1.Реформа 2-ї половини 19ст в рос.Імперії та її вплив на розвиток укр. Земель

Невдача Російської імперії в Кримській війні 1853-1856 спричиналась до викриття смертельно загрозливих місць в режимі самодержавства. Це й змусило царизм провести низку реформ. До них належить перш за все скасування кріпацтва. Щоб запобігти революції Олександр ІІ 1861 підписав «Маніфест про скасування кріпосництва» і «положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селянам і дворовим людям надавалися права. Особисту свободу селяни отримали безплатно, а за землю треба було платити викуп. Поміщикам дозволялося залишати собі близько половини землі, а решту розподіляти між колишніми кріпаками. До того ж селяни повинні були розплатитись за землю протягом 48 років. Урядом Росії в 1862 була проведена фінансова реформа, у відповідності з якою створювався Державний банк, який концентрував у своїх руках всі фінанси держави. Непрямі податки почали збирати державні акцизні заклади, а не приватні особи. Стали друкувати всі прибутки і витрати Д. Реформа впорядкувала фінанси Д., хоча основний тягар податків залишався на селянах, а поміщики від їх виплати були звільнені. В результаті воєнної реформи була введена загальна воїнська повинність для солдат. Строк служби скорочувався з 25 до 6 (в сухопутни)-7(в військово-морському флоті). Збільшено кількість навч військ закладів. Воєнне відомство реорганізоване в воєнне міністерство. Судова реформа 1864 запровадила новий публічний суд. Проголошена незалежність суду від адміністрації, тобто суддя і слідчий не залежали від розпоряджень уряду і поліції.Став загальностановим, поділявся на коронний і мировий.Став гласним:всі можуть бути присутні.Вводився змагальний процес між прокурором і адвокатом.Крим справи розглядав суд присяжних.Земська реформа 1864.В роботі земських закладів брали участь ті верстви населення, які мали у власності землю(дворянство,духовенство,міщани). Земства будували лікарні, школи, піклувалися про шляхи сполучення.Земства були органами місцевого самоврядування, але не мали політичного значення. Реформи прискорювали розклад натурального господарства і створювали риное збуту для товарів капіталістичного виробництва.Чумацький промисел.прискорення будівництва залізничного транспорту, зростання міст, розширення торгівлі

Селянська реформа 1861 року — система заходів російського уряду, спрямована на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.

Причини реформи

Економічна відсталість Росії.

Поразка Росії в Кримській війні (1853—1856).

Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.

Селянські виступи (1855 р.- «Київська Козаччина»; 1856 р. — «Рух в Таврію за волею»)

Мета реформи

Зміцнення монархічної влади за збереження панування на селі її опори — поміщиків.

Розвиток реформи

19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про відміну кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 міліонів осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами». Община залишалась, як і раніше, недоторканою.

Реформа на місцях визначалася чотирма «Місцевими положеннями». Україна підпадала під дію трьох із них. Найвищі розміри наділів коливалися тут від 3 до 12 десятин на ревізьку душу (причому найбільші показники припадали на Степовий регіон), нижчі були на третину менші. На Лівобережжі землею наділяли згідно зі спадково-сімейним принципом, і відробітки тут були вищі, у Київській, Подільській та Волинській губерніях — за інвентарними правилами 1847—1848, і повинності тут були менші.

Наслідки реформи

Соціальна диференціація селян.

Збереження поміщицького землеволодіння.

Тимчасово зобов'язаний стан.

Викупна операція

Зниження купівельної спроможності селян.

Обмеження самоврядування і правового статусу селян.

Безпосереднім результатом селянської реформи стало прискорення майнової диференціації населення. Так, близько 220 тисяч українських селян були обезземелені, 100 тисяч отримали до одної десятини, понад 1,6 мільйонів — від 1 до З десятин на душу.

Сутність селянської реформи

Було запроваджено загально-російську систему селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості.

Кругова порука.

Загальна відповідальність за сплату податків.

Способи проведення реформи подекуди наражалися на значний спротив. Селяни відмовлялися вносити викупні платежі, вимагали наділення їх «дарчими ділянками». Всього у 1861 році в Україні відбулося близько 3,1 тисяч селянських виступів, в яких брали участь понад 2 мільйона мешканців 4160 сіл. Найзначнішими були Безуглівське, Бездненське повстання та Кам'янсько-Слобідське заворушення.

Також відбулася: шкільна реформа,міська реформа.

2.Кирило Розумовський-це останній гетьман Лівобережної України (1750—1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. Водночас одержує в підпорядкування й Запорізьку Січ. Робить спроби реформувати козацьке військо відповідно до потреб часу. Гетьман Кирило швидко привів полк до присяги і Катерину ІІ було врятовано. За це діяння Кирило Розумовський був щедро обдарований. Та мав необережність підготувати разом із українською старшиною петицію: "О восстановлении старинных прав Малороссии". Це стало останньою краплею, яка прискорила скасування Гетьманщини на Україні. Розлючена Катерина із погрозами жорстокої розправи запропонувала Кирилові Розумовському відмовитись від гетьманства. Кирило Розумовський був змушений підкоритись. Гетьманщину було скасовано.

Билет № 4: