Висновок до розділу 1

У процесі засвоєння соціального досвіду розвивається не тільки кожна окрема психічна функція, але у психіці дитини виникають деякі системні психічні утворення (новоутворення), які і стають притаманними їй формами психічного життя. У корі головного мозку формуються матеріальні ділянки, які несуть відповідальність за функціонування цього новоутворення. Навчання, яке побудоване на основі цих новоутворень, і їх розвиває, і є розвивальним навчанням.

Л. Виготський ввів поняття актуального розвитку і "зона ближнього розвитку". Однією з перших спроб побудови розвивального навчання була дидактична система Л.Занкова, побудована на певних дидактичних принципах.

Великого поширення набуло розвивальне навчання, побудоване на основі концепції Ельконіна - Давидова. Ця концепція в основі своїй має поняття навчальної діяльності, яке сприяє розвитку теоретичного мислення.

Розділ 2. Емпіричне дослідження розвивального навчання в сучасній школі

2.1. Організація та методика проведення дослідження розвивального навчання в школі

Урок в розвивальному навчанні — частка шкільного життя, насичена пошуком, відкриттями, сенсом і цінністю пізнання.

Підготовка й проведення кожного уроку має відбуватися одночасно у трьох напрямах: організаційному, змістовому й діяльнісному.

Реалізація організаційного напряму передбачає не лише своєчасний початок і закінчення уроку, розподіл часу у відповідності з психологічними особливостями молодших школярів, дотримання санітарно-гігієнічних норм а й емоційну готовність учителя й дітей до уроку. Для реалізації змістового напряму вчителеві необхідно:

• визначити місце даного уроку в системі уроків, виходячи з етапу розв’язування навчальної задачі;

• визначити тип уроку і його структуру;

• встановити й вибудувати внутрішньо предметні й між предметні зв'язки;

• спрогнозувати "приріст” в освоєнні учнями предметного змісту, а також в оволодінні навчальними діями й формами колективно-розподіленої діяльності.

Реалізація діяльнісного напряму передбачає організацію „квазідослідницької” діяльності учнів, яка забезпечує пошукову активність молодших школярів. Відомо, що рушієм розвитку дитини й ефективним засобом навчання є спільна діяльність педагога й учнів.

Успіх процесу навчання в цілому й ефективність кожного уроку зокрема залежить перш за все від того, як вчитель сприймає й реалізує у професійній діяльності авторську позицію. Усвідомлення вчителем необхідності постійно підвищувати рівень професійної майстерності, самозмінюватися - тривалий і складний процес. Одним із засобів, що допомагають педагогові побачити власні досягнення й проблеми є самоаналіз уроку.

Процес проведення уроку має трикомпонентну структуру й передбачає здійснення орієнтувального (підготовка до уроку), виконавського (проведення) й контрольно-оцінного (рефлексія) етапів.

Тип уроку — послідовність етапів роботи, обумовлена логікою розгортання предметного змісту в межах навчальної діяльності.

Тип уроку визначає формування тієї або іншої навчальної дії в структурі навчальної діяльності.

Відповідно до навчальних дій виділяють основні типи уроків:

1. Урок постановки навчальної задачі.

2. Урок розв’язання навчальної задачі.

3. Урок моделювання й перетворення моделі.

4. Урок розв’язання окремих задач із застосування відкритого способу.

5. Урок контролю й оцінки.

Структура уроку відбиває структуру навчальної діяльності, тобто, формування кожної навчальної дії проходить ті самі етапи, але конкретизовані.

Метод проектів — це спосіб організації педагогічного процесу, що має низку особливостей. Зокрема, важливою визначальною рисою проектної діяльності є пошук учнями інформації, яка буде опрацьована, осмислена і використана в роботі над проектом.

Коротко алгоритм роботи над проектом визначають як п’ять «П»: Проблема — Планування — Пошук інформації — Продукт — Презентація.

Доведено, що в процесі проектної діяльності формуються рефлексивні, дослідницькі й презентаційні вміння учнів, їхня оцінювальна самостійність, навички співпраці.

Діти перебувають у процесі пошуку, дослідження та формування висновків практично кожен день. По суті, проектна діяльність займає у розвивальному навчанні одне з провідних місць.

З учнями 3-го класу розробили проект під назвою «Пити чи не пити? Улюблені дитячі напої». Вибір теми був обумовлений надмірною пристрастю деяких учнів класу до содових напоїв, таких як Кока-Кола, Фанта, Спрайт. Інша частина класу віддавала перевагу концентрованим сокам. Найменше число учнів обирали мінеральну або очищену воду. Зрештою це привело до дискусії про те, який вид напоїв корисніший.

Учні класу об’єдналися в групи дослідників кожного з обраних напоїв. Був складений орієнтовний план роботи і визначені цілі проекту.

План проекту

1. Проведення соцопитування.

2. Пошук науково-теоретичного матеріалу.

3. Проведення дослідів з вибраними видами напоїв.

4. Консультація лікаря.

5. Просвітницька діяльність. Випуск інформаційного листа для кожного класу початкової школи.

6. Мультимедійна презентація.

Кожна дитина в групі отримала своє завдання з пошуку необхідної інформації, яке обговорювалося в групі. Після вивчення теоретичного матеріалу було проведено соцопитування серед учнів усієї початкової школи. Дітям ставилося одне й те саме питання і пропонувалися 4 варіанти відповідей. див. Додаток А

За результатами опитування, 44,2 % учнів початкової школи віддавали перевагу «Кока-колі», 21,4 % — фруктовим концентрованим сокам, 18,5 % — мінеральній воді «Моршинській» і лише 14,3 % дітей вибрали очищену питну воду. Ці дані допомогли нам визначити цілі проекту. Проект був комплексним — практично-орієнтованим, дослідницьким та інформаційним, внутрішкільним. Продуктом проекту стала мультимедійна презентація.

Були визначені цілі проекту:

1. скласти рейтинг улюблених дитячих напоїв серед учнів школи шляхом соцопитування;

2. з’ясувати позитивний і негативний вплив цих напоїв на живий організм експериментальним шляхом;

3. довести до відома учнів і адміністрації нашої школи результати виконаних досліджень;

4. дати рекомендації з приводу вилучення певних видів напоїв з дитячого раціону.

Для досягнення поставлених цілей ми використовували різні типи експериментів:

1. поливання квіток кожним видом з обраних напоїв;

2. визначення типу середовища (рівня рН). Яке являв собою зразок напою, за допомогою лакмусових папірців.

3. з’ясування впливу «Кока-коли» на кальцієвий обмін у живому організмі за допомогою тривалого перебування людського зуба і курячого яйця в ємностях із цим напоєм.

Зміст роботи над проектом.

Кожен учень шукав теоретичний матеріал про напій, з яким працювала його група. Вся зібрана інформація обговорювалася і виділялося найголовніше. Ось таку інформацію представила кожна група.

І група — дослідники «Кока-коли».

Склад напою:

• цукор (аспартам);

• діоксид вуглецю Е 290 (вуглекислий газ);

• барвник цукровий Е 150;

• ортофосфорна кислота Е 338;

• кофеїн;

• ароматизатори.

Діоксид вуглецю використовується як консервант. При накопиченні значної кількості цієї сполуки в організмі знижується його репродуктивна здатність. Барвник цукровий Е 150 — це палений цукор, що викликає багато побічних ефектів. Ортофосфорна кислота Е 338 — регулятор кислотності. За систематичного вживання призводить до руйнування зубів і втрати кальцію в кістках. Також подразнює шлунок і може призвести до утворення виразок на його слизовій оболонці, що особливо часто спостерігається в дітей.

Цукор у цьому напої міститься в надмірно великій кількості, у так званій «шоковій дозі». Мозок звикає до такої дози, і виникає залежність (!).

Цікавий факт! «Кока-кола» добре видаляє іржу і накип у чайнику, наліт в унітазі, плями крові з одягу завдяки високому вмісту ортофосфорної кислоти.

ІІ група — дослідники соку

Діти провели порівняльну характеристику складу соків.

Свіжовичавлений сік:

Сік — це не тільки цілюща волога, смачна і корисна, яку рекомендується пити вранці та ввечері. Вона має свій хімічний склад.

Вода складає від 75 до 90 % обсягу соків, тому вони низькокалорійні!

Вуглеводи (фруктоза, глюкоза, та інші) дуже важливі для організму, оскільки є поживними речовинами. Фруктоза, що міститься в соках, у кілька разів солодша від глюкози і сахарози. Вона необхідна для нормального росту м’язів та органів. Найціннішими джерелами фруктози є кавун, банани, виноград, вишня, груші, малина, черешня та яблука.

Цукри, що містяться в соках, підтримують потрібний рівень глюкози. Це важливо для людей, що страждають від цукрового діабету. А ще вони перешкоджають накопиченню великої кількості шкідливих жирів у нашому організмі.

Нерозчинні волокна — своєрідні санітари шлунка і кишечника. Вони зменшують час проходження їжі через кишечник і сприяють його очищенню.

Органічні кислоти містяться майже у всіх свіжих плодах і овочах, надаючи їм приємного смаку, вони втамують спрагу, розчиняють в організмі зайві солі, затримують розвиток бактерій. Вони важливі для травлення і мають жарознижувальну, протизапальну дію. Яблука, груші, айва, вишні, а також помідори багаті яблучної кислотою. Журавлина, смородина, суниця, чорниця, цитрусові — лимонною. Винна кислота міститься у винограді, брусниці, аґрусі, порічці. Джерелом саліцилової кислоти є малина, журавлина, суниця, вишня.

Вітаміни підтримують наше здоров’я! Додають фізичних сил. Позаяк організм нездатний сам виробляти вітаміни, необхідно мати постійне їх джерело — рослинні соки. Морквяний сік (джерело бета-каротину), сік чорної смородини (вітаміни С і Р) та деякі інші містять рекорду кількість вітамінів.

Мінеральні речовини. Фруктові соки очищують організм, а овочеві — відновлюють. Фолієва кислота міститься в зелених листових овочах, каротин — в овочах, забарвлених у червоний, помаранчевий і темно-зелений кольори. Темно-зелені листові овочі — чудове джерело кальцію.

Сині, лілові й жовті пігменти рослин (вітаміни С, Е) запобігають старінню і захищають від радіації.

Вгадайте, що в коробочці?

• Всі соки, які ми вживаємо з пакетів називаються відновленими!

• Технологія виготовлення: фрукти або ягоди обробляють і упарюють до концентрату, для зручного транспортування в будь-яку країну світу. Цей концентрат розбавляється водою на заводах і розливається по пляшках або картонних коробках-пакетах.

• Такий продукт позбавлений половини кількості вітаміну С, амінокислот і натурального аромату, втрачених в результаті попередньої теплової обробки. Також він містить вуглеводи, що змінили свою структуру. Ці соки не приносять користі нашому організму!

• Для надання напоям приємного смаку виробники додають: ароматизатори, штучні барвники та підсолоджувачі — цукор, сахарин, Е 951 і Е 950. А соки з низьким вмістом цукру містять звичайну його кількість, але у вигляді замінника!

• Такі напої лікарі не рекомендують вживати дітям і людям із захворюваннями шлунка та кишечника, тому що названі компоненти подразнюють їх слизову оболонку.

• Корисні тільки свіжовичавлені соки (фреші)!

Склад упакованих соків:

Натуральні компоненти:

• концентрат із фруктів або ягід (25 %);

• вода очищена (70 %);

• цукор.

Хімічні компоненти:

• ароматизатори;

• штучні підсолоджувачі: сахарин, аспартам;

• вітамін С;

• консерванти (Е 951), (Е 950).

ІІІ група — дослідники мінеральної води «Моршинська»

• Води має вистачати на відновлення втрат організмом рідини.

• Якщо її недостатньо, відбуваються порушення! Набряки можуть бути викликані браком води в організмі — клітини «запасають» воду.

• Коли води надходить достатньо, клітини постійно насичуються, шкіра не сохне, поліпшується зовнішній вигляд нігтів і волосся, добре працює кишечник.

• Залежно від наявних у воді хімічних елементів і інших речовин, її відносять до лікувальної (10—15 г солей на літр, п’ється тільки за призначенням та під контролем лікаря), лікувально-столових або столових.

• Лікувально-столові води містять 1—10 г солей на літр, вживаються в лікувально-профілактичних цілях, але для постійного застосування не годяться.

• У столовій мінеральній воді не більше 1 г солей на літр, її можна пити в будь-який час і в будь-якій кількості. Але краще і її підбирати відповідно до потреб організму.