ТЕМА 1

ВСТУП ДО КУРСУ МІКРОЕКОНОМІКИ

1. Предмет мікроекономіки

2. Економічний вибір

3. Інструментарій мікроекономіки

Терміни для засвоєння

Предмет мікроекономіки

Об’єкти мікроекономіки

Альтернативна вартість

Ефективність

Повна зайнятість

Повний обсяг виробництва

Розподільча ефективність

Виробнича ефективність

Позитивна мікроекономіка

Нормативна мікроекономіка

Методологія мікроекономіки

Методи мікроекономіки

Функції

Моделювання

Моделі

Мікроекономіка є складовою частиною економічної теорії як науки про вибір, зумовлений обмеженістю ресурсів. Їх рідкісність та діяльність людей в умовах рідкісності визначає предмет мікроекономіки – прийняття рішень малими економічними одиницями в умовах економічного вибору. Цими малими економічними одиницями, тобто об’єктами мікроекономіки є: окремі індивіди, домогосподарства, фірми, власники виробничих ресурсів, корпорації, ринки і навіть цілі галузі економіки.

Обмеженість ресурсів спричиняє необхідність врахування при ухваленні управлінських рішень проблеми вибору.

Вибір того, що виробляти з обмежених ресурсів, потрібно робити, пам’ятаючи, що виробничі ресурси, використані в одному місці, не можуть бути використані в іншому. Альтернативна вартість – це вартість товару чи послуги, виміряна з точки зору втраченої можливості зайнятися кращою з доступних альтернативних видів діяльності, який вимагає такого ж часу і ресурсів.

Прийняття рішення про те, як виробляти, передбачає досягнення ефективності у виробництві, тобто ситуації, за якої при даних виробничих ресурсах та існуючому рівні знань неможливо виробити більше одного товару, не зменшуючи обсягу виробництва іншого(ефективність за Парето).

Під повною зайнятістю розуміють використання усіх наявних і придатних для виробництва ресурсів. Але використання усіх ресурсів не є достатньою умовою досягнення ефективності - потрібно ще забезпечити повний обсяг виробництва. Повний обсяг виробництва означає, що всі залучені ресурси треба використовувати так, щоб вони максимально можливо задовольняли потреби суспільства.

Повний обсяг виробництва досягається при забезпеченні двох видів ефективності – розподільчої та виробничої. Розподільча ефективність означає, що ресурси спрямовуються на виробництво тих товарів і послуг і в такому їх співвідношенні, яке є найбільш бажаним для суспільства. Це можливо при оптимальній для суспільства структурі виробництва. Виробнича ефективність досягається тоді, коли бажані для суспільства товари і послуги виробляються з мінімальними витратами.

Відповідь на питання, для кого виробляти товари і як їх розподіляти потребує оптимального поєднання ефективності розподілу та справедливості.

Залежно від підходу до пояснення поведінки окремих економічних суб’єктів мікроекономічна теорія поділяється на позитивну і нормативну. Позитивна мікроекономіка вивчає факти і залежності між ними, тобто вивчає те, що є. Нормативна мікроекономіка містить оціночні судження стосовно того, якою повинна бути економіка, пропонує напрямок дій і визначає, які економічні умови бажані чи небажані.

Розмежування мікроекономіки на позитивну і нормативну є вихідним пунктом в методології мікроекономічного аналізу.

Основними методами, що використовуються при позитивному мікроекономічному аналізі, є:

• граничний аналіз;

• функціональний аналіз;

• рівноважний підхід;

• верифікація.

Для реалізації нормативного підходу широко використовується моделювання, зокрема знакове, яке передбачає використання формул і графіків.

В мікроекономіці використовуються моделі як спрощене відображення дійсності. Вони поділяються на два види: оптимізаційні – для вивчення поведінки окремих економічних суб’єктів, – та рівноважні – для з’ясування взаємозв’язків між ними.

Тема 2 аналіз попиту і пропозиції

1. Ринковий механізм

2. Попит. Закон попиту. Фактори, що впливають на зміну попиту

3. Пропозиція. Закон пропозиції. Фактори, що впливають на зміну пропозиції

4. Ринкова рівновага

Терміни для засвоєння

Ринок

Ціна

Попит

Обсяг попиту

Функція попиту

Крива попиту

Закон попиту

Товар Джіффена

Товар Веблена

Нормальний товар

Нижчий товар

Товари-замінники

Взаємодоповнюючі товари

Зміни в попиті

Переміщення кривої попиту

Пропозиція

Обсяг пропозиції

Функція пропозиції

Закон пропозиції

Переміщення кривої пропозиції

Зміна пропозиції

Ринкова ціна

Рівноважна ціна

Ринкова рівновага

Ринковий механізм

Дефіцит

Надлишок

Зрівноважувальна функція ціни

Зміна ринкової рівноваги

Павутиноподібна модель

Ринок - це механізм, який зводить разом покупців – носіїв попиту, і продавців (постачальників) товарів і послуг.

Ринки мають різний характер. За географічною ознакою виділяють локальні, національні та міжнародні. Деякі ринки можуть передбачати особистий контакт ринкових агентів, інші - знеособлене спілкування.

Основним носієм ринкової інформації є ціна (P), тобто кількість того, що треба віддати, аби отримати одиницю бажаного товару чи послуги.

Попит(D) – це відношення між ціною блага та його кількістю, яку споживачі хочуть і можуть купити. Попит проявляється вобсязі попиту, тобто в тій кількості блага, яке було куплене за деякою ціною при незмінності інших чинників, що впливають на попит. На обсяг попиту впливають цінові та нецінові чинники.

Залежність обсягу попиту від ціни товару називають функцією попиту, яку позначають через Q_d(p), а її графік –кривою попиту. Крива попиту показує, скільки товару споживачі прагнуть придбати за тією ціною за одиницю, яку їм пропонують.

Функцію попиту переважно задають графічним, табличним або аналітичним (алгебраїчним) способом. У випадку аналітичного підходу функція попиту матиме такий вигляд

Закон попиту відображає зворотний зв’язок між ціною і обсягом попиту: кількість товару, на який виникає попит, зростає при зниженні ціни і скорочується при її підвищенні.

Закон попиту порушується для товарів Джіффена (дешевий товар, на який припадає велика частка бюджету споживача) ітоварів Веблена(дорогий товар, який купується для престижу).

Неціновими чинниками попиту є:

• ціни інших благ;

• доходи споживачів;

• загальна кількість споживачів даного блага;

• смаки і вподобання споживачів (споживчі переваги);

• очікування зміни ціни та доходів;

• економічна політика держави.

Внаслідок зміни нецінових факторів відбуваються зміни в попиті,які відображаються упереміщенні кривої попиту.

Пропозиція (S)– це кількість благ, яку продавець хоче і здатний запропонувати для продажу за певний період часу.Обсяг пропозиції визначається кількістю благ, яка запропонована для продажу в певний період часу. На обсяг пропозиції впливає як ціна блага, так і нецінові чинники.

Залежність обсягу пропозиції від ціни товару називають функцією пропозиціїі позначають Q_s(p), а її графік –кривою пропозиції. Крива пропозиції показує, яку кількість товару виробники хотіли б продати залежно від ціни.

Функція пропозиції також задається графічним, табличним або аналітичним (алгебраїчним) способом. У випадку аналітичного способу представлення функції пропозиції обсяг пропозиції розраховують шляхом підстановки значення ціни у деяку формулу:

Закон пропозиції відображає пряму залежність між ціною і обсягом пропозиції: при збільшенні ціни обсяг пропозиції зростає, і навпаки.

Аналогічно реакція продавців на зміну нецінових чинників проявляється у зрушенні кривої пропозиції. Таке зрушення відбувається внаслідок зміни тієї кількості товару, яку виробники можуть і хочуть продати.

Такими неціновими чинниками є:

• ціни на ресурси;

• технологія виробництва;

• ціни на інші блага;

• очікування зміни цін;

• кількість продавців на ринку;

• економічна політика.

Результатом взаємодії попиту і пропозиції є ринкова ціна, яка влаштовує і споживачів, і виробників. Її особливості:

• вона фіксується в точці перетину кривих попиту і пропозиції;

• точка перетину кривих попиту і пропозиції є точкою рівноваги;

• в точці рівноваги обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції;

• ціна, при якій обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції, є рівноважною ціною.

Попит і пропозиція не завжди перебувають у стані рівноваги. На ринку можуть виникати різні відхилення, але рано чи пізно становище вирівнюється.

Якщо ціна на ринку встановлюється нижче від рівноважної ціни, утворюється дефіцит(іноді його називають надлишковим попитом), і обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції. Якщо мінімальний рівень ціни встановлений вище від рівноважної, обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту – утворюєтьсянадлишокблаг.

Зміна ринкової рівновагивідбувається внаслідок переміщення кривих попиту та пропозиції.