Розподіл завдань розробки стратегії по рівнях ієрархії

Рівень стратегії	Відповідальні особи	Заходи, характерні для кожного рівня
Корпоративна стратегія	Керівники вищого рангу, інші ключові менеджери (рішення звичайно приймаються радою директорів)	- Створення і керування високопродуктивним господарським портфелем структурних підрозділів корпорації (придбання компаній, зміцнення існуючих ділових позицій, припинення діяльності, що не відповідає управлінським планам) - Досягнення синергизму серед родинних структурних підрозділів і перетворення його в конкурентну перевагу - Встановлення інвестиційних пріоритетів і напрямів вкладання корпоративних ресурсів у найбільш привабливі сфери діяльності
Ділова стратегія	Генеральні директори/ керівники підрозділів (рішення звичайно приймаються корпоративним керівництвом або радою директорів)	- Розробка заходів, спрямованих на посилення конкурентноздатності і зберігання конкурентних переваг - Формування механізму реагування на зовнішні зміни - Об’єднання стратегічних дій основних функціональних підрозділів - Зусилля за рішенням специфічних питань і проблем компанії
Функціональна стратегія	Керівники середньої ланки (рішення приймаються главою підрозділу)	- Дії з підтримки ділової стратегії і досягненню цілей підрозділу - Огляд, перегляд і об’єднання пропозицій менеджерів на місцях
Операційна стратегія	Керівники на місцях (рішення приймаються керівниками функціональних служб і інших відділів)	- Дії за рішенням вузькоспеціалізованих питань і проблем, пов’язаних із досягненням цілей підрозділу

6. Загальне та операційне зовнішнє середовище та їх вплив на підприємство

Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у певному середовищі. Підприємство знаходиться у стані постійного обміну із зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії і цілей його функціонування. Аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження трьох його складових:

• макросередовища (загального);

• мікросередовища (операційного);

• внутрішнього середовища.

Макросередовище складається з елементів, які прямо не пов'язані з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Розрізняють такі основні компоненти макросередовища:

політичні, економічні, соціальні та технологічні.

Мікросередовище – це учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього. Це насамперед споживачі, постачальники, конкуренти, посередники.

Внутрішнє середовище – це сукупність факторів, що визначають процеси діяльності підприємства. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо.

Оцінка зовнішнього середовища здійснюється для того щоб:

– виявити зміни, які діють на різні аспекти стратегії;

– виявити, які фактори зовнішнього середовища можуть являти загрозу для фірми;

– оцінити, які фактори зовнішнього середовища можна використовувати для досягнення стратегічної цілі. Це дозволяє направити зусилля фірми в найбільш сприятливому для розвитку бізнеса напрямку.

Аналіз зовнішнього середовища допомагає отримати важливі результати:

– прогнозувати непередбачувані обставини;

– розробити заходи попередження несприятливих непередбачуваних обставин і загроз;

– допомагає перетворити потенційні загрози в вигідні можливості.

Роль аналізу зовнішнього середовища полягає в отриманні відповіді на питання:

– де знаходиться організація по відношенню до інших учасників бізнесу;

– де, на думку вищого керівництва, повинна знаходитись фірма в майбутньому;

– що необхідно зробити в фірмі, щоб вона перейшла зі стану, в якому знаходиться, в той стан, де її хоче бачити керівництво.