2. Робота над книгою

В самостійній роботі студентам доводиться використовувати літературу різних видів. Викладач допомагає студентам у виробленні навичок самостійного підбору необхідної літератури. При вивченні гуманітарних дисциплін у студентів повинен вироблятися раціонально-критичний підхід до книг і статей, що вивчаються. Він включає розуміння того, що з часом ряд інформаційних і теоретичних матеріалів стають застарілими, тому інформація, що добирається вимагає критичного відношення.

Щоб глибоко зрозуміти зміст книги, потрібно вміти раціонально її читати. Попередній перегляд книги дозволить вирішити питання, чи варто її читати (попередній перегляд включає ознайомлення з титульним листом книги, анотацією, передмовою, змістом). Прекрасною професійною якістю є уміння читати зміст. Порада тут проста: зміст розглядається як завдання з відтворення тексту, при цьому свої думки необхідно фіксувати на папері. Розвивається концептуальне мислення, уміння мислити образно і вільно.

При ознайомленні зі змістом необхідно виділити розділи, параграфи, що являють для вас інтерес, швидко їх проглянути, знайти місця, що стосуються теми (абзаци, сторінки, параграфи), і ознайомитися з ними загалом.

Наступний етап роботи над книгою – прочитання виділених місць в швидкому темпі. Мета швидкого читання – визначити, що цінного в кожній частині, до якого питання доповіді або реферату має відношення інформація, як її застосувати.

Можна сформулювати такі рекомендації з методики швидкого читання:

• ясно усвідомити і чітко зафіксувати мету читання: з якого саме питання потрібна інформація, для чого вона потрібна, її характер і т.д.;

• оперативно міняти швидкість читання, уповільнюючи на інформації, яка прямо відповідає меті, збільшувати швидкість читання інших частин. Описовий текст читається швидше, ніж текст складних висновків, доказів;

• зосереджено працювати над текстом. Це забезпечить глибоке розуміння тексту;

• уміти визначати структурованість частин тексту (розділів, параграфів, рубрик), взаємозв’язок тексту з малюнками, таблицями, графіками, виносками, примітками і додатками;

• розуміти значення прочитаного при швидкому ознайомленні з текстом (виробити здатність при прочитанні цілого речення відразу розуміти його зміст і значення).

Дуже корисними можуть бути допоміжні матеріали до видань і тому необхідно знати, з яких основних елементів складається апарат книги, які його функції.

До визначальних елементів книги належать відомості про автора і заголовок книги, її тип, відомості про відповідальність (редакторів, організації, що брали участь в підготовці видання, і т.д.), вихідні дані, анотація. Ці відомості, розташовані звичайно на титульному аркуші, його звороті, допомагають скласти попередню думку про книгу. Глибше зрозуміти зміст книги дозволяють вступна стаття, післямова, передмова, коментарі, списки літератури.

Передмова знайомить іншими працями автора, а також містить довідково-інформаційний матеріал. При читанні книги, забезпеченої коментарями і примітками, не слід нехтувати і цими елементами апарату.

Багато наукових книг і статей мають в своєму апараті списки літератури, які підвищують інформаційну цінність видання і дають читачам можливість підібрати додаткову літературу з даної тематики. Якщо видання включає велике число матеріалів, орієнтуватися в них допомагають спеціальні покажчики.

Науково-довідковий апарат при умілому його використовуванні сприяє більш глибокому засвоєнню змісту книги.

Окремий етап вивчення книги – ведення запису прочитаного. Існує декілька форм ведення записів – план (простий і складний), виписування, тези, анотація, резюме, конспект.

План, будучи найкоротшою формою запису прочитаного, є переліком питань, що розглядаються в книзі або статті. Планом, особливо розгорнутим, зручно користуватися при підготовці тексту власного виступу або статті на яку-небудь тему. Кожний пункт плану розкриває один з боків обраної теми, а всі пункти в сукупності охоплюють її загалом.

Складнішою і досконалою формою записів є тези – стислий виклад основних положень тексту у формі твердження або заперечення. Тези складаються після попереднього ознайомлення з текстом, при повторному прочитанні. Вони зберігають інформацію в пам’яті і є основою для дискусії.

Анотація – короткий виклад змісту – дає загальне уявлення про книгу, брошуру, статтю. Резюме стисло характеризує висновки, головні ідеї твору.

Найпоширенішою формою записів є конспект. Бажано починати конспектування після того, як весь твір прочитаний і складений його план. Основну тканину конспекту складають тези, доповнені міркуваннями і доказами. Конспект може бути текстуальним, вільним або тематичним. Текстуальний конспект створюється з уривків оригіналу – цитат – із збереженням логіки і структури тексту. Вільний конспект заснований на викладі матеріалу в зручному для читача порядку (наприклад, думки, розкидані по всій книзі, зводяться воєдино). В тематичному конспекті за основу береться тема або проблема, він може бути складений за декількома джерелами.

Економію часу при конспектуванні дає використання різного роду скорочень, абревіатури і т.п. Акуратне, розбірливе написання конспекту повинне поєднуватися з швидкістю: 120 знаків за хвилину – мінімальна швидкість, 150 знаків – максимальна швидкість.

Для запису даних, що підлягають використанню, багато дослідників рекомендують систему карток. Перевага карток в тому, що кожна довідка реєструється окремо і швидко може бути знайдена, їх легко розкласти на столі, згрупувати і перегрупувати. При занесенні довідкового матеріалу в картку внизу приводиться назва джерела, вгорі — заголовок, що містить вказівку, де саме матеріал може стати в нагоді. Доцільно користуватися картками однакового розміру і писати тільки на одній її стороні. На кожній картці робиться тільки один запис і за допомогою лапок указується, чи є посилання безпосередньою цитатою, що приводиться. Доцільно берегти картки в конвертах, різних папках з написами для подальшої роботи.