2. Цілий / битий.

- „Недобре, коли б’ється дзеркало” (спосіб дублювання дійсного);

- „Репаний коровай свідчить про те, що наречена нечесна” („не ціла”);

- „Не викидай поламану голку” (у румунів це могло накликати смерть дитини);

- „Коли ламається вінчальна свічка – один з начеревних помре”.

3. Чоловічий / жіночий. – одна з ключових опозицій (матеріал подається в наступній лекції);

4. Свій / чужий. У східнослов’янських мовах займенник СВІЙ характеризується великою частотністю вживання. *SVOJЪ є архаїчною формою, оскільки не передбачає протиставлення колективному. Наприклад: я – свій, ти – свій, він / вона – свій / своя, ми—свої, вони – свої.

Такий підхід передбачає розуміння інших фонем *і-є. Sǚ – „рід / народжувати”. Похідними іменниками є *і-є. *SŪNU / син – „свій народжений”. Отже, *SVOJЪ є формою спорідненості. Сюди ж відносяться етимологічні:

- і-є. *SESTRA (*sụe-sr) – „своя жінка / жінка роду”;

- слов. *SVEKRY – „той, хто став своїм”;

- *SVЬSTЬ – „своячка”;

- *SVATЪ – „той, хто має стати своїм”.

Звідси – *SVOBODA – „особливість свого”/

У значеннєвому сенсі змикається з опозицією внутрішній / зовнішній і формально вона поєднується через житло: те, що в середині житла – своє, і поза ним – чуже. Наприклад:

- „Не можна підбирати на дорозі чужі речі” (дорога нейтральна територія, що розмежовує роди);

- „На чужу територію необхідно вступати правою ногою” (особливо стосувалось невісток, які вперше входили до обійстя свекрухи).

5. Вогонь / вода.

- „Вагітній не можна довго дивитись на вогонь, бо у дитини буде родима пляма” (вагітна – уособлення води / родових вод, тому не повинна „зловживати” протилежним);

- „Не плюй у вогонь, який горить у печі”. У румун знаходимо продовження: „тому що коли Господь змагається із сатаною, то сатана переможе” (слина – знак нечистої вологи. Пор. з апокрифічним сюжетом: Бог. Створив людину з глини і поставив сушитися, підійшов сатана і наплював на неї, після чого Бог вивернув людину, тому всередині її мокроти)..

- „Не плюй у криницю” (змішання чистої і нечистої вологи).

6. Білий / чорний змикається з опозицією день / ніч. Звідси семантика сакральних предметів, по яким ворожили.

- „Коли знайдеш чорний волос – помреш молодим, сивий – старим”;

- „Чорний півень відгонить нечисту силу” (пор.: „Коли чорна курка заспіває півнем – до біди”);

- „На чорну кішку перетворюється відьма, тому коли вона перебіжить дорогу – до невдачі”.

7. Тепло / холод змикається з опозицією літо / зима.

- „Діти, які народжуються влітку, – бояться холоду” (народжені влітку, є „теплими”).

8. Парний / непарний змикається з опозицією жіночий / чоловічий (див попередню лекцію).

- Під квочку клали непарне число яєць, щоб із всіх вилупились курчата.

9. Тверде / м’яке указує на стан до творення світу і після творення світу. М’якість вказує на неоформленість, хаос, а твердість – на ущільнення світу, надання йому завершеної форми.

У багатьох культурах відмінною рисою новонародженого вважається м’якість, на що вказує етимологія рос. слова младенец – «м’який», «слабкий», «ніжний». Зростання дитини мислилося як його ствердіння (пор. з етимологією укр. Ствердитися, рос. утвердиться).

В східнослов’янському обрядовому циклі народження і раннього виховання новонародженому надавали відповідної форми, поки він м’який. Повитуха – править йому голову, щоб надати їй потрібної форми, стискує ніздрі, щоб не були занадто широкими, випрямляє ноги і руки. На Півночі – м’якість дитини доводилася до межі, дитину розпарювали у бані, після чого начебто «ліпили» з неї людину.

Уявлення про новонародженого як про матеріал, з якого відповідно до обрядових правил можна виліпити справжню людину, виявилося в обряді допікання хворої дитини, яка начебто не допеклася в утробі матері. Хворих на сухоти клали на хлібну лопату і саджали до печі, імітуючи випічку хліба. Сюди прикладається кулінарних код – людина / хліб / каша. Показово, що на хрестини виготовлялась спеціальна кругла каша, в той час, як хліб на поминки спеціально не допікався.

В традиційній медицині м’якість асоціюється з хворобою, тому в лікувальних текстах часто згадується образ каменя. Білоруси вважали, що хлопчики народжуються «ны камишку», а дівчата – «на чаронцы» (на черепках битого посуду): коли під шлюбним ліжком знаходиться камінь – народиться хлопчик, коли черепок – дівчинка. При важких пологах вважалося корисним терти живіт каменем, знайденим у гнізді миші.

Перед тим, як вирушати до церкви для хрестин, в хату приносили точильний камінь, на який присаджувалась кума «для того, щоб дитина була здорова».

У цьому ключі можна інтерпретувати статус залізних предметів у період м’якості людини – коли ріжуться зуби біля дитини має лежати металевий предмет – ніж, ножиці, ключ. Дитину, яка довго не може ходити.

Аналогічні перестороги відносилися до рожениці, яка набувала попередньої твердості через дев’ять (іноді сорок ) днів після пологів.

Ключовою ознакою м’якості вважалося відсутність здатності людини самостійно ходити. Дитину, яка довго не ходить, ведуть за руки через тік (де б’ють твердими предметами) або через каміння, яке збирають на дні пересохлого струмка. Діти, які після цього не починають ходити зараховують до числа «сиднів», які вважалися підміненими дітьми. Аномалії кінцівок – основний принцип істот демонічного походження. Тому демонічні персонажі відносяться до м’яких істот.

У зв’язку з цим не можна позбавляти дитину первинної твердості (зрізати нігті і стригти волосся) до одного року, тобто до часу, коли вона починає ходити і в неї з’являються зуби. Вторинна твердість з’являється тоді, коли дитина починає ходити, у неї з’являються зуби, що співпадає із завершенням вказаної заборони.

Появі перших зубів надавалося не менше значення, ніж набуття здатності ходити. В деяких народів лише після цього дозволялося прибрати від дитини гострі і тверді предмети (а також стригти волосся і нігті), які мали компенсувати недостатню твердість дитини. За традиційними уявленнями зуби дитині приносила миша, тому білоруси вважали, що зуби будуть краще різатися, коли на шию дитині почепити мішечок з мишачою головою, відірваної у живої тварини і перетертої на порошок.

Поява миші у контексті перетворення немовляти на людину симптоматична. Як показав аналіз мишачої теми в міфології і фольклорі образ цієї тварини виникає в сюжетах, коли мова йде про здатність (точніше нездатність) людини входити в транс уміння танцювати, співати. У свою чергу нерозривно пов’язане зі стадіями ствердіння, які стосуються не стільки тіла, скільки духа.

У поховальному і весільному обряді головний персонаж (наречена, покійник) розмягчується, що проявляється у нездатності самостійно пересуватися (наречену ведуть, покійника несуть,). Причому покійнику зв’язують ноги. На іншому етапі покійник набуває втрачені здібності. Різниця між «м’якими» і «твердими» мерцями така сама, як між недавно померлими і пращурами.

* * *

З наведених вище прикладів видно, що опозиції групуються за суміжними значеннями. Вони не ізольовані одна від іншої і часто складають спільне семантичне поле в межах опису ПОЗИТИВНОГО / НЕГАТИВНОГО. Наприклад,

повний / порожній	старий / молодий	чоловіче / жіноче	чорний / білий
- відро не залишають на ніч порожнім; - при покійному не залишають відро з водою („фіксує смерть”, тому „мертва вода”).	старість – останній етап перед смертю.	півень / курка	чорний півень – відгонить нечисту силу, заспіває чорна (нічна) курка – до біди.
- зустрічі з повним / порожнім відром віщує майбутнє	- коли зустрінеш стару людину з пустим відром – чекай невдачу	- коли зустрінеш вранці молодого хлопця – до удачі, стару бабу – до невдачі	ранок – початок – „білого світа”
Репаний коровай свідчить про те, що наречена нечесна	наречена / „молода”	наречена / наречений

Зв’язок опозицій можна також уявити у вигляді смислових ланцюжків.

- ЖІНОЧИЙ / ЛІВИЙ / НИЗ: „Жінка створена таким чином: її лівий бік – це правий бік чоловіка, а лівий бік жінки – від чорта. Тому не бери її за ліву руку і не стій з лівого боку, тому що вона тебе зваблює”;

- НІЧ / ЗОВНІШНІЙ / ЗАДНІЙ / ЛІВИЙ: „Коли хто-небудь вийде ввечері з дому і дивиться назад через ліве плече, то йому здається, що за ним хтось йде, і цей страх нагонить на людину нечистий, який знаходиться у неї за лівим плечем. За правим плечем у людини сидить ангел, тому, коли дивитись через праве плече, то нічого не ввижається”.

Варто зазначити, що представлена кодифікаційна сітка, також не є уніфікованою. Існують винятки з цієї схеми. Так, КОЛЬОРИ не завжди вписуються у систему бінарності. Наприклад, червоний у певних контекстах протиставляється або ототожнюється з чорним (знак світла вогню і полум’я кремації), синій може співвідноситись з чорним (пор. „посиніти”) і протиставляється жовтому, як кольору сонця або зіставлятися з небом.