6.1 Система органів виконавчої влади

Система органів виконавчої влади включає структурні ланки трьох рівнів:

1.  Вищий рівень - Кабінет Міністрів України.

2.  Центральний рівень - міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади, прирівняні до державних комітетів, органи центральної влади зі спеціальним статусом.

3.  Місцевий або територіальний рівень, на якому діють органи виконавчої влади загальної компетенції - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; органи галузевої та функціональної компетенції, які безпосередньо підпорядковані органам виконавчої влади або знаходяться у подвійному підпорядкуванні.

Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади, якому підпорядковуються міністерства, комітети, центральні органи, наділені спеціальним статусом. Кабінету Міністрів належить основна роль в управлінні економікою, забезпеченні реалізації законів, постанов та інших законодавчих актів.

Основними міністерствами в Україні є міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, фінансів, праці та соціальної політики, екології та природних ресурсів, транспорту, юстиції, освіти і науки, охорони здоров´я тощо.

У структурі виконавчої влади важливе значення має Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, основними функціями якого є:

-     участь у реалізації соціально-економічної стратегії держави, визначення економічної політики;

-     формування пріоритетів розвитку національної економіки;

-     розробка програм розвитку країни;

-     координація зусиль міністерств і відомств.

Крім державних органів влади, регулювання економіки здійснюють недержавні структури управління економікою. До них відносять асоціації, об´єднання, спілки, фонди, центри тощо - молодіжні, ветеранів, за професійним спрямуванням, захисту прав споживачів тощо.

Характерною ознакою сучасного стану органів державного управління і влади є те, що рівень їх організуючого впливу (регулювання) на суспільні процеси не задовольняє потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, формування нового соціально-економічного укладу та демократичної правової держави. За останні роки не вдалося досягти такого рівня організації влади, за якого її суб´єкти забезпечували б функціонально достатню і структурно несуперечливу систему управління та регулювання. Це виявляється у недосконалому стані всіх складових державного управління. Зокрема, Президент не став єдиним центром державного управління, оскільки не керує роботою уряду і не несе відповідальності за стан соціально-економічних процесів в державі. Уряд, в свою чергу, як центр виконавчої влади не здатний керувати дієво, оскільки не має міцного і стабільного політико-правового становища в державному апараті і не спирається на підлеглі місцеві органи. До того ж створений при Президентові апарат (Адміністрація Президента) дещо дублює діяльність урядових структур.

Міністерства і відомства залишилися без належного керівництва зверху і без відповідальних виконавців на місцях. При цьому декларований функціональний принцип діяльності міністерств фактично заперечується створенням центральних відомств галузевого типу, внаслідок чого загальна чисельність підвідомчих уряду органів зараз є надто велика і приблизно така, як у Російській Федерації.

Місцеві органи державного управління недостатньо дієздатні, оскільки внаслідок політики автономізації та незалежності місцевих рад фактично не вписуються у владно-виконавчу вертикаль.

У той же час державний вплив центру через місцеві держадміністрації послаблений, а місцеве самоврядування не знаходить достатнього розвитку.

Верховна Рада України як вищий законодавчий орган держави, який забезпечує правове регулювання господарських процесів, не завжди сприяє прийняттю законодавчих актів, які б відповідали принципам реалізму, науковості, прагматизму та демократизму. В своїй діяльності Верховна Рада допускає лобіювання інтересів окремих верств суспільства, яке не сприяє задоволенню загальнонаціональних інтересів; приймає популістські рішення, не забезпечені фінансовими і матеріальними ресурсами; не йде на певні компроміси між гілками влади та всередині парламенту.

Оцінка діяльності органів державного управління всіх рівнів дає підстави для висновків про відсутність принципової згоди між органами виконавчої та законодавчої влади з ключових питань розбудови держави, нестабільність в організації виконавчої влади, втрати нею управлінських якостей. Тому проведення адміністративної реформи в Україні має важливе значення. Нова адміністративна система повинна будуватися на засадах єдності системи органів державної виконавчої влади; розумної централізації та децентралізації в їх відносинах; стабільності і політичної незалежності управлінського апарату від будь-яких впливів; посиленого розвитку законодавства; достатнього матеріально-технічного, фінансово-економічного та іншого забезпечення.

Проведення адміністративної реформи обумовлює необхідність нових підходів до цільового призначення державного контролю, який має не лише захисне, стримуюче значення при неправомірних діях, а й забезпечує зворотний зв´язок, дає оцінку ефективності реалізації прийнятих рішень та відповідності певним ситуаціям.

Адміністративна реформа - це вид політико-правової реформи у сфері виконавчої влади, спрямованої на вдосконалення її організаційної структури, функцій, кадрового та інформаційного забезпечення, взаємовідносин з органами місцевого самоврядування.

 Таблиця 2. Найважливіші економічні функції органів влади, наділених спеціальними правами

Орган влади	Підпорядкованість	Найважливіші функції
1	2	3
Національний банк України		1.  Проводить єдину політику в сфері грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці 2.  Організує міжбанківські розрахунки 3.  Координує діяльність банківської системи 4.  Визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн 5.  Забезпечує випуск грошей та грошових знаків 6.  Здійснює контроль за дотриманням банківського законодавства, економічних нормативів, запобігання банкрутству
Державна податкова адміністрація України	Президент України	1.  Здійснює облік платників податку та інших обов´язкових платежів до бюджетів і держфондів 2.  Проводить контроль за правильністю, повнотою і своєчасністю платежів 3.  Здійснює контроль за достовірністю податкового обліку і звітності
Анти-монопольний комітет України	Кабінет Міністрів України	1.  Забезпечує державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства 2.  Здійснює захист інтересів підприємців і споживачів
Державна контрольно-ревізійна служба	Міністерство фінансів України	1.  Контролює витрачання бюджетних і позабюджетних коштів усіх рівнів 2.  Здійснює контроль за збереженням держмайна у бюджетних установах 3.  Проводить контроль достовірності обліку і звітності у бюджетних установах
Фонд державного майна України	Верховна Рада України	1.  Здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна 2.  Виступає орендодавцем майнових комплексів, що перебувають у державній власності
Пенсійний фонд України	Кабінет Міністрів України	1.  Забезпечує стягнення та акумуляцію внесків для пенсійного забезпечення і допомог. 2.  Організовує забезпечення фінансування витрат Пенсійного фонду 3.  Здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до Пенсійного фонду
Рахункова палата	Верховна Рада України	Здійснює контроль за використанням коштів державного бюджету

Об'єкти і цілі ДРЕ.

Об'єкти ДРЕ - це сфери, галузі, регіони, а також ситуації, явища й умови соціально-економічного життя країни, де виникнули або можуть виникнути труднощі, проблеми, не що дозволяються автоматично або що дозволяються у віддаленому майбутньому, у той час як зняття цих проблем настійно необхідно для нормального функціонування економіки і підтримки соціальної стабільності.

Основні об'єкти ДРЕ це:

економічний цикл;

секторальна, галузева і регіональна структура господарства;

умови накопичення капіталу;

зайнятість;

грошовий обіг;

платіжний баланс;

ціни;

умови конкуренції;

соціальні відношення, соціальне забезпечення;

підготовка і перепідготовка кадрів;

навколишнє середовище;

зовнішньоекономічні зв'язки.

Найважливішим об'єктом державного регулювання економіки є накопичення капіталу. Виробництво, присвоєння і капіталізації прибули завжди служать головною ціллю господарської діяльності в ринковій економіці.

Висновок

Можна з впевненістю сказати, економічна роль держави на різних стадіях розвитку суспільства відігравала особливу роль. Об'єктивна можливість державного регулювання економіки виникає з досягненням певного рівня економічного розвитку, концентрації виробництва та капіталу. Необхідність же державного регулювання полягає у наростанні проблем, як соціальних, так і економічних, вирішення яких і покладається на державне регулювання економіки. На сьогодні, у період переходу до ринку, особливо важливо державне регулювання. Після десятиліть тотального диктату держави в економіці, висловлюються думки про повну відмову від державного втручання в економіку. Істина, як завжди, десь посередині. Саме тому для України важливий світовий досвід державного регулювання економіки, що і потрібно вивчати. Очевидно, що в арсеналі держави є широкий набір засобів і методів регулювання економіки, від регулювання економічного законодавства, встановлення тим самим правил поводження економічних агентів, до впливу на грошовий ринок за допомогою політики дисконтної ставки. Однозначно визначити, де знаходиться грань між цивілізованим регулюванням економіки і грубого втручання в ринкові механізми на сьогоднішній день дуже важко. Недарма на цей рахунок існує множина думок, деякі з них і були розглянуті вище. З впевненістю можна лише зробити висновок про те, що державне регулювання економіки необхідно і потрібно визначити лише ступінь державного втручання і його методи. Звісно, неприйнятні міри "фізичного впливу" на ринкові механізми, що можуть підірвати всю економічну систему. Державне регулювання економіки в умовах переходу до ринкового господарства в України представляє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, що здійснюється правоздатними установами і суспільними організаціями з метою стабілізації та пристосування існуючої соціально-економічної системи відповідно до умов, що постійно змінюються, передусім до потреб та інтересів розвитку головної продуктивної сили – людини. Державне регулювання виконує кілька завдань, зокрема, стимулювання економічного росту, регулювання зайнятості, заохочення прогресивних зрушень в галузевій та регіональній структурах, підтримка експорту. В залежності від гостроти соціально-економічних проблем наша країна і визначає конкретні напрямки, форми та масштаби державного регулювання економіки. Основні напрямки державного регулювання в Україні на сучасному етапі відрізняються від напрямів державного регулювання у розвинутих країнах, що пояснюється кризовим станом нашої економіки, відсутністю законодавчої бази, яка б забезпечила ефективність державного регулювання економічних процесів, а також залишковим впливом командно-адміністративних методів у регулюванні економіки. Все це вимагає постійних змін у застосуванні важелів державного регулювання вітчизняної економіки. Хотілося б зазначити, що Україна не повинна переходити до тотального регулювання економічних відносин. Як відомо економіка повинна розвиватися гармонійно за ринковими законами, оскільки вони розставляють усіх суб’єктів економічних відносин на свої місця. Розвиток економіки повинен здійснюватись за принципом конкуренція повинна існувати скрізь де можливо, державне регулювання там де воно необхідне.

Список використаної літератури

1. Державне управління: теорія і практика /За ред. проф. В.Б. Авер'янова. - К., 1998.

2. Михасюк І.Р., Залога З.М., Климчук П.В. Державне регулювання розвитку транспорту та зв'язку. - Львів, 1997.

3. Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка А. Державне регулювання економіки. - Львів, 1999.

4. Михасюк І.Р., Залога С.М., Сажинець С.И. Основи та важелі державного регулювання економіки. - Львів, 1998.

5. Науменко В. І., Панасюк Б.Я. Впровадження методів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки. -К.,1995.

6. 28. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. - К., 1998.

34