2. Видатки бюджету на економічну діяльність і науку

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які відображають фінансову діяльність держави, їх структуризація може мати офіційний і науковий характер. Офіційна бюджетна класифікація, яка є систематизованим згрупуванням доходів і видатків та фінансуванням бюджету, затверджується відповідними уповноваженими органами. В її основі лежать ті ознаки, які мають визначальну роль у бюджетному процесі. Наукова класифікація дає можливість оцінити склад та структуру доходів і видатків передусім за економічним змістом.[9,с.198]

Видатки бюджетів за своєю економічною сутністю є інструментом розподілу і перерозподілу централізованого грошового фонду держави та його використання за цільовим призначенням для забезпечення суспільного добробуту. Зміст і характер бюджетних витрат полягає у забезпеченні потреб діяльності держави. Призначення бюджетних видатків полягає у задоволенні найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави тощо.

Видатки на економічну діяльність держави: на сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; іншу промисловість та будівництво; транспорт; зв’язок, телекомунікації та інформатику; інші галузі економіки; дослідження і розробки в галузях економіки.

З 2002 р. в Україні запроваджено програмну класифікацію видатків. Функціональна класифікація, яка існувала в Україні до 2002 р. застосовується для аналітичних цілей та порівнянності бюджету України з бюджетами інших країн.

На перехідному етапі економіки України важливою є роль бюджетного фінансування. Бюджетні видатки мають спрямовуватися насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідного ринкового середовища, підтримання пріоритетних і базових галузей економіки, розвиток наукомістких технологій, підтримання в належному стані екології.

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України із залученням інших зарубіжних і вітчизняних фахівців та науково-дослідних установ.

На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство. Саме вони в комплексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, на перехідному етапі держава має підтримувати експортні галузі[6, c. 124-126].

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

– капіталовкладення;

– операційні витрати;

– кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

а) у відомчому розрізі;

б) у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий (відомчий) підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які, в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік — розпорошення коштів.

Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

• можливостями бюджету;

• наявністю необхідних та ефективних проектів.

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має жодної нормативної бази (наприклад, відповідно до Закону України «Про освіту» щорічно на її фінансування повинно виділятись 10 % національного доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються, але база для планування існує). Тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб.[4,с.87]

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:

1. На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та економічна ефективність і соціальна значимість проекту) здійснюється конкурсний відбір проектів.

2. Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи іншого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП)[9, c. 249-251].

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

=фінансування геолого-розвідувальних робіт;

= фінансування лісового і водного господарства;

=землевпорядкувальні роботи;

= заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;

= утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Фінансування геолого-розвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету та коштів підприємств. З бюджету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, за рахунок підприємств видобувної промисловості — роботи в межах існуючих родовищ.

Фінансування бюджетом геолого-розвідувальних робіт забезпечується спеціальним компенсаційним доходом — відрахуваннями на геолого-розвідувальні роботи, які вносять до бюджету підприємства видобувної промисловості. Обсяги фінансування і суми надходжень відрахувань між собою врівноважені, але не збалансовані. Щороку існують незначні відхилення між цими показниками. Залишок відрахувань використовується у поточному році на фінансування інших видатків. Якщо їх недостатньо, то ці видатки перекриваються іншими доходами бюджету. Вартість геолого-розвідувальних робіт визначається на підставі спеціальних кошторисів, які розраховуються, виходячи з обсягів цих робіт та існуючих розцінок.

Утримання лісового і водного господарства віднесене на видатки бюджету в зв'язку з тим, що на даний час ці ресурси_— загальнонародна власність. У бюджеті існують цільові доходи, пов'язані з фінансуванням вказаних витрат, — лісовий дохід і плата за використання прісних водних ресурсів. Проте, на відміну від геолого-розвідувальних робіт, доходи і видатки за цими напрямами не врівноважені — видатки набагато вищі.

Землевпорядкувальні роботи включають заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів (наприклад, протиерозійні заходи, тобто боротьба з вітряною і водною ерозією ґрунтів).[10,с.158]

Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються з бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон, а поточні витрати — безпосередньо тим чи іншим господарством. Виділення коштів бюджету здійснюється на підставі кошторису. У такому самому порядку, тобто на кошторисній основі, фінансуються насіннєві станції і племінні господарства, які забезпечують потреби відповідного регіону.

Бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектора на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою.

Державна дотація являє собою виділення з бюджету коштів на покриття збитків суб'єктів господарювання в тому разі, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави в сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).

Найвищий рівень виконання видатків за програмною класифікацією протягом останніх трьох років спостерігався за такими програмами головних розпорядників коштів.

Міністерство палива та енергетики. Програма "Компенсація HAK "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням" виконана в обсязі 3,8 млрд грн, що у 2,4 раза більше від затверджених призначень.

Міністерство вугільної промисловості України. Програма "Державна підтримка вугледобувних підприємств (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат у собівартості продукції" виконана в обсязі 3,7 млрд грн і перевиконана у 4,9 раза (за рахунок коштів Стабілізаційного фонду). Програма "Реструктуризація вугільної і торфобудівної промисловості, в тому числі погашення заборгованості за спожиту у минулих роках електричну енергію державними вугледобувними підприємствами, на яких здійснювалися заходи з підготовки до ліквідації, у сумі 160 000,0 млрд гри" виконана на рівні 0,5 млрд грн, або 84,5 % річних призначень.[2,с.65]

Міністерство аграрної політики. Програма "Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів" виконана в обсязі 0,3 млрд грн, або 113,9 % річного планового показника. Програма "Витрати аграрного фонду на зберігання об'єктів державного цінового регулювання, які зараховані до державного цільового резерву" виконана в обсязі 92,3 млнгрн, або 153,9 %. Програма "Запобігання розповсюдження збудників інфекційних хвороб тварин" виконана у сумі 14,4 млн грн, що у 9,6 раза більше від запланованих призначень.[10,с.149-153]

Державна служба автомобільних доріг України. Програма "Погашення зобов'язань за кредитами, отриманими під гарантію Кабінету Міністрів України на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування" виконана в обсязі 5,8 млрд грн, що у 2,4 раза більше від річного планового показника.

Міністерство фінансів України. Програма "Поповнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" затверджена у сумі 1 млрд грн і виконана на 100 %,

Найнижчий рівень виконання видатків склався по Міністерству з питань житлово-комунального господарства України — 39 % річного обсягу порівняно із середнім рівнем виконання видатків (нарівні 63,9 %)-

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України із залученням інших зарубіжних і вітчизняних фахівців та науково-дослідних установ. На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство. У державному бюджеті передбачаються видатки на фінансування проектів цільового розвитку: загальнодержавну національну космічну програму, впровадження технологій з енергозбереження.[8,с.32]

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюється через такі форми фінансування:

— капіталовкладення;

— операційні витрати;

— кредити і дотації.

Джерелами фінансової підтримки є:

— кредити Національного банку України;

— самостійно залучені банками кредитні ресурси. Фінансова підтримка може надаватися у таких формах:

— надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету;

— списання і реструктуризація податкових заборгованостей;

— звільнення від податків галузей економіки або окремих підприємств;

— використання спеціальних режимів оподаткування;

— надання безпосередньо грошової підтримки, грошових кредитів або сприяння отриманню кредитів під державні гарантії.

За оцінками Міжнародного валютного фонду Україна надає багато малоефективних субсидій підприємствам, при цьому рівень державних інвестицій в основний капітал є дуже низьким. Наприклад, у вугільній галузі держава покриває різницю між ціною вугілля та витратами на його виробництво. За оцінками Світового банку на субсидіях можна зекономити 1,6 % ВВП, у тому числі 0,6 ВВП у вугільному секторі і 0,4 % ВВП у сільському господарстві.[5,с.43-56]

Державна підтримка агропромислового комплексу України здійснюється за такими напрямами:

— невтручання органів виконавчої влади у вибір форм господарювання і господарську діяльність суб'єктів підприємництва;

— стимулювання розвитку приватного підприємництва;

— забезпечення суб'єктам господарювання захисту прав власності на землю, майно і результати своєї праці;

— державної підтримки наукових досліджень щодо створення та впровадження нових екологічно чистих ресурсозберігаючих технологій вирощування, поглибленого перероблення сільськогосподарської сировини та виготовлення з неї конкурентоспроможної вітчизняної продукції;

— проведення закупок сільськогосподарської продукції до державного резерву;

— підтримка сільськогосподарських товаровиробників, інфраструктури аграрного ринку, гарантування продовольчої безпеки держави;

— формування цінового, податкового і кредитного механізмів з урахуванням специфіки сільського господарства (сезонність, низька норма прибутку, уповільнена оборотність капіталу);

— дотування виробництва продукції тваринництва, рибальства;

— створення умов для забезпечення кредитами сільськогосподарських товаровиробників;

— сприяння розвитку мережі дорадчих сільськогосподарських служб і системи моніторингу аграрного ринку.

Статті видатків Державного бюджету України щодо фінансування сільського господарства формує безпосередньо Міністерство аграрної політики України.

До видатків на розвиток агропромислового комплексу, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, належать видатки:

— на поліпшення земельних ресурсів (оплата робіт щодо докорінного поліпшення земель, проведення земельної реформи, хімічна паспортизація земель);

— сільськогосподарське виробництво (державна програма селекції, заходи щодо боротьби зі шкідниками та хворобами у сільському господарстві, державна підтримка фермерських господарств, часткова компенсація ставки за кредитами комерційних банків);

— закупівлю сільськогосподарської продукції та техніки;

— дослідження і практичні розроблення у галузі сільського господарства;

— діяльність і послуги у галузі сільського господарства. Ціллю надання податкових пільг у сільському господарствіє забезпечення економічного зростання в агропромисловому комплексі та підтримка сільськогосподарського товаровиробника. Самі по собі пільги не здатні забезпечити виконання цих завдань. Так, незважаючи на надання протягом 1999— 2001 рр. податкових пільг сільському господарству майже на 2,6 млрд грн (галузь, яка виробляє 17 % ВВП країни, формує всього 3 % доходів бюджету), зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції супроводжувалося зниженням прибутковості виробництва. Надання у цій ситуації податкових пільг можна розглядати як неефективне використання державних грошей, які консервують конкурентоспроможність агропромислового комплексу.[3,с.23]

У Державному бюджеті України на 2007 р. на підтримку агропромислового комплексу передбачено 9070,3 млн грн (це на 962,1 млн грн більше ніж у 2006р.). Ці гроші будуть спрямовані на розвиток рослинництва та забезпечення продовольчої безпеки країни. Аграрний фонд здійснюватиме фінансові та товарні інтервенції, а також залогові закупки зерна, для чого в державному бюджеті передбачено 685 млн грн.

На підтримку тваринництва та птахівництва передбачається спрямувати 1 595,5 млн грн, що на 36,7 % більше, ніж у 2006 р. Державну підтримку тваринництва в основному зосереджено на стимулюванні виробництва і реалізації тваринницької продукції, збереженні і підвищенні кількості племінних сільськогосподарських тварин.