Завдання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність робочого часу як універсальної міри кількості праці?

2. Чим визначається загальна норма робочого часу?

3. Як характеризується нормальна тривалість робочого часу?

4. Для яких категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу?

5. Яка тривалість щоденної роботи при п’ятиденному і шестиденному робочому тижні?

6. Які обмеження роботи має працівник у нічній час, напередодні святкових, неробочих і вихідних днів?

7. Яким чином регулюється тривалість відпусток?

8. Як встановлюються раціональні режими праці й відпочинку?

9. Охарактеризуйте гнучкі режими праці.

10. Як аналізується ефективність використання робочого часу в залежності від режимів праці?

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці: Підручник За ред. В.М. Данюка і В.М. Абрамова. – К., 1995.

2. Гупалов В.К., Управление рабочим временем. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: Финансы и статистика, 1998.

3. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. – К., 2000.

4. Законодавство України про працю, К., А.С.К., 2002,.

5. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства Украіни про працю, К., А.С.К., 2000.

Розділ 11. Створення сприятливих умов праці

Мета: сформувати у студентів систему знань щодо умов праці а також навички і вміння їх оцінювання, визначення напрямків поліпшення умов праці та їх ефективність.

11.1. Поняття, фактори і елементи умов праці

Людина значну частину свого життя витрачає на працю і тому від умов праці, рівня її безпеки залежить працездатність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоров’я. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я на стан здоров’я нації на 50 відсотків впливають соціальні фактори (умови життя, умови праці).

Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію особи людини, так і ставлення її до праці та задоволення працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється і тим, що рівень освіти працівників висуває на перше місце необхідність задоволення потреб у змістовній праці в небезпечних умовах. Тому створення сприятливих умов праці має бути одним із головних завдань суспільства, невід’ємною частиною державної соціальної і економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу.

На державних підприємствах трудовим колективам надані великі повноваження щодо поліпшення умов праці. Вони мають право брати участь в обговоренні та затверджені комплексних планів інженерно – технічних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; контролювати використання коштів на виконання планів, ставити питання про притягнення до відповідальності за порушення норм з охорони праці тощо.

В умовах розвитку ринкових відносин поліпшенню умов праці сприяє і необхідність використовувати у конкурентній боротьбі новітні технології, які базуються на досягненнях науково-технічного прогресу, прагнення досягти зниження витрат на виробництво продукції та відповідного зростання прибутку на підприємствах будь – якої форми власності.

Умови праці поділяються на соціально економічні, які розглядаються у широкому контексті і характеризують відношення до них суспільства, та виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях.

ГОСТ 19605 – 74 “Організація праці. Основні поняття, терміни і визначення” трактує умови праці як “сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці”.

Гігієнічна класифікація праці^ [1. с 2] визначає умови праці як сукупність факторів трудового і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (рис. 11.1).

Перша група - соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:

• нормативно-правові (закони, норми, стандарти а також форми адміністративного та громадського контролю за їх виконанням);

• економічні (матеріальне та економічне стимулювання, моральне заохочення, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці);)

• соціально-психологічні (відношення працівників до праці, психологічний клімат);

• суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво і раціоналізація).

Друга група - техніко-організаційні фактори. Вони впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:

• предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби);

Соціально-економічні

Техніко-організаційні

Природні

Нормативно-правові

Економічні

Соціально-психологічні

Суспільно-політичні

Предмети і продукти праці

Засоби праці

Технологічні процеси

Організація виробництва, праці, та управління

Географічні

Біологічні

Геологічні