3. Правова культура працівників внутрішніх справ

Правова культура співробітників органів внутрішніх справ убачається у критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явиш з по­гляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Співробітник органу внутрішніх справ — це особа, покли­кана стати вище своїх звичок, бажань: він повинен робити свою справу так, як цього вимагають найвищі інтереси суспільства Правопорушники — часто особи сильні, цілеспрямовані, вести двобій з якими не просто. Нерідко робота над розкриттям і роз­слідуванням злочинів — сутичка між особистостями, характе­рами.

Людина формується як особистість у процесі соціальної прак­тики. Юридична освіта — перший крок до утвердження себе як особистості в галузі реалізації права. Юридична освіта повинна забезпечити знання і розуміння мови і технічної майстерності, необхідних для практикуючого співробітника органу внутрішніх справ, включаючи розуміння правових і етичних обов'язків, прав і основних свобод людини, визнаних законодавством країни і міжнародним правом.

Слід звернути увагу на систему деонтологічних вимог (грец. деон — належне), які висуваються до випускника — майбутньо­го співробітника органу внутрішніх справ у галузі культури:

— морально-етична (засвоєння гуманістичних принципів мо­ралі, уміння ними керуватися на практиці);

— політична (знання політичної стратегії та тактики держа­ви, провідних політичних партій і рухів, уміння користуватися інструментарієм політичної діяльності і бути політичне актив­ним);

— психологічна (знання психічного складу особи, уміння користуватися психодіагностикою у ході вирішення юридичної справи);

— естетична (виражається в службовому етикеті, мові спіл­кування, зовнішньому вигляді юриста, естетичному вигляді офо­рмлюваних ним документах та ін.).

Вони доповнюють його правову культуру і створюють кодекс його професійної поведінки, стрижнем якої є внутрішнє веління службового обоє 'язку.

Правова культура співробітників органів внутрішніх справ визначається не тільки науковими знаннями про сутність, хара­ктер і взаємодію правових явиш взагалі, механізм правового ре­гулювання, правове полі держави, його окремі напрямки. Вона передбачає й критичне творче осмислення правових норм, зако­нів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократично­го і морального змісту.

До культури співробітника органу внутрішніх справ належить знання державної мови України, особливостей етичної культу­ри і національних традицій того регіону, де він здійснює профе­сійну діяльність.

Виключне значення має проблема подолання правового ні­гілізму співробітника органу внутрішніх справ, його некомпе­тентності, низького професіоналізму, невміння розібратися в конкретних життєвих ситуаціях, дати їм правильну юридичну оцінку, в результаті чого з'являються незаконні і необґрунтовані рішення.

Професійно-правова культура співробітників органів внутрі­шніх справ повинна бути вищою за правову культуру інших гро­мадян.

3 Питання Політична культура юриста.

Професія юриста зобов`язує його вникати в усі сфери суспільного життя, де він відчуває, що саме через відсутність досвіду самостійного політичного життя нашого народу появляється незрілість української національної свідомості, яка властива і правникам. Багатовікова атмосфера закритості суспільства звичайно позначилась і на його політичній культурі. Тому має місце певна політична не впевненість, розгубленість юристів, дефіцит їх політичних переконань. Це нерідко позбавляє юристів виваженої політичної стратегії у правоохоронній діяльності.

Як відомо, Закон забороняє юристам вступати в будь-які політичні партії. Але позапартійність не означає деполітизованість, оскільки юрист має власні політичні погляди, хоча вони не повинні безпосередньо впливати на юридичну діяльність.

На думку деяких дослідників термін “політична культура” появився у 50-х роках XX століття. Існують різні підходи щодо змісту даного поняття, що виявляється в численних дефініціях.

У наукових дослідженнях С.Рутара окреслюються наступні підходи до розуміння політичної культури. Наприклад, політична культура, це: 1) ментальний епітет політичної системи; 2) якісний стан функціонування інститутів політичної системи; 3) якісна сукупність політичних цінностей інформації. На нашу думку, найобтимальніший третій аспект, оскільки політична культура розглядається у контексті розвитку мислення юриста. Тут політичне мислення є засобом інформації оцінки політичних подій, поведінки окремих людей у політичних структурах, що важливе для розгляду юридичної справи.

Політична культура юриста – це рівень реальної оцінки ним політичної ситуації, яка має безпосереднє відношення до правових явищ, вироблення власних політико-національних переконань з метою політичного прогнозування ефективності національного права.

Розглянемо групу компонентів, які визначають політичну культуру юриста.

Розвиток політичної культури юриста полягає у свідомому засвоєнні і критичному осмисленні ним історичних та політичних знань. Це означає, що політична культура як суспільний феномен у першу чергу потребує інтелектуального осмислення історичного досвіду українського народу.

Сформовані таким чином політичні погляди і знання юриста дозволяють більш ефективно здійснювати аналіз і оцінювати явища суспільного життя. Тому важливо формувати високий рівень політичної культури юриста, здатність чітко зорієнтуватися у політичних ситуаціях, розяснювати мету і смисл політичних подій громадянам.

Не менш важливою є здатність кожного юриста виробити політичний імунітет проти деформації почуттів та переконань, які стають причиною не правильного, а то й фальшивого тлумачення політичного становища в Україні.

Зміст політичної культури юриста вміщує також переконання та усвідомлення політичних цінностей. Тобто цінність політичної культури правника полягає у тому, що вона сприяє піднесенню і культури правоохоронної діяльності, вдумливому, свідомому ставленню кожного до виконання своїх службових обов’язків.

Йдеться про вміння юриста осмислювати своє ставлення до правової дійсності з політичних позицій. У даному випадку домінує здатність політичної оцінки національної ідеї, яка є теоретичним підгрунттям політичної культури. Це означає, що політична культура юриста органічно поєднана з виконанням внутрішнього імперативу службового обов`язку.

Для глибокого розуміння такого компонента політичної культури юриста як здатність передбачити політичні наслідки власної правоохоронної діяльності, необхідно звернутися до політичної думки України. Її суть полягає у поясненні закономірностей, основних напрямків суспільного процесі в Україні. Адже юрист не повинен бути пасивним суб`єктом політичного життя українського народу. Опановуючи політичну науку, він усвідомлює мету розвитку українського суспільства, знаходячи ефективні правові методи розуміння цього процесу.

Так, одним із методів демократизації, правового розвитку України є найповніше врегулювання суспільних відносин правовими нормами. Тому саме політична ефективність юридичної діяльності дозволяє визначити відповідні шляхи утвердження цивілізовоного правопорядку. Справа у тому, що розв`язати правові проблеми не правовими та силовими методами неможливо.

У процесі виконання службового обов`язку такі цінності становлять підгрунтя можливих політичних наслідків. Не зважаючи на існування політичних течій в Україні, юрист має керуватися державницькими цілями, закріпленими у Конституції України.

У цілому можна сказати, що політична культура юриста є основою розв`язання правових проблем при виконання службових обов`язків. Специфіку політичної культури нації зумовлює своєрідність національної культури вцілому, оскільки першовитоком є духовно-ментальні алгоритми етносу. Різні форми культури пов`язані з “душею народу”.