4.1 Функції державного регулювання

Державне замовлення розглядається як важливий інструмент державного регулювання економіки. Воно виконує функції:

-     забезпечення першочергових державних та спеціальних потреб у найважливіших видах продукції (робіт, послуг);

-     формування необхідних пропорцій соціально-економічного розвитку виробництва;

-     забезпечення виконання прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів і державних програм;

-     забезпечення функціонування систем, які гарантують належний життєвий рівень народу та його екологічну безпеку;

-     формування державних резервів і запасів;

-     виконання міжнародних угод з питань економічного та науково-технічного співробітництва;

-     задоволення потреб оборони та інших споживачів.

Фінансування державних замовлень здійснюється у двох напрямах. У першому воно фінансується з державного бюджету, інших фінансових коштів і фондів, у другому - держава не забезпечує державне замовлення фінансовими ресурсами.

У 1993 р. в Україні були запроваджені державне замовлення і державний контракт. Державне замовлення з цього часу розглядається як засіб стимулювання нарощування виробництва продукції, розвитку пріоритетних галузей і виробництв. Оплату державних замовлень здійснювали споживачі, а держава при цьому виступала в ролі посередника.

В Україні встановлений такий порядок формування і розміщення державних замовлень. Замовники - відповідні міністерства і відомства - визначають види продукції виробничо-технічного призначення, сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства. Пропозиції надсилаються замовниками до Міністерства економіки України, яке їх узагальнює і погоджує з Міністерством фінансів України, після чого вони подаються в Кабінет Міністрів України. Затверджені види продукції (робіт, послуг), розмір та умови фінансування через галузеві міністерства і відомства доводяться до замовників і підприємств виконавців.

Державні контракти укладаються в промисловості на кінцевий продукт споживання; у капітальному будівництві - на закінчені комплекси виробничо-технічного та соціально-культурного призначення; у сільському господарстві - на продовольчі товари і сировину.

Замовниками у державних контрактах виступають уповноважені на це від Кабінету Міністрів України органи виконавчої державної влади, до яких належать: Міністерство економіки України, Міністерство культури України, Міністерство оборони України, Міністерство освіти і науки України та ін. Укладаючи контракт, замовник виступає від імені держави гарантом фінансування поставок продукції (робіт, послуг), передбачених контрактом, у межах асигнувань, виділених йому на ці потреби.

Квотування як засіб державного регулювання економіки вводиться з метою прямого встановлення державою підприємствам-монополістам їхньої частки у виробництві, збуті, експорті, імпорті товарів. Квота визначає частку учасника у капіталі, лімітах можливих кредитів. У міжурядових угодах застосовується система квот на експорт та імпорт, яка є системою обмежень вивозу і ввозу товарів на визначений термін. У конкретному випадку вона покликана сприяти найбільш ефективному і економному використанню іноземної валюти, захисту власного виробництва, збереженню рівня зайнятості населення.

Система санкцій встановлюється державою за порушення або невиконання суб´єктами ринку договірних зобов´язань. Передбачається сплата неустойки, штрафу, пені за невиконання договірних умов, вилучення до державного бюджету виручки за незаконну діяльність тощо. Економічні санкції передбачаються і в міжнародних угодах, пов´язаних з обміном товарами, наданням кредитів тощо.

Система норм і стандартів регулює відносини у сферах праці, якості продукції, охорони навколишнього середовища, соціального захисту населення через встановлення рівня вимог щодо їхнього стану.

До основних норм, якими держава регулює різні сфери діяльності, потрібно віднести норми і нормативи витрат часу, нормативи обслуговування робочих місць, норми витрачання матеріалів, сировини, енергії, нормативи технічних відходів, запасів, норми амортизації, капітальних вкладень, норми шкідливих впливів на довкілля тощо.

Стандарти - це єдині норми за технологією виробництва, типами, марками, параметрами, розмірами, якістю виробів, а також за величинами вимірювань, методами контролю і правилами упакування, маркування та зберігання продукції. Об´єктами стандартизації є конкретна продукція, методи, терміни, позначення, які використовуються багаторазово і застосовуються в різних галузях народного господарства, а також у міжнародних економічних відносинах.

Вітчизняна і світова практика господарювання свідчить, що надмірне застосування адміністративних методів негативно позначається на економіці - звужує економічну свободу, активізує нелегальну економіку. Однак адміністративні методи шкідливі не самі собою, а тільки тоді, коли не мають під собою належної економічної основи.