4.Еволюційний процес становлення професій в рекламній та пр-індустрії

5.Форми навчальної діяльності

Поряд з поняттям «вчення» у вітчизняній психології (Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін, В. В. Давидов, А. К. Маркова), а потім і в зарубіжній (Й. Ломпшер , Й. Лінгарт) використовується поняття «навчальна діяльність», у зміст якого входять не тільки процесуальність і результативність, а й структурна організація, і найголовніше - суб'єктність вчення. Цей перехід до визначення навчання як навчальної діяльності включає три етапи (А. К. Маркова, Г. С. Абрамова). На першому етапі - в кінці 50-х років - Д. Б. Ельконіна була висунута гіпотеза про будову навчальної діяльності, про її значення в психічному розвитку дитини і розпочато її експериментальне вивчення. На другому етапі досліджувалися особливості цієї діяльності, її структурні компоненти. Третій етап - вивчення тих психічних новоутворень, які формуються в цій діяльності.

Згідно з Д. Б. Ельконін, навчальна діяльність - це діяльність спрямована, що має своїм змістом оволодіння узагальненими способами дій у сфері наукових понять. Навчальна діяльність відповідно може розглядатися як специфічний вид діяльності. Вона спрямована на самого учня як її суб'єкта - вдосконалення, розвиток, формування його як особистості завдяки усвідомленому, цілеспрямованому присвоєння їм соціокультурного досвіду в різних видах і формах суспільно корисної, пізнавальної, теоретичної та практичної діяльності. Діяльність учня спрямована на освоєння глибоких системних знань, відпрацювання узагальнених способів дій та їх адекватного і творчого застосування в різноманітних ситуаціях.

6.Фактори розвитку особистості професіонала

Зазначимо, що кожна особистість є цінною для суспільства в тій мірі, в якій вона може сприяти його розвитку, здійснювати продуктивну діяльність. Отже, усі вимоги до гармонійної людини повинні «,прикладатися», й до особистості професіонала. На практиці ж ці ідеали суттєво відрізняються.

При оцінці фахівця у будь-якій галузі виключне значення надається рівню сформованості його професійних умінь і якостей, значно менше —, розвитку творчих здібностей і задатків, а особистісним якостям (моральності, культурі, відповідальності, громадянськості, гуманістичній спрямованості) у цьому процесі не надається настільки ж важливого значення.

У результаті в суспільстві останніх років з'явилась значна кількість фахівців —, «,человеков у футлярі»,, орієнтованих лише на репродуктивну діяльність, культурно нерозвинених, емоційно «,черствих»,, егоцентричних обивателів, головною метою яких є досягнення особистих, нехай і мізерних благ —, навіть за рахунок інших, за кошт держави.Для того, щоб змінити існуючу ситуацію, вважаємо за необхідне переорієнтувати сучасну професійну освіту на підготовку такого спеціаліста, який не лише на найвищому рівні виконує свої професійні функції, але й має розвинені особистісні якості, здатний до самостійної творчої діяльності. І це стосується не лише випускників вищих навчальних закладів, а й майбутніх кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів в усіх галузях виробництва.На виховання таких фахівців значний вплив може справити мистецтво.Торкаючись емоцій і почуттів, воно залучає до дії усі сфери особистості: морально-естетичну, інтелектуальну, творчу тощо. Мистецтво впливає на свідомість і підсвідомість людини, її установки й ціннісні орієнтації, переконання і мотиви поведінки, творчу активність і професійну діяльність. У цьому процесі воно інтерналізується, проникає до внутрішнього світу особистості й взаємодіє з її життєвим і художнім досвідом, з глибинними підвалинами «,Я», людини.

Цю амбівалентну, двопланову і водночас цілісну взаємодію науковці визначають як «,бінарно-опозиційну»,, тобто таку, що передбачає одночасно і соціалізацію особистості —, включення її у суспільні зв'язки й професійні стосунки, і її персоналізацію —, утвердження людини у її самоцінному значенні, поглиблення особистісного начала й самосвідомого ставлення до себе.