22.Типи змін в балансі

Обґрунтування класифікації типів змін у балансі є однією з важливіших проблем теорії бухгалтерського обліку, бо, як зазначав І. Шер, баланс є альфою і омегою всякого рахівництва [10, с.99]. Тому її дослідження є важливим науковим і практичним завданням, зважаючи на зміни, які відбулись внаслідок реформування бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Витоки класифікації господарських операцій за впливом на баланс підприємства можна віднести до 1873 р., коли італійський учений, творець логісмографії Д. Чербоні „... всі господарські операції поділив на три групи [1]: 1) власне юридичні, які відображають розрахунки з кореспондентами; 2) статистичні, що приводять до внутрішніх змін  у складі майна; 3) економічні, внаслідок яких змінюються суми розрахунків підприємства з власником. Перша і третя групи називались модифікаціями, оскільки вони змінювали підсумок балансу, друга – пермутаціями (вони не міняли підсумку)” [7, с.121]. Трохи пізніше Ж. Дюмарше модифікації і пермутації поділив на чотири, в залежності від того, які зміни відбувались в балансі:

                        активні пермутації А – а + а,

            пасивні пермутації П – в + в,

            компенсаційні модифікації А ± с = П ± с,

            результатні модифікації (А + ∆) або (П – ∆) – прибутки,

            (А – ∆) або (П + ∆) – збитки [7, с.339].

У 1928 р. О.Галаган, вслід за Г.Бахчисарайцевим, який називав ці чотири види тестами, перейменував їх у чотири типи господарських операцій і, виходячи з того, що актив дорівнює пасиву, описав це такими рівняннями:

А + а – а = П                                                     (1)

А = П + в – в                                                     (2)

А + с = П + с                                                     (3)

А – d = П – d                                                     (4)

При цьому операції, які відповідали типам 1 і 2, теж називав пермутаціями , а типам 3 й 4 – модифікаціями [7, с.459].

Існує думка, що чотири типи господарських операцій були введені в 1721р. французьким ученим Б.Барремом [1, с.120]. Однак консеквентний аналіз переконує в її некоректності, бо насправді: „Якщо М. де ла Порт зводив весь подвійний запис до одного правила, то Бертран Франсуа Баррем (1721р.) вводить чотири: 1) рахунок дебетується, якщо на нього записується надходження цінностей господарства; 2) рахунок кредитується, якщо на нього записується вибуття цінностей з господарства; 3) якщо вибуття цінностей не супроводжується надходженням інших цінностей, то дебетується рахунок особи, з якою виконується розрахунок (рахунок власника капіталу); 4) якщо надходження цінностей не супроводжується вибуттям інших цінностей, то кредитується рахунок особи, з якою виконується розрахунок (рахунок власника капіталу), а потім дає узагальнення: „те, що входить, винне тому, що виходить”. Таким чином, Б.Ф.Баррем, ототожнюючи вхід з дебетом, вихід з кредитом” [7, с.95-96], тут розглядає лише правила кореспонденції рахунків без жодної згадки про вплив господарських операцій на баланс.