6. Фронти оклюзії

Фронти оклюзії – це складні фронти, утворені в результаті змикання теплого і холодного фронтів, що мають різні швидкості переміщення. При цьому холодний фронт, що має велику швидкість, у деякий момент доганяє теплий, і відбувається їхнє злиття.

У системі фронту оклюзії взаємодіють три повітряні маси, з яких тепло витісняється вверх і не взаємодіє з поверхнею землі. У залежності від температури холодного повітря перед фронтом і за ним розрізняють теплі і холодні фронти оклюзії.

Система хмар і опадів теплого фронту оклюзії близька до системи теплого фронту, особливо в холодний час року. У теплий час року на холодній ділянці фронту утворюються купчасто-дощові хмари (рис. 1.4).

Холодні фронти оклюзії типові для теплого півріччя і їхня хмарна система має подібність із хмарними системами холодних фронтів (рис. 1.5).

При аналізі і оцінці метеорологічних умов у зонах атмосферних фронтів необхідно мати на увазі те, що в кожному конкретному випадку вони залежать від типу фронту, його відстані від центра циклону, часу доби і року, конкретного географічного району. При цьому метеорологічні умови можуть значно відрізнятися від розглянутих вище класичних схем атмосферних фронтів.

Рис. 1.4. Теплий фронт оклюзії

Рис. 1.5. Холодний фронт оклюзії

7. Баричні систем та особливості метеорологічних умов в них.

Баричними системами(утвореннями) називаються великомасштабні області з певним розподілом атмосферного тиску і характерною системою вітрів. Вони добре виявляються на приземних картах погоди при проведенні ізобар.

У залежності від конфігурації ізобар і характеру вітру розрізняють наступні види баричних систем: циклони, улоговини, антициклони, гребені і сідловини (рис. 1.6).

Циклони (Н) – області зниженого тиску, обкреслені замкнутими ізобарами, з мінімальним тиском у центрі. Повітря в циклоні переміщується проти годинникової стрілки (в північній півкулі), відхиляючись від напрямку ізобар до центра циклону. У зв'язку з цим у циклоні повітря притікає до центра, що приводить до появи висхідних рухів і є основним погодоутворюючим фактором.

У помірних широтах більшість циклонів утворюється на малорухомих основних фронтах. У своєму розвитку циклони проходять чотири стадії: хвилі, молодого циклону, максимального розвитку і заповнення. На тому самому фронті може послідовно виникнути декілька циклонів, які слідують один за другим (серія циклонів). Циклони переміщуються уздовж фронту, а сам фронт поступово відтискується холодним повітрям на південь. Траєкторія переміщення кожного наступного циклону в серії розташовується південніше траєкторії попереднього циклону. При цьому циклони в серії знаходяться на послідовних стадіях розвитку: перший може знаходитися в стадії заповнення, а останній – у стадії хвилі (рис. 1.7). Між окремими циклонами серії спостерігаються області підвищеного тиску (гребені), а замикає серію звичайно великий антициклон.

Метеорологічні умови в циклоні залежать від стадії його розвитку, а також визначаються низкою інших факторів. У розвитому циклоні вони відрізняються великою розмаїтістю. Відповідно до однорідності погоди площу циклону можна умовно розділити на 4 частини: центральну, передню, тилову і теплий сектор (рис. 4.8). Метеорологічні умови в циклоні показані на рис. 4.9.

У центральній частині циклону діаметром 800-1000 км спостерігаються самі складні метеорологічні умови. Тут спостерігається низька хмарність великої вертикальної потужності. Верхня межа хмар може досягати тропопаузи. З хмар випадають опади, що сильно погіршують видимість. Влітку в центральній частині циклону утворюються купчасто-дощові хмари зі зливами і грозами. Складні метеорологічні умови в цій частині циклону обумовлені наявністю теплого і холодного фронтів, а при максимальному розвитку циклону – і фронту оклюзії.

Метеорологічні умови в передній частині обумовлені впливом теплого фронту.

У тиловій частині циклону метеорологічні умови визначаються холодним фронтом і вторинними фронтами.

У теплому секторі циклону погода обумовлена теплою повітряною масою, що звичайно знаходиться в стійкому стані і має внутрішньо масовий характер.

Улоговини - області, обмежені витягнутими від центра циклону до його периферії ізобарами. Погода в улоговинах носить циклонічний характер: найчастіше вона хмарна, що супроводжується опадами. При цьому хмарність звичайно фронтальна. У теплий час року в улоговині при відсутності вираженого фронту ранком спостерігається малохмарна погода, а вдень розвивається грозова діяльність.

Антициклони (В) – області підвищеного тиску, обкреслені замкнутими ізобарами, з максимальним тиском у центрі. В антициклоні повітря переміщається навколо центра за годинниковою стрілкою (в північній півкулі), відхиляючись від напрямку ізобар до периферії. Отже, повітря відтікає від центра антициклону на його периферію. За рахунок цього в центральній частині антициклону виникають спадні рухи повітря, що і визначає погодні умови в ньому.

Виникнення і розвиток антициклонів тісно зв'язано з розвитком циклонів. Практично це єдиний процес: в одному районі створюється дефіцит маси, в іншому – надлишок.

Розрізняють не фронтальні і фронтальні антициклони.

Фронтальні антициклони, у свою чергу, поділяються на проміжні, виникаючі в баричних гребенях між сусідніми циклонами одного сімейства, і заключні, що утворюються за холодним фронтом у тилу останнього циклону даного сімейства. Фронтальні антициклони виникають у поверхні землі під входом висотної фронтальної зони (ВФЗ) у холодному повітрі недалеко від лінії фронту. В процесі розвитку антициклону замкнута антициклонічна циркуляція поступово поширюється вгору.