в області інтелектуальної власності та Міжнародні класифікаційні системи
- •Тернопіль - 2010
- •Теоретичні основи та загальні відомості
- •Основні міжнародні угоди та їх загальна характеристика
- •Міжнародні угоди з промислової власності
- •Паризька конвенція з охорони промислової власності
- •Договір про патентну кооперацію (рст)
- •1.2. Міжнародні угоди з охорони авторського права і суміжних прав «Римська конвенція» про захист права виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій
- •Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів
- •Договір воів з авторського права (дап)
- •Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (піт)
- •Угоди про торгові аспекти прав на інтелектуальну власність (тріпс)
- •1.3. Інші міжнародні договори й угоди
- •Євразійська патентна конвенція (єапк)
- •2. Системи класифікацій, основні міжнародні системи класифікацій
- •3. Міжнародні класифікації об'єктів промислової власності
- •Порядок виконання роботи
- •Література
Теоретичні основи та загальні відомості
-
Основні міжнародні угоди та їх загальна характеристика
-
Міжнародні угоди з промислової власності
-
Міжнародні угоди з охорони промислової власності прийнято поділяти на три групи:
-
програмні (встановлюють міжнародну систему охорони);
-
класифікаційні (закладають міжнародні класифікаційні системи);
-
реєстраційні (полегшують умови отримання охорони промислової власності в декількох країнах).
До програмних відносяться угоди (6):
-
Паризька конвенція з охорони промислової власності;
-
Найробська про охорону олімпійського символу;
-
Мадридська про припинення неправдивих (фальшивих) або таких, що можуть ввести в оману, вказівок про походження товару;
-
Будапештська про депонування мікроорганізмів;
-
Вашингтонська щодо інтелектуальної власності відносно інтегральних мікросхем;
-
Женевська про закони щодо товарних знаків.
До класифікаційних відносяться угоди (4):
-
Страсбурзька про Міжнародну патентну класифікацію (МПК);
-
Ніццька про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП);
-
Локарнська щодо закладення Міжнародної класифікації промислових зразків (МКПЗ);
-
Віденська щодо закладення Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків (КЗЕ).
До реєстраційних відносяться угоди (7):
-
про патентну кооперацію (РСТ);
-
про патентне право (РLТ);
-
Будапештська про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури;
-
Мадридська про міжнародну реєстрацію знаків;
-
Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків;
-
Лісабонська про охорону найменувань місць походження товарів та їх міжнародної реєстрації;
-
Гаазька про міжнародне депонування промислових зразків.
Паризька конвенція з охорони промислової власності
Ця Конвенція є основною міжнародною угодою, що регулює питання охорони прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та зазначення про походження чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції.
Положення Конвенції діляться на чотири основні групи:
-
правила, які стосуються матеріального права і гарантують як головне право — право національного режиму для кожної із держав-учасниць;
-
норми щодо права пріоритету;
-
загальні правила в сфері матеріального права, що стосуються прав і обов'язків фізичних та юридичних осіб;
-
положення, що відносяться до адміністративної структури, та заключні положення Конвенції.
Головна мета Конвенції — створення більше пільгових умов для патентування об'єктів промислової власності фірмами, організаціями і громадянами одних держав в інших.
Перший проект розглянутий у 1880 р. 20.03.1883 р. проект підписаний 11-ма державами.
Надалі Конвенція переглядалася і доповнювалася на конференціях:
Брюссель 1900 р.
Вашингтон 1911 р.
Гаага 1925 р.
Лондон 1937 р.
Лісабон 1958 р.
Стокгольм 1967 р. (ратифікована в Україні)
Зміни на сесіях Дипломатичної конференції:
Женева 1980 р.
Найробі 1981 р.
Женева 1982 р.
Паризька конвенція не передбачає створення міжнародного патенту, який, будучи виданий в одній країні учасниці цієї Конвенції, діяв би у всіх інших країнах (там він може вільно використовуватися без видачі винагороди, якщо він там не запатентований).
Основні положення Конвенції:
-
про національний режим заявки на патент за чинними у країні законами (однакові права іноземцям);
-
про конвенційний пріоритет (заявка, подана в одній країні-учасниці Конвенції, володіє в інших країнах пріоритетом протягом року, винятково з моменту подачі в першій країні);
-
спрямовані на запобігання зловживань, пов'язаних із здійсненням виключного права, наданого патентом.
Запобігання зловживань передбачає:
-
видачу примусових ліцензій іншій особі, якщо патентовласник не дає можливості застосовувати іншим особам винахід (малоефективне);
-
охорону винаходів на виставках, якщо заявка буде подана протягом шести місяців;
-
застосування винаходу на кораблях, засобах повітряного чи наземного транспорту, що тимчасово прибули в країну, де отриманий патент (це не порушення прав);
-
недопускання до реєстрації знаків, що відтворюють державні герби, емблеми міжнародних організацій і т. ін.