Крива пропозиції конкурентної фірми являє собою частину кривої граничних витрат, яка лежить вище від мінімуму середніх змінних витрат.

Умови довгострокової рівноваги можна узагальнити у вигляді рівняння:

P = MC = minATC = LATC

Така потрійна рівність свідчить, що хоч конкурентна фірма може отримувати економічні прибутки або збитки у короткостроковому періоді, у довгостроковому періоді вона зможе заробляти лише нормальний прибуток.

Розрізняють три типи галузей: із незмінними, зростаючими і спадними витратами.

У довгостроковому періоді галузь з незмінними середніми витратами має єдину ціну пропозиції, яка дорівнює величині мінімальних довгострокових середніх витрат. Довгострокова крива пропозиції галузі у цьому випадку має вигляд горизонтальної лінії і є досконало еластичною.

Більшість галузей є галузями зі зростаючими витратами. У такому випадку зростання ціни продукту спричиняє переміщення короткострокової кривої ринкової пропозиції праворуч і збільшення обсягу виробництва у галузі. Проте із збільшенням виробництва у такому випадку будуть зростати і ціни на ресурси. Тому довгострокова крива середніх витрат типової фірми переміститься вгору, і нова ринкова рівновага встановиться за вищої ціни, яка дорівнює новому мінімуму довгострокових середніх витрат.

У галузях зі спадними витратами фірми можуть зустрітися зі зниженням витрат при розширенні галузі. Тут зростання ціни на продукт і пов’язане з цим зростання галузевого обсягу виробництва зумовлює зниження цін використовуваних ресурсів. Тому у довгостроковому періоді крива пропозиції галузі із спадними середніми витратами має негативний нахил.

Тема 10 влада над ринком: монополія та монопсонія

1. Види монополії

2. Рівновага монополії в короткостроковому і довгостроковому періоді

3. Монопольна влада

4. Цінова дискримінація

5. Економічні наслідки монополії

6. Регульована монополія

7. Монопсонія

Терміни для засвоєння

Закрита монополія

Відкрита монополія

Природна монополія

Проста монополія

Монопольна влада

Індекс Лернера

Цінова дискримінація

Цінова дискримінація першого ступеня

Цінова дискримінація другого ступеня

Цінова дискримінація третього ступеня

Загальні чисті збитки

Х-неефективність

Монопсонія

Чиста монопсонія

Олігопсонія

Двостороння монополія

Розрізняють три види монополій:

1. Закрита монополія.

2. Природна монополія.

3. Відкрита монополія.

Бар’єрами входження у галузь, де функціонує монополіст є патенти, позитивний ефект масштабу або власність на ресурси.

Оскільки чистий монополіст сам є галуззю, його крива попиту є кривою попиту галузі. А крива галузевого попиту не може бути абсолютно еластичною, як за досконалої конкуренції, вона має спадний характер. Спадна крива попиту означає, що чистий монополіст може збільшити свій виторг тільки тоді, коли буде призначати нижчу ціну за одиницю продукції. Оскільки монополіст повинен знижувати ціну, щоб збільшити продаж, граничний виторг менший за ціну (середній виторг) за кожного обсягу продукції, окрім першого.

Для ринку чистої монополії поняття кривої пропозиції не застосовується. Це зумовлено тим, що не існує однозначної залежності між ціною та величиною пропозиції.

Поведінка фірми-монополіста визначається не тільки попитом і граничним доходом, а й витратами виробництва. З метою максимізації прибутку фірма буде орієнтуватися на правило MR=MC, тобто буде збільшувати випуск продукції до рівня, коли граничний дохід буде дорівнювати граничним витратам, а ціна - висоті кривої попиту за даного рівня виробництва.

Чиста монополія не гарантує економічного прибутку – ринкові умови можуть бути несприятливими. Якщо ціна, що відповідає обсягу виробництва, за якого MR=MC, знизиться нижче від рівня середніх витрат, фірма матиме збитки.

Коли фірма-монополіст покриває усі свої витрати, але не отримує прибутку, вона перебуває у стані самоокупності. Якщо фірма прибуткова, вона може розраховувати на отримання максимального прибутку і в короткостроковому, і в довгостроковому періоді

Монопольна влада – це спроможність встановлювати на свій товар ціну, вищу від граничних витрат, змінюючи його обсяг. Ступінь монопольної влади деякого виробника залежить від наявності близьких замінників його товару та частки ринку.

Способом вимірювання монопольної влади є дослідження надлишку, на який ціна перевищує граничні витрати. Показник, що вимірює монопольну владу має назву індекса Лернера:

Числове значення індексу Лернера перебуває к проміжку від 0 до 1.Для досконало конкурентної фірми P=MC і L=0. Чим більшим є значення L, тим вищий рівень монопольної влади.

Індекс монопольної влади може бути виражений також у термінах еластичності попиту, з яким стикається фірма:

= -

Отже, чим менш еластичною є крива попиту на продукцію фірми, тим вищим є рівень монопольної влади. Еластичність попиту на продукцію фірми визначається трьома чинниками:

1. еластичністю загального ринкового попиту;

2. кількістю фірм на ринку;

3. взаємодією фірм.

Цінова дискримінація існує, якщо деякий продукт продають за різною ціною, і ця різниця у цінах не спричинена відмінностями у витратах.

Для того, щоб фірма могла здійснювати цінову дискримінацію, повинні існувати такі умови:

1. Монопольна влада.

2. Сегментація ринку.

3. Покупців можна ідентифікувати.

4. Відсутність перепродажу.

Розрізняють три ступені цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня існує тоді, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, яка дорівнює ціні попиту на нього.

Цінова дискримінація другого ступеня застосовується тоді, коли ціни блага однакові для всіх покупців, але відрізняються залежно від обсягу покупок.

Цінова дискримінація третього ступеня передбачає, що різним споживачам благо продається за різною ціною, але кожна придбана конкретним споживачем одиниця блага оплачується ним за однаковою ціною.

Загальні чисті збитки – це суспільні витрати неефективності через нижчі обсяги виробництва за монополії порівняно з досконалою конкуренцією.

Монополія здебільшого посилює нерівність у розподілі доходу. Завдяки своїй ринковій владі монополісти запроваджують вищу ціну порівняно з ціною, яка встановилася б за умов чистої конкуренції. Власники підприємств, що діють за умов монополії, збагачуються коштом решти суспільства.

Х-неефективність виникає тоді, коли фактичні витрати фірми при виробництві будь-якого обсягу продукції вищі, ніж мінімальні можливі витрати.

Більшість монопольних галузей є природними монополіями і підлягають регулюванню.

Якщо метою регулювання є досягнення розподільної ефективності ресурсів, варто законодавчо встановити для монополіста максимальну ціну, яка дорівнює граничним витратам.

Однак суспільно оптимальна ціна може спричинити для регульованої фірми проблему збитків, тобто оптимальна ціна P = MC дозволяє досягти розподільчої ефективності, але може спричинити збитки. Ціна, яка лежить в основі справедливого прибутку P = ATC, забезпечує нормальний прибуток, але нижчу розподільчу ефективність.

Монопсонія – це різновид ринку, на якому є лише один покупець товару, послуги чи ресурсу. Термін монопсонія застосовують до всіх ринків, де покупці встановлюють ціни.

Чиста монопсонія є рідкісним явищем, так само, як і чиста монополія. Частіше зустрічається олігопсонія, тобто ринок з кількома покупцями, яким протистоїть велика кількість продавців.

За наявності лише одного або декількох покупців деякі з них можуть володіти монопсонічною владою – спроможністю впливати на ціну товару. Вона дає можливість придбати товар за ціною, нижчої від тієї, яка б встановилася на конкурентному ринку.

Двостороння монополія - ринок з одним продавцем і з одним покупцем.