12.Сполучник.Правопис сполучників
Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: отже, тож, також, теж, ніж, аніж, якщо, якби, мовби, мовбито, немов, немовбито, начеб, начебто, неначе, ніби, нібито, тобто, щоб, притому, причому.
Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якже, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прикметником або часткою. Сполучник як службове слово поєднує члени речення або окремі речення. Однозвучні сполучення слів виступають членами речення, до них можна поставити питання. Наприклад: Щоб зекономити час, користуйтеся послугами Аерофлоту; Шукали, за що б зачепитись.
Якщо частки би (б), же(ж) зберігають підсилювальне значення, то вони пишуться окремо: або ж, адже ж, але ж, коли ж, хоча б, хоч би.
У складених сполучниках кожна частина завжди пишеться окремо: тому що, через те що, подібно до того як, після того як, задля того щоб, в міру того як, внаслідок того що, для того щоб, тому що.
13. Числівник. Відмінювання числівників. Числівником називається частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.
Кількісними називаються числівники, котрі позначають кількість предметів і відповідають на питання скільки. Порядковими називаються числівники, які позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі?: перший, перша, перше, перші; одинадцятий, одинадцята, одинадцяте, одинадцяті.
За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені:
Простими називаються числівники, що мають один корінь: один, три, сто, перший, третій, сьомий; двоє, мало, багато;
Складними називаються числівники, що у своєму складі мають два корені: одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, двісті, триста, одинадцятеро, двадцятеро, кількадесят, кількасот;
Складеними називаються числівники, які містять в собі два і більше простих чи складених числівників: (двадцять чотири, тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятий).
Bідмінювання числівників
1. Відмінювання числівника один, (одна, одне (-о), одні). Цей числівник відмінюється як займенник той (та, те, ті).
відм. Однина Множина
чол.р. жін.р. сер.р.
Н. один одн-а одн-е одн-і
Р. одн-ого одн-ої/-ієї одн-ого одн-их
Д. одн-ому одн-ій одн-ому одн-им
З. один/-ого одн-у одн-е одн-і/их
О. одн-им одн-ою/-ією одн-им одн-ими
М. одн-ому/-ім одн-ій одн-ому/-ім одн-их
2. Відмінювання числівників два, три, чотири. Числівник два у називному і знахідному відмінках змінюється за родами (чол. і середн.р. - два, жін.дві).
відм. Зразок
Н. дв-а дв-і тр-и чотир-и
Р. дв-ох дв-ох трь-ох чотирь-ох
Д. дв-ом дв-ом трь-ом чотирь-ом
З. дв-а (дв-ох) дв-і тр-и (трь-ох) чотир-и (чотирь-ох)
О. дв-ома дв-ома трь-ома чотир-ма
М. (на) дв-ох (на) дв-ох (на) трь-ох (на) чотирь-ох
3. Відмінювання числівників від п'яти до десяти та числівників на -дцять і -десят:
відм. Зразок
Н. шість дванадцять п'ятдесят
Р. шест-и (шість-ох) дванадцят-и (-ох) п'ятдесят-и (-ох)
Д. шест-и (шість-ом) дванадцят-и (-ом) п'ятдесят-и (-ом)
З. шість (шість-ох) дванадцять п'ятдесят (-ох)
О. шість-ма (шість-ома) дванадцять-ма (-ома) п'ятдесять-ма (-ома)
М. (на) шест-и (шість-ох) (на) дванадцят-и (-ох) (на) п'ятдесят-и (-ох)
4. Відмінювання числівників сорок, дев'яносто, сто. Ці числівники мають лише дві неоднакові відмінкові форми:
Н., Зн. сорок дев'яност-о ст-о
Р., Д., Ор., М. сорок-а дев'яност-а ст-а
5. Відмінювання числівників двісті - чотириста та числівників на -сот:
відм. Зразок
Н. двіст-і трист-а п'ятсот
Р. двохсот трьохсот п'ятисот
Д. двомст-ам трьомст-ам п'ятист-ам
З. двіст-і трист-а п'ятсот
О. двомаст-ами трьомаст-ами п'ятьмаст-ами
М. (на) двохст-ах (на) трьохст-ах (на) п'ятист-ах
6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники, що належать до відповідних відмін.
7. Відмінювання збірних числівників у непрямих відмінках збігається з відмінюванням відповідних кількісних числівників, але тільки з їх вторинними формами: п'ятеро - п'ятьох, п'ятьом, п'ятеро, п'ятьома, (на) п'ятьох. 8. При відмінюванні дробових числівників перша частина змінюється як кількісний числівник, а друга - як порядковий. 9. У складених кількісних числівників відмінюються всі складові частини: двісті тридцять шість - двохсот тридцяти шести. 10. У складених порядкових числівників відмінюється лише останній компонент: двісті тридцять шостий - двісті тридцять шостого.
14 Правопис числівників. Числівники — це слова, що означають певну кількість або порядок предметів при лічбі.
1. За значенням, структурно-граматичними властивостями та характером вживання числівники поділяють на два розряди: кількісні й порядкові.
Кількісні відповідають на питання скільки? (дві біржі; п 'ять комп 'ютерів; два ваучери; чотири асоціації тощо).
Порядкові — відповідають на питання котрий за порядком? (шостий будинок; третій місяць; тринадцята аудиторія тощо).
Кількісні числівники поділяються на чотири групи:
власне кількісні позначають кількість предметів у цілих одиницях (п'ять акціонерних товариств; десять облігацій; дванадцять простих векселів; сто малих підприємств);
неозначено-кількісні позначають загальну кількість, точно не вказану (безліч квітів; мало автомобілів; декілька днів; кілька годин). Ці числівники співвідносні з прислівниками, їх значення розрізняють за контекстом (багато працює —присл.; багато комерсантів —числ.);
кількісно-збірні позначають кількість предметів у їх сукупності як одне ціле (двоє каченят; четверо ведмежат; шестеро онучат). Ці числівники легко субстантивуються, наприклад: Семеро на одного не чекають (нар. тв.); ...От уже їх двоє (укр. казка).
В українській мові літературною нормою є вживання числівників двоє, троє, четверо, п'ятеро... десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, а також числівників, що виражають парність: обидва, обидві, обоє;
кількісно-дробові позначають дробові
величини: п'ять шостих 5/6, дві третіх 2/3, сім восьмих 7/8.
Ця група числівників функціонує у математиці, в різних математичних позначеннях, властивих науковому і частково офіційно-діловому стилям мовлення. Замість слів півтора, половина, чверть у цих стилях вживають інші назви дробових чисел: один і п 'ять десятих (півтора); одна четверта (чверть). Слова: половина, чверть, третина, вжиті без чисельника одна, характеризують розмовну мову.
2. За будовою кількісні числівники діляться на три групи: прості, складні, складені. Прості — однослівні: один, п'ять, дев'ять, сто, тисяча. Складні — числівники, утворені з двох чисел, об'єднаних в одне слово: чотирнадцять, сімнадцять, тридцять, дев 'яносто, двісті, дев 'ятсот. Складені — числівники, що складаються з двох і більше простих або складних, окремо взятих слів: двадцять п 'ять, шістсот тридцять чотири, сорок сім, п 'ятдесят вісім, сто двадцять чотири.
15 Вживання апострофа. Апостроф звичайно вказує, що наступні після нього букви я, ю, є, ї позначають відповідно два звуки йа, йу, йе, йі після твердого приголосного.
У незапозичених словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних (м, в, п, б, ф), якщо губні стоять:
- на початку кореня: в'язати, зв'язок, м'який, розм'яклий, п'ять, вп'ятьох, в'юн, нав'ючений, м'яч, В'ячеслав;
- після голосного або р: здоров'я, рум'яний, риб'ячий, сім'я, сім'ю, сім'єю, солов'їний, Прокоп'юк, сурм'яний, арф'яр, черв'як.
В інших випадках у цій позиції апостроф не пишеться: свято, тьмяний, різьбяр, різдвяний, духмяний, мавпячий, Звягіль.
Після р перед я, ю, є, ї апостроф ставиться лише тоді, коли в літературній вимові далі чується звук й: бур'ян (бурйан], сузір'я, у сузірі, з матір'ю, бар'єр, кар'єра. Якщо такий звук не чується, апостроф не пишеться: ряст Ір'аст], порятунок, буря, гарячий, трюк, Рєпін.
Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з'ясувати, роз'єднати, під'юдити, від'їзд, без'ядерний, між'ярусний, дит'ясла, пів'яблука, пів'їдальні, Мін'юст.
Це правило стосується також іншомовних слів: ад'ютант, кон'юнктура, кон'юнктивіт, ін'єкція, пан'європейський.
Але перед а, о, у, є, і після префіксів та словотвірних частин апостроф не пишеться: безіменний, зекономити, дезактивація, підохотити, відучити, педінститут.
В іншомовних словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних, після р, після шиплячих (ш, ч, ж, дж) та після г' к, х, якщо далі чується звук й: комп'ютер (компйутер], інтерв'ю, прем'єра, миш'як, Х'юстон, Рейк'явік, П'ємонт, Лук'ян, Мар'ян, Валер'ян, Аляб'єв, Григор'ев, Монтеск'є,
Проте апостроф не пишеться, якщо я, ю, є позначають помякшення попереднього приголосного: бюст |6'ycт] (хоч можлива й вимова [бйуст]), бюджет, бюро, пюре, кювет, фюзеляж, пюпітр, гравюра, кюрі, гяур, гюрза, манікюр, рюкзак, варяг, Мюллер, Гюйгенс, Бядуля.
Апостроф вживається також:
а) для позначення пропущеного в усній мові звука чи g складу: мо' {може), все 'дно (все одно), ка 'є (каже);
б) в іншомовних прізвищах після часток д та О: д 'Артаньян, д'Анунціо, О'Генрі, Шон О'Кейсі.
16 Правопис дієслівних префіксів. 1. У префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий дзвінкий приголосний: безкрилий, безтактний, безсилий, безглуздий, безкраїй, безладний, безлюдний, розбитий, розмальований, рознесений, розгніваний.
2. Перед літерами к, п, т, ф, х завжди пишеться с-: скласти, створити, спробувати, спресувати, схвалити, сфотографувати.
3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-:
а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням приближення, приєднання: прибув, прибіг, приніс, прийшов, прив'язав, прибудував, приєднав, пригвинтив, приклеїв, приклав;
б) префікс пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний, препоганий, превеликий;
префікс пре- можна замінити словом дуже: премудрий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий; презлий — дуже злий;
в) префікс прі- пишеться лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва.
4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передбачення, перекласти, перестрибнути, перечитати, передати.
5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, відчинити, віднести, підкинути, підбадьорити, піддати, міжпланетний, міжбрів 'я, міжміський, міжцеховий, міжнародний.
6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти, винести, вивезти; а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати, вирішити.
17.З великої букви пишуться всі слова (крім загальних назв на зразок громадянин, добродій, пан, письменник, депутат, країна, область, місто, село, вулиця, море, планета, зірка і под.):
а) в іменах, прізвищах, прізвиськах, псевдонімах людей:
громадянин Григорій Петрович Куценко, письменник Іван Семенович Нечуй-Левицький, Леся Українка, Каменяр (про Івана Франка), князь Ярослав Мудрий. З великої букви пишуться також присвійні прикметники, утворені від власних назв людей: Шевченків «Заповіт»,
Франкові «Каменярі», Михайлова книжка, Ольжин брат;
б) у власних назвах міфологічних істот, персонажів творів:
бог Перун, Дажбог, Зевс, Юпітер, Антей, Дід Мороз, Баба Яга Кістяна Нога, Червона Шапочка, Вовк, Мальований Стовп, Мавка, Лісовик, Перелесник, Доля; але якшо назви персонажів із казок не виступають дійовими особами твору, а використовуються як загальні, то вони пишуться з малої букви: баба-яга, дід-мороз, іван-покиван;
в) у кличках тварин: кінь Орлик, корова Ряба, собака Буян, собака Білий Бім Чорне Вухо, кіт Жовте Око;
г) у власних астрономічних, географічних і топонімічних назвах: сузір 'я Велика Ведмедиця (народна назва: Великий Віз), галактика Молочний Шлях (народна назва: Чумацький Шлях), галактика Велика Магелланова Хмара, Полярна зірка, Море Спокою (на поверхні Місяця), Європа, Волине-Подільська височина, гори Карпати, Лиса гора, Чорне море, Причорномор 'я, Зміїний острів, озеро
Світязь, місцевість Пуща-Водиця, заповідник Біловезька Пуща, Голосіївський ліс;
г) у назвах держав, територій, населених пунктів, вулиць, будівель тошо: Україна, Українська Народна Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Польща, Російська Федерація, Далекий Схід, Зелений Клин, Київська об¬ласть, Ставищенський район, місто Біла Церква, село Гостра Могила, село Нове Село, майдан Незалежності, Софійська площа, вулиця Ярославів Вал, вулиця Добрий Шлях, бульвар Академіка Вернадського, Кловський узвіз, житловий масив Микільська Слобідка, Золоті ворота, Андріївська церква, Марийський палац. Слова Батьківщи¬на, Вітчизна пишуть із великої букви, якшо ці назви рівнозначні слову Україна;
д) у назвах найвищих державних установ України та міжна¬родних організацій: Верховна Рада України, Кабінет Мі¬ністрів України, Конституційний Суд України, Верхов¬ний Суд України, Центральна Рада, Організація Об'єднаних Націй, Рада Безпеки;
є) у назвах релігійних понять та богослужбових книг: Бог, Божа Мати, Син Божий, Святий Дух, Біблія, Євангелія, Псалтир, Коран.
3 великої букви пишеться тільки перше слово:
а) у назвах різних установ, закладів, громадських і політичних організацій: Міністерство освіти і науки України, Національний банк України, Національна академія наук України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України, Державна телерадіомовна компанія України, Київська міська державна адміністрація, Національна спілка письменників України, Київський академічний
український драматичний театр їм. І. Франка, Націо¬нальна опера України, Київська середня школа № 189,
Центральний комітет профспілки працівників освіти та А науки України, Українська республіканська партія, Федерація товариств зв 'язків із зарубіжними країнами;
б) у назвах найвищих державних посад України та міжна¬родних посад: Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України, Генеральний сек¬ретар ООН. З великої букви для підкреслення поваги можуть писатися й назви інших посад: Міністр освіти і
науки України, Посол Франції, Директор Інституту української мови;
в) у назвах історичних подій, епох, війн, свят, знаменних дат, постів тощо: Велика французька революція, епоха Відродження, Хмельниччина, Руїна, Семирічна війна, Друга світова війна, День незалежності України, День злуки, Великдень, Різдво, Покрова, Зелені свята, Великий піст,
Спасівка, Масниця тощо;
г) у назвах конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Акт проголошення незалежності України, Конституція України, Декларація прав людини, Версальський мир, Ялтинська конференція;
г) у назвах, що беруться в лапки: повість «Тіні забутих предків», кінофільм «Камінний хрест», газета «Українська газета», літопис «Повість врем 'яних літ», збірник законів «Руська правда», медаль «За бойові заслуги», станція ме¬тро «Контрактова площа», готель «Золотий колос», вино «Перлина степу», цукерки «Пташине молоко», компанія «Дженерал моторе», торговий дім «Зимовий сад». У по-двійних назвах із великої букви пишеться також перше слово другої назви: повість «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє — тьма», газета «Дейлі телеграф енд Морнінг пост».
Однак із малої букви пишуться:
а) частки в прізвищах, іменах, географічних назвах іншомовного походження: Шарль де Голль, Ульріх фон Гуттен, Hyp єн Дін, Па-де-Кале, Фон-дю-Лак, Сен-е-Уаз, Франкфурт-на-Майні;
б) імена, прізвища людей, географічні назви, що вживаються як загальні назви: меценат, рентген, дизель, макінтош, галіфе, донжуан, йоркшир, бостон, свалява;
в) присвійні прикметники у фразеологізмах та наукових термінах: аріаднина нитка, ахіллесова п 'ята, дамоклів меч, прокрустове ложе, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль;
0 прикметники на -ський, утворені від власних назв, якщо вони не входять до складу іншої власної назви: шев¬ченківські традиції (але: Шевченківська премія), шекспірівський стиль, езопівська мова, київські вулиці (але: Київ¬ська область), петриківський розпис, опішнянська деко¬ративна кераміка.