Економічний розвиток України Основні тенденції розвитку економіки України

Зміцнення незалежності держави можливо тільки за умови створення економіки, яка динамічно розвивається, забезпечує потреби держави. Вирішення цієї задачі було складним і тривалим. Незважаючи на значні зусилля уряду, господарських працівників, громадян, економічна ситуація в Україні дотепер залишається напруженою.

Економіка України пройшла у своєму розвитку кілька періодів.

• 1991 — 1996 рр. 1. Наростання кризових явищ: скорочення виробництва, банкрутство підприємств, розрив господарських зв'язків з республіками колишнього СРСР, зростання інфляції і зовнішнього боргу Росії, безробіття, невиплати зарплат, пенсій, допомог, розгул економічної злочинності, наростання криміналізації економіки, пограбування внутрішнього ринку України в результаті відсутності митниць і належного контролю з боку держави. 2. Спроби проведення економічних реформ і виходу з кризи: створення умов для розвитку різних видів власності, підприємницької діяльності, господарської самостійності підприємств.

• 1996 — 1999 рр. Прискорення ринкових реформ. Початок стабілізації фінансової сфери (у 1996 р. була введена національна валюта - гривня, знизилася інфляція). 2. У цілому стан економіки продовжує залишатися важким, кризовим.

• 1999 - 2002 рр. Деяка стабілізація економіки: зменшення інфляції, скорочення спаду виробництва, зростання зайнятості населення, насичення внутрішнього ринку товарами вітчизняного виробництва, у тому числі і сільського господарства, початок освоєння ряда галузей світового ринку. Але економічне становище продовжує залишатися несталим. Технічне оснащення багатьох галузей не відповідає світовому рівню. Низький рівень зарплат викликав бідність населення, що визначила низьку купівельну спроможність громадян. Це перешкоджає розширенню вітчизняного виробництва.

Причини економічних проблем 90-х років

Труднощі створення національної економіки пояснюються багатьма причинами. Національну економіку довелося створювати в несприятливих умовах. Напередодні розпаду СРСР економіка держави в цілому і союзних республік знаходилася в глибокій кризі. Ринкові реформи, що почалися в середині 80-х років, не були доведені до кінця. Уряд незалежної України, поклавши собі за мету створення могутньої національної економіки на основі соціальне орієнтованих ринкових реформ', тривалий час не міг не тільки вирішити цю задачу, але й вивести країну з хаосу економічної кризи. Багато в чому це пояснювалося тим, що у Верховній Раді не було єдності думок із приводу економічної політики України, а в уряду - необхідного досвіду проведення ринкових реформ. Тому Верховна Рада спізнювалася з прийняттям необхідних законів, а заходи уряду, здійснювані в галузі економіки, виявилися недостатніми для успішного виходу з кризи і створення розвинутої економіки. Непідготовленим до нових економічних умов виявилося і все суспільство, що звикло до соціалістичних стереотипів.

Крім внутрішніх обставин, оздоровленню української економіки перешкоджали зовнішні фактори:

• Несправедливо було розділене майно СРСР між колишніми союзними республіками (Держбанк, золотий і алмазний фонди стали власністю Росії).

• У Росії також відбувалася економічна криза. Це погіршувало ситуацію в Україні, тісно пов'язаної з російською економікою.

• В Україні не було (і немає) достатньої кількості енергоресурсів (нафта, газ), без яких стабільний економічний розвиток неможливий. Україна змушена експортувати нафту і газ, ціни на які у 90-ті роки зросли, особливо в Росії і Туркменістані, які є основними постачальниками цієї сировини.

Досягнення України в проведенні ринкових реформ

• Удалося законодавче і практично сформувати багатоукладну економіку. Крім державної, були створені такі види власності: державно-асоціативна (частину капіталовкладень у виробництво здійснює держава, решту - трудовий колектив, який є власником нарівні з державою), асоціативна (усі працівники підприємства є влас­никами акцій), асоціативна відкритого типу (акції розподіляються як серед праців­ників підприємства, так і інших громадян), орендна, індивідуальна (приватна), спільна за участю іноземного капіталу. • Багато підприємств, переборовши кризу, вийшли на новий рівень виробництва, почали освоювати світовий ринок: «Мотор-Січ» (Запоріжжя), Сумське науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе, об'єднання «Азовсталь» (Маріуполь), Київські науково-виробничі об'єднання ім. Артема та ім. Антонова, завод «Комунар» (Запоріжжя), Південтяжмаш (Дніпропетровськ), Донецьке виробниче об'єднання «Норд», Микола­ївський кораблебудівний завод; завод ім. Малишева (Харків) і ін. • Удалося створити достаток промислових товарів і продуктів харчування. • Почали створюватися фермерські (індивідуальні) господарства на селі. У 2002 р. був прийнятий Закон про землю, який передбачає розвиток приватної власності на землю, що повинно сприяти поліпшенню роботи всього сільськогосподарського комплексу. • Була введена національна валюта - гривня (1996 р.), вдалося зберегти відносно твердий курс гривні. • Покращилося ставлення працівників до своєї праці, підвищилася відповідальність, якість роботи.