Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
демография на МКР.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
17.12.2018
Размер:
172.85 Кб
Скачать

3.Шлюбний стан населення. Закономірності шлюбності

Вивчення відтворення населення, й у першу чергу народжуваності, підводить демографію до категорій шлюбу, шлюбності та розлучуваності. Дослідження цього процесу практично неможливе у відриві від вивчення розвитку сім'ї, умов її життя й відтворення самих сімей.

Через сім'ю змінюються генерації людей, вона забезпечує продовження роду, в ній відбуваються первинна соціалізація й виховання дітей, вона є осередком організації побуту й важливою споживчою одиницею. Сім'я виступає як один з головних об'єктів демографічної політики. Умови життя сім'ї істотною мірою впливають на здоров'я її членів, а отже, й на рівень смертності.

Підґрунтя сім'ї утворює шлюбний союз чоловіка й жінки в історично зумовлених, санкціонованих і регульованих суспільством формах стосунків, які визначають їхні права та обов'язки один щодо одного й стосовно дітей. Еволюція шлюбу й сім'ї, свідками якої ми стали у другій половині XX сторіччя, супроводжується чередою суперечливих і небажаних наслідків: зростанням частоти розлучень, зниженням народжуваності нижче рівня, необхідного для простого відтворення населення, збільшенням кількості неповних сімей і поширенням у небачених раніше масштабах позашлюбної народжуваності.

Шлюбність і шлюбний стан

У широкому розумінні слова під шлюбністю розуміють усі процеси, що характеризують укладання та припинення шлюбів, або, інакше кажучи, всю сукупність випадків зміни шлюбного стану. Шлюбність — це процес утворення шлюбних (подружніх) пар у населенні, який включає в себе укладання як перших, так і повторних шлюбів. У поєднанні з процесами овдовіння та розлучуваності шлюбність визначає відтворення шлюбної структури населення. її демографічне значення полягає у тісному зв'язку з відтворенням населення. Шлюбність є найважливішим демографічним чинником народжуваності, формування сімей та зміни сімейної структури населення. У демографії шлюбність вивчають переважно в рамках репродуктивного віку, а шлюбність жінок — частіше, ніж чоловіків.

Під шлюбним станом розуміють стан особи стосовно інституції шлюбу, встановлюваний відповідно до звичаїв та правових норм країни. Шлюбний стан індивідів звичайно включає чотири градації: тих, хто ніколи не перебував у шлюбі; тих, хто перебуває у шлюбі; овдовілих; розлучених. У деяких країнах в особливі групи виокремлюють тих, хто перебуває у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі, або у- першому чи повторному шлюбі, тих, хто проживає разом з чоловіком (жінкою) або окремо від нього (неї), тих, хто отримав офіційну санкцію суду на роздільне проживання (часто-густо — проміжний етап на шляху до розлучення) тощо. У Всесоюзному перепису населення 1979 року та вибірковому соціально-демографічному обстеженні населення 1985 року поряд з розлученими враховували й тих, хто розійшовся, тобто членів подружжя, зареєстрований або фактичний шлюб яких розпався без формального розлучення.

При шлюбі, розлученні та овдовінні відбувається перехід особи з однієї категорії шлюбного стану в іншу. Сукупність таких переходів являє собою процес відтворення шлюбної структури населення, що його у демографії розглядають як складник відтворення населення. Шлюбний стан населення, як і шлюбність,, істотною мірою залежить від ситуації на "шлюбному ринку", формування шлюбного кола та наявності шлюбного Вибору.

Термін "шлюбний ринок" використовують у демографії для умовного позначення системи співвідношень чисельностей різних груп шлюбоздатного населення. Шлюбна кон'юнктура, ймовірність укласти шлюб значною мірою визначена кількістю потенційних шлюбних партнерів у населенні та його статево-віковою структурою. Диспропорції у співвідношенні чисельності статей, що виникли у результаті війн або масових міграцій, як правило, створюють несприятливу ситуацію для жіночих шлюбоздатних контингентів: більшість жінок, що втратили чоловіків на війні, приречена на пожиттєве удівство; а надлишок чоловіків на "шлюбних ринках" міст, що утворився в результаті багаторічної міграції до них сільської молоді, зменшує шанси міських наречених укласти шлюб, негативно впливає на міцність шлюбів і підвищує частоту розлучень з ініціативи чоловіків. Відомим є феномен чоловічої "надшлюбності" у повоєнний час, зобов'язаний своєю появою різкій диспропорції співвідношення чисельності чоловіків та жінок на "шлюбному ринку". "Надшлюбність" виявляє себе, зокрема, у дуже високій частці одружених чоловіків у старших вікових групах.

На ситуацію на "шлюбному ринку" помітно впливають і різкі зміни рівня народжуваності. Так, порушення шлюбної кон'юнктури, яке виникло у 60—70-ті роки, було викликане падінням рівня народжуваності в період Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років. Постала ситуація, коли багаточисельним генераціям жінок у вікових групах 20—30 років, що народилися наприкінці 40-х — на початку 50-х років, на "шлюбному ринку" відповідали малочисельні генерації чоловіків воєнних років народження.

Ситуація на "шлюбному ринку" істотно впливає на формування шлюбного кола, його динаміку та структуру. Шлюбне коло являє собою сукупність можливих для конкретного індивіда шлюбних партнерів. Воно детерміноване, з одного боку, системою правових та моральнісно-етичних норм суспільства, а з іншого — соціально-економічним статусом індивіда та його соціально-психологічними характеристиками. Простір потенційних шлюбів передбачає існування в його межах інтенсивного спілкування між можливими шлюбними партнерами, ґрунтованого на індивідуальних міжособистісних контактах. Проте система спілкування може включати в себе й добір майбутніх шлюбних пар. Його здійснюють або окремі особи, або спеціальні організації, що займаються пошуком взаємно відповідних шлюбних партнерів.

За умов традиційної сім'ї добір майбутнього чоловіка (жінки) для дорослих дітей був прерогативою й обов'язком їхніх батьків. Головним критерієм при доборі була здатність потенційного нареченого або нареченої відігравати приписувану соціальну роль, а їхні особистісні характеристики мали другорядне значення. Нерідко добір шлюбних пар здійснювали професійні посередники — свахи. Сьогодні шлюбний вибір здійснюють, як правило, самі ті, хто бажає укласти шлюб. їх головним мотивом є кохання, й тому при виборі майбутнього чоловіка (жінки) домінують перш за все його особистісні якості. А проте посередницька діяльність як і раніше існує у вигляді публікацій шлюбних оголошень у газетах, у формі послуг шлюбних бюро. На розширення можливостей вибору шлюбного партнера спрямовані й різні заходи щодо організації дозвілля, молодіжного туризму тощо.

Визначальний вплив на зміну меж і складу шлюбного кола справляє вік потенційного нареченого або нареченої. Диспропорція чисельності шлюбоздатних осіб у населенні за статтю, віком або соціальним статусом супроводжується звуженням шлюбного кола для осіб, що мають чисельну перевагу. У цьому випадку шлюбне коло поповнюється за рахунок осіб, котрих раніше як потенційних шлюбних партнерів не розглядали, іншими словами, слабнуть шлюбні переваги.

На шлюбний вибір, або вибір шлюбного партнера в рамках конкретного шлюбного кола, справляє вплив сукупність найрізноманітніших критеріїв: економічних, соціальних, культурних, психологічних та антропологічних. Чим ширше коло потенційних партнерів, тим більшого значення набувають психологічні, культурні та антропологічні критерії вибору: вік, зовнішні дані, взаємна симпатія, спільність інтересів, гармонія темпераментів тощо.

Укладання шлюбу передбачає дотримання низки законодавчих норм, які регулюють мінімальний шлюбний вік майбутніх членів подружжя, порядок його укладання й форми. Що ж стосується шлюбно-сімейних стосунків, то вони детально регламентовані Кодексом про шлюб і сім'ю.

Мінімальний шлюбний вік, починаючи з якого закон або звичай допускає укладання шлюбу, встановлюють з урахуванням статевої, психологічної та соціальної зрілості тих, хто укладає шлюб, а також традицій, звичаїв, релігійних норм тощо, прийнятих у конкретній країні. В Україні мінімальний шлюбний вік для жінок установлений у 17 років, а визнаною формою шлюбу є громадянський. Останнім часом великого поширення набув, особливо у зарубіжних країнах, консенсуальний шлюб або вільний союз чоловіка та жінки. У деяких країнах Латинської Америки існують навіть так звані "візитні" шлюби, кількість яких доволі велика. У дореволюційній Росії, в тому числі і в Україні, переважною формою шлюбу був церковний.

Шлюбний стан. Дані про кількість шлюбів і розлучень визначають на основі їх реєстрації державними органами. Однак на враховуються шлюби утворені за місцевими звичаями, чи церковними обрядами, так званих „вільних союзів” (консесуальний шлюб), аналогічно не завжди фіксується розлучення. Число жонатих чоловіків і жінок як правило не співпадає. Прикладом може служити  Латинська Америка, де вільні союзи отримують загальне визнання, тому шлюби часто не реєструються.

Значний вплив на шлюбність має законодавство країн. В Європі шлюбний вік коливається від 12 до 18 років у жінок, та від 14 до 21 року у чоловіків. Найнижча межа вступу у шлюб у Ірландії. Це викликано тим, що в 1950-х роках 32% чоловіків і 26% жінок в віці 45-49 років ніколи не були в шлюбі. В Швеції суд не має права питати причину розлучення сім’ї, що впливає на кількість шлюбів і розлучень. В 1977 році в Німеччині з метою зменшення кількості розлучень, було прийнято закон про матеріальну відповідальність чоловіків після розлучення. Однак, введений закон призвів до зменшення кількості шлюбів та збільшення так званих „вільних союзів”, а разом з тим призвів  до зниження і так низьких показників народжуваності. Уряд країни змушений був відмінити введений закон. У Швеції майже ½ дітей народжується поза шлюбом, тоді як в Україні приблизно, кожна дев’ята.

В світі спостерігається тенденція підвищення середнього віку вступу у шлюб, особливо в країнах що розвиваються. В Європі висока частка жінок незаміжніх у віці 20-24 роки, що позначається на показниках народжуваності. В Великобританії велика кількість як чоловіків, так і жінок вступає в віці 30-34 роки. В Південній Кореї частка жінок що вступили в шлюб до 20 років скоротилася з 60-х по 80-ті роки з 88 до 15%. Незважаючи на це в деяких країнах ранній вік вступу в шлюб. В Саудівській Аравії, Ємені, ОАЕ дівчат видають заміж у 10-12 років. В Індії частка незаміжніх жінок в віці 20-24 роки складає близько 9%.

В Українській статистиці визначають як абсолютні показники (кількість шлюбів, розлучень), так і відносні – коефіцієнт шлюбності, розлучення на 1000 чол., коефіцієнт нестабільності шлюбів, лаг віку одружених (середній інтервал між віком наречених).