16.Аналіз ритмічності виробництва

Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дає можливість рівномірно випускати продукцію і відповідно виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічною вважається така робота, коли продукція виробляється рівними частинами за будь-які однакові проміжки робочого часу.

За ритмічного виробництва можлива неритмічність випуску про­дукції, коли під час складання виробу забракне хоча б однієї деталі або вузла. У принципі можлива й інша ситуація, коли рівномірно випускається продукція, але існують певні збої у виробництві окремих деталей (напівфабрикатів).

Є багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства. Однак навіть найпростіші з них достатньо надійно характеризують це явище.

Наприклад, на підприємствах серійного виробництва з великою номенклатурою виробів про ритмічність можна судити виходячи з випуску продукції за п’ятиденку або декаду (з урахуванням тривалості виробничого циклу). Для цього складають таблицю, де зазначають відповідні обсяги виробництва за місяць у розрізі окремих декад (п’ятиденок). Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності (К_ритм), який розраховується способом найменшого числа.

Кр = Фактичний випуск в межах плану/плановий випуск

17) Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. До трудових ресурсів відноситься та частина населення,котра володіє необхідними фізичними даними,знаннями та навиками праці у відповідній галузі.В сучасних умовах виробництва ефективність використання виробничих фондів, сировини, покращення якості продукції залежать як від кількості працюючих, так і від рівня їх кваліфікації. Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання залежать обсяг та своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання обладнання, машин, механізмів і як результат — обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники.Основними завданнями аналізу є : 1. вивчення та оцінка забезпеченості підприємства та його структурних піддрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також за категоріями та професіями; 2. визначення та вивчення показників плинності кадрів;3. виявлення резервів трудових ресурсів, більш повного та ефективного їх використання. Джерелами інформації для проведення аналізу є : ф.№ 1–ПВ «Звіт з праці», ф.№ 1–ПВ «Умови праці» –звіт про умови праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці, ф.№ 3–ПВ «Звіт про використання робочого часу», ф.№ 6–ПВ «Звіт про кількість працівників, їх якісний склад та професійне навчання за рік», ф.№ 7–ТНВ «Звіт про травматизм на виробництві за рік».Для характеристики руху персоналу, потрібно розрахувати та проаналізувати динаміку наступних показників:Коефіцієнт оберту по прийманню робітників (Кпр) : Кпр = Кількість прийнятого персоналу на роботу / Середньосписочна чисельність персоналу; Коефіцієнт оберту по вибуттю (Кв) : Кв = Кількість звільнившихся працівників / Середньосписочна чисельність персоналу ; Коефіцієнт плинності кадрів (Кп) : Кп = Кількість звільнившихся за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни / Середньосписочна чисельність ;Коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства (Кп.с.) : Кп.с. = Кількість працівників, пропрацювавши весь рік / Середньосписочна чисельність персоналу .

18) Аналіз продуктивності праці. Один і той же результат в процесі виробництва може бути отриманий при різному ступені ефективності праці. Міра ефективності праці в процесі виробництва отримала назву продуктивності праці. Іншими словами, під продуктивністю праці розуміють її результативність або здатність людини виробляти за одиницю робочого часу визначений обсяг продукції.Від продуктивності праці залежить рівень багатьох інших показників – обсяг виробленої продукції, рівень її собівартості, витрата фонду заробітної плати та інше. Основне завдання аналізу продуктивності праці : визначити виконання плану і динаміку продуктивності праці одного працівника, чинники, що впливають на формування її рівня, проаналізувати затрати праці на виробництво одиниці основних видів продукції і виявити резерви подальшого їх зниження.Аналіз продуктивності праці починається з оцінки використання денного, місячного і річного планів по бригадах, цехах і підприємству в цілому. Для оцінки рівня продуктивності праці використовується система узагальнюючих, окремих та допоміжних показників. До узагальнюючих показників відносяться середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток продукції одним робітником, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному виразі. Окремі показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції визначеного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції визначеного виду у натуральному виразі за одну людино–годину або людину–день. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці визначеного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним працюючим:РВ = ПЧ * Д * Т * СВ ,де РВ – середньорічний виробіток продукції одним робітником, ПЧ – частка робітників в загальній чисельності працюючих, Д – кількість відпрацьованих днів 1 робітником за рік, Т – середня тривалість робочого дня, СВ – середньогодинний виробіток продукції.

19) Аналіз витрат на оплату праці У собівартості промислової продукції витрати на заробітну плату складають від 10 до 20 %. Тому зниження трудомісткості виробництва значною мірою визначають можливості зниження собівартості продукції. Загальна сума прямих витрат на оплату праці змінюється під впливом таких чинників:обсягу виробництва товарної продукції;структури товарної продукції;питомої зарплати на одиницю продукції.Аналіз впливу названих чинників здійснюється за допомогою прийому ланцюгових підстановок. Аналіз прямих затрат на оплату праці за випуск окремих видів продукції проводиться за тією ж схемою, але без розрахунку впливу структури виробництва продукції (тобто алгоритм передбачає на одну умовну величину менше).Непрямі затрати на оплату праці залежать від двох чинників: середньої зарплати та кількості працівників апарату управління. Розрахунок впливу цих чинників також проводиться з використанням прийому абсолютних різниць. Вплив зміни чисельності працівників на непрямі затрати щодо оплати праці розраховується шляхом множення відхилення чисельності на планову середню зарплату. Вплив зміни середньої зарплати визначається як добуток відхилення за середньою зарплатою та фактичною чисельністю працівників.Завдання аналізу полягає також у визначенні резервів скорочення собівартості продукції:збільшення обсягів виробництва продукції, яке за рахунок економії на постійних витратах дає змогу досягти скорочення собівартості одиниці продукції;скорочення затрат на виробництво продукції у результаті проведення організаційно-технічних заходів.Резерви скорочення затрат розраховують за кожною статтею витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів. Слід також врахувати можливі додаткові витрати на збільшення обсягів виробництва продукції. Їх розраховують шляхом множення визначеного резерву збільшення випуску на фактичний рівень питомих змінних витрат.

20. Аналіз забезпеченості підприємства ОЗ та еф.їх використання. Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі. Беручи за основу принцип системного підходу в процесі економічного аналізу, виокремлюють такі завдання:

• аналіз обсягу і структури основних засобів та їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

• визначення технічного стану засобів, темпів, форм їх оновлення;

• аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

• виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;

• розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих засобів впливають такі чинники:

• характер та особливості процесу виробництва;

• тип виробництва (масове, серійне, одиничне)

• технологія, рівень спеціалізації та кооперування;

• методи організації виробництва. У процесі аналізу визначають зміну структури під впливом комплексної механізації й автоматизації виробництва, впровадження нової технології.

На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної структури та структури основних засобів за терміном експлуатації.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття. Коефіцієнт оновлення (К0)відображає інтенсивність оновлення .

Коефіцієнт вибуття (Кв) відображає ступінь інтенсивності вибуття засобів з виробництва

Іншим узагальнювальним показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення .

Вартісними показниками є фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, і фондомісткість. Найближчою до реально можливої є фондовіддача розрахована у натуральному вираженні. Однак можливість застосовувати натуральні показники обмежена.

На практиці фондовіддачу визначають на основі обсягу товарної продукції.

Фондомісткість – обернений до фондовіддачі показник, який характеризує вартість основних виробничих засобів, що припадає на одиницю вартості виробленої продукції.

Другий напрям аналізу – оцінювання ефективності експлуатації устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого устаткування забезпечують двома способами – екстенсивним й інтенсивним (за потужністю).

Показниками, що характеризують екстенсивний спосіб використання устаткування, є:

• кількість устаткування;

• відпрацьований час;

•коефіцієнт змінності роботи устаткування;

• структура парку машин і верстатів.

Інтенсивне використання устаткування характеризується показником випуску продукції за одну верстато-годину, тобто його продуктивністю.

21.Аналіз нематеріальних активів. Нематеріальні активи – це економічна форма засобів праці в системі виробничих відносин. Підвищення ефективності використання нематеріальних активів має велике економічне значення. Збільшення їх віддачі приводить до збільшення обсягу продукції без додаткових інвестицій, і являє собою інтенсивний фактор розвитку економіки. Тому це є важливим напрямком аналізу господарської діяльності підприємства.

Завдання аналізу полягають у вивченні складу, структури і динаміки нематеріальних активів; забезпеченості ними підприємства; оцінці їх стану.

Інформаційними джерелами для проведення аналізу нематеріальних активів підприємства виступають бухгалтерський баланс, звіт про фінансово майновий стан.

Аналіз нематеріальних активів можна розглядати як складову частину аналізу фінансового (майнового) стану підприємства. Досягнення підприємства сьогодні значною мірою залежать від місця і якості нематеріальних активів. Щоб забезпечити постійність успіхів, необхідно підтримувати і накопичувати запаси нематеріальних активів на підприємстві. З цією метою необхідно проводити аналіз місця нематеріальних активів у майні підприємства.