12. Технічне нормування трудомісткості технологічних процесів. Точність нормування.

Технічно обґрунтована норма часу це – час, розрахований за допомогою методів технічного нормування, виходячи з найвигідніших технічних, економічних і психофізичних умов.

Методи нормування праці: аналітично-дослідницький, розрахунково-аналітичний, укрупнений.

Аналітично-дослідницький метод	ґрунтується на вивченні витрат робочого часу шляхом спостережень і включає в себе: безпосереднє вимірювання величин часу (хронометраж, фотографію робочого дня).
Аналітично-розрахунковий метод	передбачає встановлення норм праці на основі застосування нормативів праці і розрахункових формул. Він дозволяє не вдаватися кожного разу до трудомістких процесів хронометражу і фотографії. Норми праці встановлюються до впровадження операції у виробництво.
Укрупнений метод	полягає у визначенні норми часу на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт.

Точність нормування залежить від вибраного методу нормування.

Хронометраж – метод визначення витрат робочого часу багаторазово повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операцій шляхом їх виміру. Хронометраж використовується (в основному) у великосерійному і масовому виробництвах для встановлення: діючих норм, перевірки норм, встановлених розрахунковим шляхом. Об'єктом дослідження при хронометражі є витрати робочого часу на операцію та на елементи операції. Метою хронометражу є встановлення основного часу, встановлення допоміжного часу, встановлення витрат часу на окремі трудові прийоми.

13. Методика визначення затрат робочого часу та шляхи зменшення собівартості продукції.

Технічно обґрунтована норма часу – це час, який встановлюється для даних організаційно-технічних умов, для виконання роботи (технологічної операції) при найбільш раціональному використанню обладнання робочого місця з врахуванням передового виробничого досвіду.

В загальному випадку структура норми часу на одиницю виробу на одну операцію виражається формулою:

Т_о– основний час

Т_д – допоміжний час

Т_обсл – час обслуговування обладнання

Т_пер– час перерви на відпочинок і особисті потреби.

Штучний час на виріб визначається як сума часів на всіх операціях

Основний час, Т_о  – час який затрачається на якісну або кількісну зміну предмета праці. В залежності від виду робіт розраховується за формулами, вибирається з паспортних даних обладнання або з відповідних збірників нормативів часу.

При обробленні різанням основний час розраховується за формулою:

L_p– розрахункова довжина різання, мм.

S_хв– хвилинна подача, мм/хв.

При штампуванні визначається час циклу –Т_ц , який крім основного часу враховує і час включення механізму.

k – коефіцієнт, що враховує час включення і залежить від конструкції механізму включення,

n– кількість подвійних ходів преса, хв.

При зварювальних роботах з довідників визначаємо час на виготовлення 1 м зварювального шва в залежності від виду зварювальних робіт і умов проведення операції.

При деяких видах робіт  Т_о окремо не виділяється, а визначається зразу Т_оп. Наприклад при використанні верстатів-автоматів із використанням автоматичного завантаження доцільно визначати Т_оп , виходячи з даних про продуктивність обладнання.

де N  кількість деталей, що виготовляється на обладнанні за час T.

Допоміжний час –  Т_д – нормується після детального розроблення технологічного процесу.  – допоміжний час – час, затрачений на встановлення, закріплення деталей, вивантаження чи зняття готової продукції, переміщення деталей (виробів) в процесі їх виготовлення в межах робочої зони, контроль якості продукції, що виготовляється, переміщення робітника в процесі виконання операції, всі дії з керування обладнанням і зміною режимів його роботи.  – може включати час на перехід і час на операцію, може перекриватися, не перекриватися, або частково перекриватися . Завдання технолога намагатися максимально скорочувати , або повністю його усувати, тобто ту його частину, яка не перекривається основним робочим часом. Величина допоміжного часу встановлюється згідно нормативів, а при їх відсутності на основі проведених хронометражних спостережень. Окремо встановлюється допоміжний час, що перекривається і не перекривається основним часом. В норму штучного часу включається тільки та частина допоміжного часу, яка не перекривається основним часом.

Час на обслуговування робочого місця  Т_обсл – час на технічне і організаційне обслуговування робочого місця, що забезпечує роботу без втрат. Час на обслуговування робочого місця може перекриватися оперативним часом. Визначається згідно нормативів, або даних фотографії робочого місця. Т_обсл  – час, який затрачається протягом робочої зміни, а не окремо на кожну деталь, тому в нормативах дається його значення в % від оперативного часу. Т_обсл = (3 – 12) % Т_оп . При багатоверстатному обслуговуванні (в крупносерійному і масовому виробництві) може встановлюватись у хвилинах на зміну.

Т_тех– час технічного обслуговування робочого місця – заміна зношеного (притупленого) інструменту, заточування інструменту, підналадка обладнання в процесі роботи, чистка і змащування верстата.

Т_орг – час організаційного обслуговування робочого місця – час, що затрачається на підтримку робочого місця в робочому стані і виконання робіт, що не залежать від виконання конкретної роботи: прийняття і здача зміни, розкладка і прибирання інструменту, документації, переміщення в межах робочого місця тари з заготовками або готовими виробами і прибирання відходів.

Час перерви на відпочинок і особисті потреби Т_пер – . Враховується в нормі штучного часу в % від оперативного часу. Час на особисті потреби для всіх видів робіт передбачений нормативами в розмірі 2% від оперативного часу. Час на відпочинок робітника протягом робочої зміни залежить від факторів, які впливають на стомлюваність робітника (інтенсивність, концентрація уваги, умови роботи) і залежить від виду робіт.

В одиничному і дрібносерійному (інколи і в середньосерійному) виробництві визначають штучно-калькуляційний час.

де Т_пз  підготовчо-заключний час – отримання наряду на роботу, отримання інструменту, пристосувань, технологічної документації, матеріалів, заготовок, ознайомлення з технічною документацією, встановлення пристроїв, наладка і підналадка обладнання і ін. Т_пз повторяється з партією виробів, або з кожним новим виробничим завданням. В масовому і крупносерійному виробництві, де використовуються поточні методи організації виробничих процесів, величина Т_пз незначна – 1–2% від часу зміни. Це пояснюється тим, що такі види робіт, як отримання і здача завдання, готової продукції ВТК – відсутні. Наладка і переналадка обладнання виконується робітниками-наладчиками після робочої зміни. Тому в масовому виробництві Т_пз окремо не нормується і в склад норми часу не вводиться.