4. Вікові особливості діяльності нервової системи людини

Вікові особливості у будові чи діяльності тих або інших фізіологічних систем ні в якому разі не можуть свідчити про неповноцінність організму дитини на окремих вікових етапах. Саме комплексом подібних особливостей характеризується той чи інший вік. Під розвитком в широкому розумінні цього слова слід розуміти процес кількісних і якісних змін, які відбуваються в організмі людини і приводять до підвищення рівня складності організації і взаємодії всіх його систем. Розвиток включає в себе три основні фактори: ріст, диференціювання органів і тканин, формоутворення (набуття організмом характерних, властивих йому форм). Вони перебувають між собою в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.

Функціональні системи дозрівають нерівномірно, включаються поетапно,

змінюються, забезпечуючи організму пристосування в різні періоди онтогенетичного

розвитку. Структури, які в сукупності повинні становити до моменту народження

функціональну систему, закладаються і дозрівають вибірково і прискорено. Наприклад, коловий м'яз рота іннервується прискорено і задовго до того, як будуть іннервовані інші м'язи обличчя. Прискореного розвитку зазнає не тільки коловий м'яз рота, а й інші м'язи і ті структури центральної нервової системи, які забезпечують акт смоктання. Із всіх нервів руки насамперед і найповніше розвиваються ті, що забезпечують скорочення м'язів-згиначів пальців, які беруть участь у виконанні хапального рефлексу. Такий вибірковий і прискорений розвиток морфологічних утворень, які становлять повноцінну функціональну систему, що забезпечує новонародженому виживання, дістав назву системогенезу.

Системогенез як загальна закономірність розвитку особливо чітко виявляється на

стадії ембріонального розвитку. Але гетерохронне дозрівання і поетапне включення і

зміна функціональних систем характерні також для інших етапів індивідуального

розвитку.

З моменту народження і до смерті в організмі людини відмічаються специфічні

особливості будови, біохімічних процесів, функцій організму в цілому і окремих його

систем, які змінюються в різні періоди його життя. Ці зміни зумовлені спадковими

факторами, визначаючи до деякої міри етапи росту і розвитку. Проте вирішальне значення для виявлення цих спадкових факторів, формування вікових особливостей мають навчання і виховання, харчування і гігієнічні умови життя, спілкування дитини з людьми, що оточують її, спортивна і трудова діяльність та інші фактори, які становлять суть соціального життя людини.

Розвиток рефлекторних функцій нервової системи зумовлюється зміною її морфологічної структури і функціональних властивостей. Морфологічні зміни проявляються у збільшенні розмірів нейронів, мієлінізації нервових волокон, утворенні нових синапсів і встановленні зв’язків між нейронами. Розвиток функціональних властивостей нервової системи характеризується встановленням відповідних величин мембранного потенціалу, потенціалу дії.

Загальною закономірністю функціонального розвитку нервової системи є те, що філогенетично більш старі відділи мозку розвиваються раніше, ніж молоді. Спочатку розвиваються рефлекси, пов'язані з діяльністю спинного мозку, які формуються ще в період внутрішньоутробного розвитку.

Частина рефлекторних реакцій людини також формується до народження. Так, дихальні рухи плода з’являються на 5–6-му місяці внутрішньоутробного розвитку. До народження уже добре розвинені харчові безумовні рефлекси смоктання, ковтання.

Розвиток різних відділів головного мозку тісно пов’язаний з розвитком функцій рухового апарату. Так, мозочок найбільш інтенсивно розвивається в перший рік життя, особливо в період, коли дитина вчиться сидіти і ходити. В період з 1 до 7 років мозочок завершує свій розвиток і встановлення зв’язків з іншими відділами центральної нервової системи.

Статичні, установчі і випрямлюючі рефлекси середнього мозку формуються протягом першого року життя за участю кори великого мозку. У новонароджених вже проявляються рефлекторні реакції на дотикові, смакові, нюхові, температурні і больові подразники.

Поява в 4–5 місячному віці більш-менш координованих довільних рухів і здатності до вираження емоцій (посмішки, сміх), пов’язана з розвитком базальних гангліїв і рухових центрів великого мозку. У процесі розвитку значні зсін спостерігаються і в функціональній діяльності кори. Хоч у новонароджених є всі первинні, вторинні і третинні борозни, розвиток їх продовжується і після народження. Формування борозен і звивин в основному закінчується в 7 років. Рухова зона кори великого мозку з’являється ще в період внутрішньоутробного розвитку, але її регулюючі впливи на нижчі відділи формуються після народження. В 3–4 роки за будовою моторна зона кори дітей не відрізняється від дорослих. Пірамідні нейрони завершують свій розвиток у 7 років. В цей же час досягають свого функціонального розвитку і поля рухового центру мови.

Досить швидко розвивається зона шкірно-м’язової чутливості, нейрони якої за своєю будовою вже у дітей двох років майже не відрізняються від нейронів цієї зони у дорослих. Розвиток цієї зони в основному закінчується в 7 років.

Зорова зона швидко росте в перші два роки життя, потім ріст її сповільнюється, і в 7 років вона становить 83, 5% величин зони дорослої людини. Слід зазначити, що функціональний розвиток центральної нервової системи, особливо в перші роки життя, надзвичайно тісно пов’язаний з рівнем рухової активності дітей, розвитком їхнього рухового апарату.

З моменту народження і до смерті в організмі людини відмічаються специфічні

особливості будови, біохімічних процесів, функцій організму в цілому і окремих його

систем, які змінюються в різні періоди його життя. Ці зміни зумовлені спадковими

факторами, визначаючи до деякої міри етапи росту і розвитку. Проте вирішальне значення для виявлення цих спадкових факторів, формування вікових особливостей мають навчання і виховання, харчування і гігієнічні умови життя, спілкування дитини з людьми, що оточують її, спортивна і трудова діяльність та інші фактори, які становлять суть соціального життя людини.

Висновки

Вегетативна нервова система – це частина нервової системи, яка регулює ріст, розмноження, обмін речовин та діяльність внутрішніх органів, забезпечує процеси адаптації організму до умов навколишнього середовища. Вона є функціонально автономною – регулює процеси в органах самостійно, без свідомого їх керування.

В цілому вегетативна нервова система забезпечує місцеві та загальні механізми саморегуляції органів, кінцевий результат діяльності яких спрямований на підтримання гомеостазу, а також адаптацію організму до змінних умов існування.

Отже, слід зазначити, що функція вегетативної нервової системи полягає в тому, щоб діяльність внутрішніх органів завжди відповідала потребам організму. Необхідно також пам’ятати, що автономна нервова система є невіддільною частиною єдиної нервової системи організму і функціонує, як всі її відділи, під впливом кори великого мозку.

Кожний віковий період характеризується своїми специфічними особливостями.

Перехід від одного вікового періоду до наступного позначають як зламний етап індивідуального розвитку, або критичний період. Тривалість окремих вікових періодів значною мірою зазнає змін. Як хронологічні рамки віку, так і його характеристики визначаються передусім соціальними факторами.

Список використаної літератури

1. Кузина С. И. Нормальная физиология : конспект лекций / С. И. Кузина. – М. : Эксмо, 2006. – 160 с.

2. Кучеров І. Фізіологія людини і тварин : навч. посібб. / І. Кучеров. – К. : Вища шк., 1991. – 327 с.

3. Любимова З. В. Возрастная физиология : учебник / З. В. Любимова, а. А. Микитина. – М. : ВЛАДОС, 2004. – 304 с.

4. Ноздрачев А. Д. Физиолоия вегетативной нервно системы / А. Д. Ноздрачев. – Л. : Медицина, 1983. – 295 с.

5. Скляров О. Я. Фізіологічні та клінічні основи регуляції вегетативних функцій : учб. посіб. / О. Я. Скляров [та ін.].– Л : [б. в.], 1995. – 102 с.

6. Физиология человека. В. 4 т. Т. 1. Нервная система / Д. Дудел [и др.] ; под ред. П. Г. Костюка. – М. : Мир, 1985. – 268 с.

7. Філімонов В. І. Фізіологія людини / В. І. Філімонов. – Вінниця : Нова кн., 2010. – 455 с.

8. Харченко П. Д. Фізіологія вищої нервової діяльності / П. Д. Харенко, Г. М. Чайченко. – К. : Вища шк., 1977. – 395 с.

9. Хрипкова А. Г. Вікова фізіологія : навч. посіб. / А. Г. Хрипкова. – К. : Вища шк., 1982. – 272 с.

14