- •1.Фінансовий посередник як субєкт грошового ринку
- •2.Банки як провідні фінансові посередники
- •3.Банківська система :принципи побудови та її структура
- •4.Небанківські фінансово-кредитні установи та проблеми їх розвитку в Україні.
- •5. Особливості функціонування фінансових посередників у країнах з розвинутою економікою.
- •6.Походження, функції та операції цб
- •8 Банк Англії
- •9 Банк японії
- •10.Європейський центральний банк
- •11.Побудова та розвиток нбу,його структура та ф-ції
- •12.Державне регулювання грошової системи
- •13. Суть ,цілі та типи грошово-кредитної політики
- •14. Інструменти грошово-кредитної політики
- •15. Поняття та класифікація комерційних банків
- •16. Операції комерційних банків
- •17.Стабільність банківської системи та механізм її забезпечення
- •18.Становлення банківської системи України
- •20.Міжнародне банківництво
- •21. Передумови створення міжнародних та регіональних валютно-кредитних установ.
- •22. Міжнародний валютний фонд: цілі створення та характеристика діяльності.
- •23. Світовий банк та група світового банку.
- •24.Регіональні міжнародні кредитно - фінансові інституції
- •84.Банк міжнародних розрахунків
- •26.Глобалізація як сучасна тенденція розвитку світової економіки
- •1.Фінансовий посередник як субєкт грошового ринку
8 Банк Англії
Банк Англії, як і центральні банки інших країн, є центром фінансових та економічних перетворень, обумовлених потребами адаптації до умов, що постійно змінюються. Велику кількість функцій, які виконує Банк Англії, можна поділити на дві групи:
1) прямі професійні зобов'язання, що витікають з банківського статусу (депозитно-позичкові, розрахункові й емісійні операції*);
2) контрольні функції, за допомогою яких держава здійснює втручання в грошово-кредитну систему, намагаючись впливати на розвиток економічних процесів.
Ці функції Банк Англії виконує, спираючись насамперед на традиції, а не на правові норми. Різноманітні правила і процедури, що регламентують діяльність кредитно-банківських установ, установлені як "джентльменські угоди" між цими установами і Банком Англії.
Необхідно зазначити, що усі функції, які виконує Банк Англії, спрямовані на досягнення трьох основних цілей, серед яких:
1. Здійснення грошової політики, тобто підтримання вартості національної валюти, передусім за допомогою операцій на ринку, погоджених із урядом.
2. Забезпечення стабільності фінансової системи через прямий контроль над банками й учасниками фінансового ринку та забезпечення сталої й ефективної системи платежів.
3. Забезпечення і підвищення ефективності й конкурентоспроможності фінансової системи всередині країни і зміцнення позицій Лондонського сіті як провідного міжнародно-фінансового центру.
Банк Англії володіє формальною незалежністю від уряду, хоча працює під керівництвом Міністерства фінансів. Термін повноважень керуючого Банку Англії не залежить від зміни уряду. Забезпечення фінансової стабільності у Великобританії досягається за допомогою підтримання середнього рівня інфляції у межах 2,5 % та здійснення монетарної політики. Таким чином, банк регулює грошово-кредитну сферу, підтримуючи цінність національної валюти. У Великобританії грошова політика в основному здійснюється через регулювання процентної ставки. Цінова політика Банку Англії досягається за рахунок підтримки середнього рівня інфляції та проведення відкритої грошової політики. Виконуючи ці функції, центральний банк повною мірою залежить від Казначейства. У 1946 році був прийнятий Акт Банку Англії, що дав Казначейству право прямо впливати на розмір відсоткових ставок, рішення про які остаточно приймає міністр фінансів. Однією з першочергових цілей свого функціонування Банком Англії передбачено підтримку цінності національної валюти. Грошова політика покликана сприяти стабілізації реальної вартості грошової одиниці. У Великобританії грошова політика здійснюється в основному за допомогою регулювання відсоткової ставки. Досягнення цінової стабільності сьогодні в Англії має 2 основних напрями:
1) досягнення середнього рівня інфляції менше ніж 15 відсотків;
2) більш відкритий (вільний) режим проведення грошової політики.
Проведення монетарної політики покладено на Банк Англії і Казначейство (Банк Англії, на відміну від інших банків, не може діяти незалежно від уряду). Прийнятий у 1946 році Акт Банку Англії дає Казначейству право надавати вказівки Банку Англії і, хоча Казначейство ніколи це право не використовувало, відносини між ними такі, що кінцеве рішення з приводу відсоткових ставок приймає міністр фінансів. Проте Банк Англії відіграє важливу роль в ухваленні рішення.