- •Доба палеоліту і мезоліту
- •3. Кімерійці, скіфи, сармати.
- •4. Грецькі колонії у Пн. Причорноморї.Боспорське царство
- •5. Племінні союзи. Анти, їх держава і міста.
- •6. Походження та розселення словян.
- •7. Русь, Руська земля. Становлення держави.
- •8. Утворення Київської Русі.
- •10. Передумови та причини прийняття християнства Київською державою.
- •11. Ярослав Мудрий : Внутрішня та зовнішня політика.
- •14.Загарбання українських земель іноземними поневолювачами у 14-15 ст.
- •15. Козацтво України.
- •16. Украхна під владою Речі Посполитої. Люблінська унія.
- •17. Особливості приєднання України до складу Великого князівства Литовського. Устрій та соціальне становище українського народу.
- •19. Культура Київської Русі.
- •20. Національно-визвольна війна.
- •21. Богдан Хмельницький. Його зовнішня та внутрішня політика під час війни.
- •22. Розвиток української православної церкви.
- •23. Українські братства, їх роль у відродженні національної культури.
- •24. Переяславська Рада. Березневі статті 1654р.
- •25. Політичне становище Гетьманщини після смерті б.Хмельницького. І. Виговський, ю.Хмельницький.
- •26. Поділ України на Лівобережну і Правобережну. Андрусівський мир.
- •Андрусівське перемир'я
- •27. Розвиток культури України другої половини 17ст.
- •28. Антиукраїнська політика російського царизму в другій половині 17 - першої половини 18ст.
- •29. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Івана Мазепи.
- •30. Полтавська битва та її наслідки.
- •31. Гетьман Пилип Орлик. Конституція 1710 р.
- •33. Відновлення гетьманського правління. Кирило Розумовський. Ліквідація гетьманства. Зруйнування Запорізької Січі.
- •35. Політичне, соціально-економічне становище українських земель у складі Австро-Угорської Імперії в кінці 18 – початку 19 ст.
- •36. Соціально-політичний рух у Західній Україні. «Руська Трійця»
- •37. Декабристський рух. Кирило-мефодіївське братство.
- •38. Реформи 60х-70х років 19 ст., їх особливості й соціально-економічні наслідкі в Україні.
- •39. Культурно-національний рух в Україні. Політичні партії, товариства другої половини19 ст.
- •40. Столипінська аграрна реформа.
- •41. Україна в роки першої світової війни.
- •42. Люнева революція в Росії. Українська Центральна Рада.
- •I Універсал
- •43. М.Грушевський – історик, мислитель, президент унр.
- •44. Національно-визвольний рух у Галичині. Проголошення зунр Акт злуки унр і зунр.
- •45. Війна центральної ради з більшовиками. Брестський мир. Падіння Центральної Ради
- •46. Політика п.Скоропадського.
- •47. Директорія
- •48. Ризький мир. Перемога Радянської влади в Україні.
- •49. Відбудова народного господарства на основі непу.
- •50. Утворення срср. Входження України до срср.
- •51. Українізація.
- •52. Індустріалізація і Україні.
- •54. Голодомор 1932-1933рр.
- •Початок репресій. «Закон про п'ять колосків»
- •55. Сталінські репресії в Україні в 30х роках 20 ст.
- •56. Українське питання в міжнародній політиці на початку другої світової війни.
- •57. Радянсько-німецький пакт про ненапад. Приєєднання західноукраїнських земель до срср.
- •58. Початок Другої світової війни.
- •60. Оун на початку війни. Створення упа та її збройна боротьба в другій половині 40х років.
- •61. Етапи визволення України. Звільнення України від нациської окупації.
- •62. Наслідки Другої світової війни.
- •63. Відбудова і розвиток народного господарства України в післявоєнни період. Голод 1946-1947рр.
- •64. Соціально економічні прочеси в Україна в 50-60х роках.
- •65. Національно-культурна політика в Україні в середині 60-70х років 20 ст. Посилення русифікації. Рух дисидентів в Україні.
- •66. Особливості перебудовчих процесів в Україні. Розвиток демократизації і гласності. Створення політичних партій і громадських організацій.
- •67. Початок державного відродження України. Декларація про Державний суверенітет України.
25. Політичне становище Гетьманщини після смерті б.Хмельницького. І. Виговський, ю.Хмельницький.
Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. Перебуваючи при владі, гетьман піклувався про створення такої форми державності, яка б забезпечувала єдність еліти, консолідацію суспільства, стабільність держави. На думку Хмельницького, цим вимогам оптимально відповідала спадкова монархія. Проте трагічна загибель під час молдавського походу його сина Тимоша, талановитого воєначальника, здібного політика, перешкодила здійсненню планів гетьмана. Ситуацію не врятувало і рішення старшинської козацької ради (квітень 1657 р.) про встановлення спадковості гетьманства – передачі влади після смерті Б. Хмельницького його молодшому сину Юрію. Хмельницький Юрій (бл. 1641 – після 1681) – гетьман України в 1657 р. та в 1659–1663 р. Син гетьмана Б. Хмельницького. Отримав добру домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії. На посаді гетьмана прагнув продовжити справу, започатковану батьком, шукаючи союзника, який гарантував би цілісність і незалежність України. 27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував суверенітет Української держави. 17 жовтня 1660 р. під тиском старшини підписав з Польщею Чуднівський договір. Не маючи видатних здібностей і реальних можливостей реалізувати свою програму, в 1663 р. відмовився від гетьманства і на деякий час постригся в ченці. Під час боротьби за булаву на Правобережжі Юрій Хмельницький спочатку підтримував гетьмана П. Дорошенка, а влітку 1669 р. взяв бік його супротивників П. Суховія та М. Ханенка. У жовтні 1669 р. потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула. На початку 1677 р. призначається Портою володарем „Руського князівства” зі столицею в Немирові. Робив невдалі спроби об’єднати Україну. Після укладення Бахчисарайського договору 1681 р. був позбавлений гетьманства і вбитий турками в м. Кам’янці. На жаль, спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. 60–80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України як „доба Руїни”. Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот. Порушення принципу спадкового гетьманства породило серед старшини спокусу боротьби за владу. Багато вчених вважають цей факт однією з основних причин руйнації тодішньої української державності. У внутрішній політиці І. Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної організації України, засновані на традиціях козацтва. Серйозні зміни вніс він і у зовнішню політику. Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею. На початку 1658 р. Виговський дає польському королеві Яну Казимирові згоду на визнання сюзеренітету. Цим фактично було започатковано розкол в українському суспільстві на прихильників Росії і прихильників Польщі.