4. Дипломатична складова в ході Пелопоннеської війни.

Передумови, приводи та характер Пелопоннеської війни. У сутичках з персами греки переконливо показали переваги вільної громадянської общини перед перською деспотією. Разом з тим греко-перські війни сприяли зростанню майнової і соціальної диференціації в громадянських колективах і започаткували антагонізм між Спартою і Афінами. В Стародавній Греції, її полісах постійно діяли дві протилежні сили. З одного боку, кожна громадянська община намагалася жити незалежно одна від одної (тенденція до автономії та автаркії), а з іншого - потреба економічного розвитку, торговельні зв'язки, необхідність спільного захисту своїх інтересів спонукали грецькі міста до об'єднання. Ініціаторами об'єднавчого руху виступали найпотужніші грецькі поліси. У 505-504 р. до н.е. Спарта організувала Пелопоннеську лігу, в яку входили дорійські племена консервативних полісів Південної Греції, а в 478 р. до н.е. за ініціативою Афін було створено Афінський морський союз, який включав розвинуті в торгово-економічному відношенні іонійські поліси. Конфлікт між керівниками союзів і привів до початку Пелопоннеської війни (431-404 рр. до н.е.), ініціативною стороною якої виступили Афіни. Швидкий економічний розвиток змушував шукати нові джерела сировини (хліб, ліс) та ринки збуту. Ця агресивна політика досягла кульмінації в середині V ст. до н.е. - в період найвищого розквіту Афін. В той же час Спарта у всій Греції стає оплотом тих, хто був ображений афінянами. Спроби Афін закріпитися на Істмі і в Середній Греції уже в 50-ті роки привели до збройного конфлікту зі Спартою - Першої, або Малої Пелопоннеської війни (457-446 рр. до н.е.). Війна не принесла успіху ні одній із сторін і закінчилася 30-літнім миром. Хоча війна була викликана політичним суперництвом Афін і Спарти за гегемонію в Греції, в її розв'язуванні значну роль відігравали і економічні причини.. Афіни посилали туди свої ескадри, підтримували дрібні грецькі міста у боротьбі з союзником Коринфа Сиракузами. Це не могло не тривожити Коринф; 4) суперники через своїх прихильників вели підривну діяльність в союзницьких містах; спартанці серед членів Делоської симахії, афіняни в державах Пелопоннеського союзу. Причини Пелопоннеської війни правильно визначив ФукідІд, який писав: "Справжній привід, хоча на словах і потайніший, на мою думку, полягає в тому, шо афіняни своїм

5)

зміцненням стали вселяти небезпеку лакедемонянам і тим самим змусили їх розпочати війну" (Історія, І, 89). Безпосередніми приводами до початку війни були такі: 1) суперечка Афін з Коринфом за панування на шляхах, які вели до Італії. В середині 30-х рр. V ст. до н.е, на східному березі Адріатичного моря в м.Епідамн, яке заснували вихідці з о.Керкіра, розпочалася боротьба демократів і олігархів, яка закінчилася перемогою перших. Але олігархи не змирилися з поразкою, і тому демократи звернулися за допомогою до своєї метрополії, а після відмови керкірян - до Коринфа, який відправив в Епідамн свій гарнізон. У відповідь на це керкіряни підтримали аристократів і звернулися до Афін з проханням прийняти їх у союз і надати допомогу. В 433 р. до н.е. афінська ескадра врятувала керкірян від розгрому у морській битві з коринфянами. Це призвело до зіткнення Інтересів Афін і Коринфа; 2) заснована коринфянами Потідея (на півострові Халкідіка) входила до складу Афінського морського союзу. Але збільшення суми союзницьких внесків, жорстокий контроль афінян змусили потідейців шукати зближення з Пелопоннеським союзом. 433 р. до н.е. Потідея звернулася за допомогою до Пелопоннеського союзу, і в місто прибув двотисячний загін добровольців, більшість з яких були коринфяни. У відповідь на це афіняни навесні 432 р. до н,е. послали сюди своє військоВсе це змусило Спарту вжити рішучі заходи. Восени 432 р. до н.е. спартанські народні збори прийняли рішення про те, що афіняни винні в порушенні "тридцятилітнього миру". Пізніше з'їзд Пелопоннеського союзу вирішив почати війну проти Афін. Однак у зв'язку з пізньою порою року і незавершеністю військових приготувань вона не почалася. Афінська демократія твердо вірила в свої сили і була переконана в перемозі. Афіняни вважали себе сильнішими і багатшими від пелопоннесців. Але Спарта вміло використовувала зростання опозиції Періклу в Афінах та незадоволення їхніх союзників і вирішила висунути ряд вимог: - Вигнати з Афін "винних у злочинствах перед богинею Афіною" - нащадків роду Алкмеонідів, які вбили прихильників Кілона в храмі. Вождь афінської демократії Перікл (500-429 рр. до н.е.) по матері теж був Алкмеонідом. Зрозуміло, що афіняни відхилили таку вимогу спартанців. - Спарта висунула вимоги зняти облогу Потідеї, надати автономію Егіні, відмінити постанову про Мегару, дати свободу всім союзникам. Однак всі ці вимоги буди відхилені в Афінах. Внутрішня ситуація в Афінах стала поступово змінюватися. Одноосібне правління Перікла викликало протест і аристократів, і демократичних кіл на чолі з Клеоном. Пелопоннеська війна з обох сторін носила загарбницький характер, оскільки Афіни і Спарта намагалися встановити гегемонію в грецькому світі, захопивши території своїх суперників. , як