1.6. Баричні системи

1.7. Серія циклонів

1.8. Умовні частини циклону з однорідною погодою

Цикл життя антициклону прийнято розділяти на чотири стадії: стадія виникнення, молодий антициклон, антициклон у стадії максимального розвитку, стадія руйнування.

У перших двох стадіях антициклон у землі має вид відрога, що виник у тилу циклона за холодним фронтом під входом ВФЗ на циклонічній стороні струминної течії (ліворуч від осі СТ). На висотах йому відповідає баричний гребінь, зміщений щодо приземного центра убік найбільш теплої повітряної маси. Антициклон у цих стадіях є низьким баричним утворенням. Область росту тиску у землі охоплює центральну і передню частини антициклону.

У стадії максимального розвитку антициклон у поверхні землі окреслюється декількома замкнутими ізобарами. Гребінь тепла розташовується ближче до приземного центра антициклону, що знаходиться поблизу осі струминної течії.

Для антициклону, що руйнується, характерне падіння тиску у землі в центральній і передній частинах. Він стає високим теплим баричним утворенням.

Рис. 1.9. Метеорологічні умови в циклоні:

а – карта погоди; б – вертикальний розріз

У зв'язку зі спадними рухами повітря фронти в антициклонах не одержують розвитку, тому умови погоди в них визначаються переважно властивостями повітряних мас, їх взаємодією з підстильною поверхнею.

В центральних частинах антициклонів при незначній водності повітряної маси протягом довгого часу може спостерігатися безхмарна або малохмарна погода. При достатній водності вночі і ранком утворюються радіаційні тумани. В денні часи літом при сильному прогріві розвивається купчаста хмарність невеликої вертикальної потужності, тому що її поширенню нагору перешкоджає шар інверсії і спадний рух повітря. Якщо антициклон формується у вологій повітряній масі (звичайно на початку осені над Атлантикою), то для нього характерна суцільна підінверсійна шарувато-купчаста хмарність невеликої вертикальної потужності. Узимку для антициклону характерна малохмарна погода з радіаційними туманами, що можуть зберігатися тривалий час. На окраїнах антициклонів умови погоди подібні з умовами погоди секторів сусідніх циклонів, що примикають.

Гребені – області, обмежені витягнутими від центра антициклону до його периферії ізобарами. Метеорологічні умови в гребенях аналогічні антициклонічним.

Сідловини–це області, розташовані між двома навхрест лежачими циклонами і двома антициклонами. Метеоумови в сідловинах можуть носити, як циклонічний так і антициклонічний характер.

8. Синоптична карта і прогноз погоди.

.Картами погоди (синоптичними картами) називаються географічні карти, на які цифрами та умовними позначками нанесено дані результатів одночасних спостережень метеорологічних величин у визначених пунктах території і у зазначені строки спостережень.

Карти погоди дозволяють аналізувати умови погоди в єдиний момент часу над будь-яким районом земної поверхні і виявляти закономірності просторового розподілу метеорологічних параметрів, а співставляючи послідовні за часом карти погоди, можна встановити також закономірності зміни погоди у часі. Ці закономірності потім використовуються для розробки прогнозів погоди.

За змістом карти погоди поділяються на три види:

• приземні, що поділяються на основні та кільцеві (мікрокільцеві);

• висотні (аерологічні або карти баричної топографії);

• допоміжні.

Приземні карти погоди – це карти погоди, на які нанесено дані одночасних приземних метеорологічних спостережень у зазначені, погоджені строки спостережень. Вони дозволяють визначити загальний характер синоптичних процесів, які обумовлюють погоду, а при зіставленні декількох карт за послідовні терміни – тенденції розвитку цих процесів і зміни метеорологічних умов у необхідному нам районі.

Основна приземна карта погоди – карта, на яку нанесено дані приземних спостережень, що дає змогу водночас оглядати атмосферні процеси протяжністю у декілька тисяч кілометрів.

Кільцева карта – це карта обмеженої території, складена за даними густої мережі метеостанцій, що оточує “кільцем” пункт, для якого карта складена.

Залежно від площі земної поверхні, на якій освітлюється погода, розрізняють декілька видів фактичних приземних карт погоди.

Синоптичні карти Північної півкулі використовуються для аналізу синоптичних процесів на території півкулі, а також для аналізу й оцінки метеорологічних умов на маршрутах великої протяжності. Ці карти складаються два рази на добу за даними спостережень в 00 і 12 годин Міжнародного скоординованого часу (МСЧ). У практичній роботі метеопідрозділів авіації Збройних Сил України використовуються досить рідко.

Основні синоптичні карти охоплюють територію частини континентів і океанів. Вони використовуються для аналізу синоптичних процесів при розробці прогнозів погоди на 24–36 годин при оцінці метеорологічних умов на маршрутах великої протяжності. Ці карти складаються чотири рази на добу за головні терміни спостереження (00, 06, 12, 18 годин МСЧ).

Кільцеві карти погоди охоплюють територію декількох адміністративних районів. Вони використовуються для детального аналізу й оцінки метеорологічних умов на маршрутах і в районі польотів, розробки прогнозів небезпечних явищ погоди й уточнення прогнозів погоди на 6–12 годин. Ці карти складаються вісім разів на добу за результатами спостережень у 00, 03, 06, …, 18 і 21 годину МСЧ.

Мікрокільцеві карти погоди (щогодинні карти фактичної погоди аеродромів) охоплюють територію базування. Вони використовуються для докладного аналізу й оцінки фактичного стану погоди в районі аеродрому базування, запасних аеродромів і у районі польотів.