3) Книжкові ілюстрації

Книжкова ілюстрація – зображення, що пояснює чи доповнює текст. Ілюстрація в книзі несе інформацію, але не самостійну, а пов'язану з текстом; відбиває явища дійсності в зорово сприйманій, образній, документальній і умовній формі. Роль ілюстрації у різних видах літератури відрізняється: у виданнях художньої літератури – це художньо-образні ілюстрації, що зорово відтворюють літературні образи; у наукових, навчальних, науково-популярних, довідкових виданнях – це науково-пізнавальні ілюстрації предметного характеру, які максимально точно подають необхідну для розуміння тексту інформацію.

Характер роботи редактора над зображеннями у виданнях різних видів неоднаковий. У літературно-художніх виданнях художній редактор обирає потрібні ілюстрації або фрагменти тексту, які вважає за потрібне проілюструвати, і замовляє ілюстрації художнику. Потім оцінює їх якість і робить текстівки. Науково-пізнавальні ілюстрації бувають реальні (фотографія, малюнок), формальні (утрируване передання дійсності, збільшення фрагмента), інфографіка (креслення, графік, схема, карта) та монтаж. Художній редактор повинен чітко усвідомлювати значення ілюстрацій у наукових виданнях і обережно ставитися до редагування їх сюжетів.

У навчальних виданнях ілюстрації сприяють засвоєнню матеріалу, зацікавлюють темою, візуально демонструють складні поняття. Саме тому в навчальних виданнях ілюстрації мають бути чіткими, зрозумілими, не обтяженими деталями. Крім того, вони можуть заміняти, доповнювати, розкривати чи пояснювати текст.

Майстерність художнього і технічного редакторів полягає ще й у тому, щоб у процесі верстки створити цілісне, струнке видання, не порушуючи його естетичної гармонії. Для цього застосовуються композиційні закони: закон симетрії, пропорційності, рівноваги, оптичної ілюзії, а також елементи контрасту. Щоб досягти потрібного ефекту, потрібно:

• вміло обирати кегль та накреслення шрифтів основного та додаткового текстів;

• розумно використовувати різноманітність форматів набору;

• домагатися логічного підбору шрифтів для заголовків;

• застосовувати таку верстку, щоб обсяг суцільного текстового набору оптично скорочувався, а найважливіше було яскравішим.

II. Проблеми оформлення дитячої літератури

1) Помилки, пов’язані з неправильної віковою диференціацією

А. Проблеми стандартизації

Стандарт поділяє видання для дітей всього на чотири групи:

• І група – видання для дітей віком до 5 років включно;

• ІІ група – видання для дітей віком від 6 до 10 років включно;

• ІІІ група – видання для дітей віком від 11 до 14 років включно;

• ІV група – видання для дітей віком від 15 до 18 років включно.

Тимчасом, психологи запевняють, що в дитячому віці людина проходить складний, так би мовити, ущільнений період розвитку. Етапи психологічного і світоглядного розвитку дитини швидко змінюються, вони короткотривалі й насичені. Тому вважати, що від народження й до п'ятирічного віку дитина перебуває у полі одних і тих же інтересів, абсолютно неправильно. За п'ять років людина проходить щонайменше два різних по суті своїй етапи: до трьох років вона пізнає світ навколо себе, а після трьох – починає усвідомлювати себе як частину всесвіту. Крім цих основних психологічно-світоглядних етапів розвитку є ще низка перехідних, що дають підстави для детальнішого заглиблення в дану проблематику. Але й названих основних етапів достатньо для того, щоб переосмислити стандартизаційну вікову градацію.

Це питання у своїй праці порушує Е. І. Огар, яка вважає названий вище поділ надто формальним. Авторка наводить аргументи на користь того, що у своєму психофізичному розвитку та соціалізації дитина проходить значно більше етапів. Дорослішання дитини, зазначає науковець, супроводжується динамічним розвитком інтелекту, зміною світогляду, естетичних уподобань та інформаційних потреб, а також мотивів читацької поведінки. Тут автор наводить глибшу диференціацію реципієнтів дитячої книги:

• видання для дітей віком від 2 до 3 років. Книжка як іграшка, що знайомить малюка з навколишнім світом та привчає його до спілкування з книгою як засобом отримання нової інформації;

• видання для дітей віком від 3 до 6 років (період раннього дитинства). Спроби самостійного читання. Сприйняття інформації на рівні окремих слів;

• видання для дітей віком від 6 до 8 років (період власне дитинства). Це період повноцінного систематичного навчання, коли книга стає предметом активної розумової роботи;

• видання для дітей віком від 9 до 11 років (період зрілого дитинства). Період соціалізації дитини, коли вона усвідомлює себе активним учасником усього, що відбувається довкола неї;

• видання для дітей віком від 11 до 15 років (підлітковий період). Розвиток самосвідомості. Зі спостерігача дитина перетворюється на активного учасника навколишнього життя. В цей період стрімко розвиваються інтереси дівчочої та хлоп'ячої читацької аудиторії;

• видання для дітей віком від 15 до 17 років (період юнацтва). Це вже власне наймолодша з дорослих вікова категорія з відповідними потребами різнобічного читання.

Тож при підготовці будь-якого видання до друку треба враховувати інтереси та потреби читача відповідно до вікової категорії, на яку орієнтується видавець.

Б. Аналіз помилок

На сьогодні до інфраструктури дитячого книговидавництва України входять одне державне підприємство "Веселка" та майже 20 недержавних видавництв і фірм. Однак за результатами недавньої виставки книжкових видань для дітей, що в переддень дня Святого Миколая проходила в Українському домі, з'ясувалося, що ці видавництва жодним чином не задовольняють потреб найменшого українського читача. Загальний наклад усіх видань для дітей майже в чотири рази менший за кількість потенційних читачів, а в порівнянні з книжками іноземного виробництва на українських прилавках це співвідношення просто вражає: одна українська книжка до майже 70 книжок іноземного виробництва.

Але то вже інша проблема. Наше завдання виокремити із загального ряду книжок для дітей видання для наймолодшого читача. Їх майже немає. Адже виготовлення таких книжок передбачає: по-перше, додаткові технологічні затрати, бо книжка-іграшка – це і нестандартний формат, і спеціальне оформлення тощо; по-друге, потреби відповідних ідейних розробок і текстів, що зацікавлять теперішню дитину; по-третє, є ризик того, що така книжка буде неконкурентноспроможною – дороге виконання, що вплине на ціну і купівельну неспроможність батьків, які цілком можуть надати перевагу іграшці над книжкою. Та спроби зробити книжку-іграшку є. Тут варто назвати низку видань харківського видавництва "Ранок" (серія "Дзвіночок"), видавництва "Літера" (серія "Казочка під подушку"), а також видавництв "Книжкова хата" (серія "Українська народна казка"), "Махаон-Україна", "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" тощо. Та чи ефективні проекти цих видавництв? Чи грамотно дотримано адресної орієнтації на читача?

Так, серія "Дзвіночок" видавництва "Ранок" пропонує читачеві низку видань "для дітей дошкільного віку" – це стандартна фраза на більшості видань для малюків, що лишилася у спадок від радянських часів. А для якої вікової групи за існуючим стандартом? До 5 років? Чи від 6 до 10? Ні. Це щось середнє. Так пишуть для полегшення збуту товару, щоб купували і ті й ті. Але чи така невизначеність на користь маленькому читачеві? Звісно, ні. Тому, хоч видання цієї серії добре розроблені з художньої та технічної точки зору, але текст містить лексичні і поняттєві елементи для старшого віку (Додаток 1); або навпаки – текст цілком прийнятний для малюка, а ілюстрація – вже для дошкільника, оскільки містить безліч дрібних деталізаційних елементів та виконана художньою технікою, що несе експресивне сприйняття, притаманне старшим дітям (Додаток 2).

Видавництво "Літера", працюючи над розробкою власної серії "Казочок під подушку", передбачало читання книги з батьками. Тому казки містять простий і зрозумілий сюжет, короткі за обсягом. Книжки добре ілюстровані, нагадують іграшки, що привертають увагу малюків. Але текстова частина книг оформлена неграмотно. У першому випадку (Додаток 3) – це "густий" текст (малі міжрядкові та міжлітерні відстані, недбало дібраний шрифт – без засічок). І хоча видавці розмістили текстові блоки на чистому прозорому тлі, вони все одно не сприймаються дитиною, навіть більше, – "тиснуть" на дитячий зір, заважають сприймати ілюстрацію. У другому випадку (Додаток 4) – текст уміщено на гарну, але надто насичену кольором плашку. Отже, цікавий текст теж залишиться поза увагою дитини. Їй, швидше за все, не цікаво буде імітувати читання.

Видавництва часто навмисне маркують свої видання позначками на зразок "для дітей дошкільного віку", або й "для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку", щоб розширити контингент покупців. Але таким чином видавці готують свій продукт ні для кого.