1. Між високорозвиненими країнами і країнами з низьким рівнем економічного розвитку;

2. Між високорозвиненими країнами на основі конкуренції між ними;

2. Основними формами міжнародних економічних зв'язків є:

• міжнародна торгівля;

• закордонні інвестиції або вивіз капіталу;

• міграція робочої сили;

• міжнародні науково-технічні зв'язки;

• спільна підприємницька діяльність з іноземним капіталом;

• міжнародні валютні відносини.

Міжнародний розподіл праці породжує світову торгівлю. Це – найстаріша форма економічних зв'язків в світовому господарстві. Ще Д. Рікардо в 1817 р. обґрунтував концепцію порівняльних витрат або переваг, згідно з якою експорт будь-якого товару вигідний у тому випадку, коли національні витрати його виробництва нижчі від світових, а імпорт – коли вони вищі порівняно з світовими.

Стан зовнішньоекономічної діяльності характеризує зовнішньоторговельний баланс. Його позитивне сальдо означає, що експорт більший від імпорту, а негативне - навпаки. Якщо тривалий час імпорт перевищує експорт, то виникає проблема оплати імпорту.

Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі:

- збільшення частки готової продукції і скорочення частки сировини в світовій торгівлі;

- збільшення в світовому товарообігу частки машинобудування;

- провідну роль в світовій торгівлі відіграє обмін новітніми технологіями (ліцензії, патенти, ноу-хау);

- зростає торгівля послугами (інжиніринг, науково-технічні консультації, обмін інформацією);

- розповсюджується безвалютний товарообмін.

Є два напрями державної зовнішньоторговельної політики:

1. Лібералізм, тобто політика вільної торгівлі, коли держава не втручається в зовнішньоторговельні операції, тобто не перешкоджає імпорту;

2. Протекціонізм, тобто політика сприяння держави розвитку національної економіки шляхом встановлення перешкод для імпорту.

Україна сьогодні має нераціональну структуру експорту – імпорту. В експорті переважає сировина, мало машин, а в імпорті  80% енергоносії, що робить економіку залежною від зовнішніх поставок.

Вивіз капіталу або закордонні інвестиції – це переміщення за межі держави грошових коштів, що приносять їх власнику дохід.

Мета – одержати великий прибуток за рахунок різниці в цінах на ресурси, податках, стані конкуренції і т.д.

Форми інвестицій:

а) за суб'єктом:

- приватні;

- державні.

б) за метою і характером використання:

- підприємницька – інвестиції в нове будівництво за кордоном або придбання діючих підприємств чи прав власності на них;

- позичкова – надання кредитів урядам або приватним особам інших країн, вкладення грошей на банківські рахунки фінансових організацій за кордоном;

- іноземна економічна допомога, тобто довгострокові позички під невисокий відсоток, безпроцентні позички, продаж надлишків товарів, науково-технічна допомога.

В даний час зростають масштаби і змінюються напрями руху капіталів:

- відхід від односпрямованого вивозу (з розвинених в країни, що розвиваються) за рахунок збільшення міграції з розвинених країн в розвинені;

- зміна співвідношення форм вивозу на користь збільшення вивозу позичкового капіталу;

- рух капіталів прискорює інтернаціоналізацію господарського життя за рахунок взаємопроникнення капіталів різних країн;

- посилення політичної і військової спрямованості вивозу капіталу.

Масова міграція населення здійснюється в трудовій, сімейній, релігійній, туристичній формі.

Трудова міграція – це міграція робочої сили, тобто стихійне переміщення працездатного населення з одних країн в інші з метою використання своєї робочої сили за кордоном.