1.Дайте характеристику Українському політичному руху та його основним течіям.(2 пол 19ст-поч 20 ст)

На межі 50–60років XIX ст. відбулося загальне піднесення самосвідомості української інтелігенції, яка організувалась у дві ідейно близькі течії національновизвольного руху (які невдовзі об’єднались) — хлопоманів та громадівців. Хлопомани (українофіли) — культурнопросвітницька за характером організація, що виникла у 1859–1860 рр. Членами цієї організації були В. Антонович, Т. Рильський, П. Житецький, А. Свидницький, Б. Познанський, К. Михальчук та ін. Поляки презирливо почали називати цихосіб хлопами за їх любов до українського народу, який польськашляхта вважала хлопським, тобто таким, який складається виключно із селян. Їх також називали українофілами за любов до всього українського..Своєю кінцевою метою хлопомани вважали відродження самосвідомості українців, а в майбутньому — здобуття автономії дляУкраїни у складі демократичноїРосійської республіки. Гурток хлопоманів зазнавпереслідувань з боку влади і на рубежі1860–1861 рр. припинив своє існування. Натомість члени гурткахлопоманів разом з іншими представниками української інтелігенції Києва стали засновниками Київської громади.

Громадівський рух — головний напрям українського національно визвольного руху другої половини XIX ст. представлений діяльністю організацій культурнопросвітницького характеру — громад, що зумовило назву самого руху. Вирізняють дваетапи діяльності громад: 1859–1864 рр. та 1870–1890 рр. На межі 50–60 х років XIX ст. громади виникли у Києві, Чернігові, Полтаві та Харкові. хчленів громадівського руху цього періоду належали М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, В. Білозерський, М. Драгомаов, В. Антонович, Т. Рильський, П. Чубинський, В. Познанський, П. Житецький та ін. Жодна з громад не мала статуту таписаних програм. Свої устремління члени громад обмежувалисферою освіти і культури. український національний рух швидко набирав поширення

Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 року — таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури.

2. Фільварок. Велике багатогалузеве товарне господарство, що ґрунтується на примусовій праці кріпаків. у феодальній Польщі, Литві, Білорусі та Україні – комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство. У Польщі, Західній Україні та Західній Білорусі (до 1939 р.) – панський маєток із господарчими будівлями. Хутір або виселок.

Билет №11:

1.Галицько-Волинське князівство – спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі.

Га́лицько-Воли́нське князі́вство, Королівство Русі (латRegnum Galiciae et Lodomeriae, Regnum Rusiae; 1199—1349) — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Р. Мстиславичем З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій.

Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські, Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також території сучасного Поділля і Бессарабії.

Князівство проводило активну зовнішню політику у Східній і Центральній Європі Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття — також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.

Галицько-Волинське князівство занепало через відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.

Галмцько-Волинська держава - спадкосмниця Київської Русі (ХП - XI У ст.).   Наприкінці Х — в першій половині XI ст. адміністративним осередком земель Волині Підкарпаття був Володимир — місто, що його заснував і назвав своїм ім'ям князь Володимир Святославич. Він передав управління цим краєм Всеволодові, який був сином Володимира і Рогніди Рогволодівни. Місто Володимир стало осередком єпископства і самим головним центром розвитку культури у регіоні. Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Трохи по-іншому склалась доля Прикарпаття. Тут вже в 1084 р. утворилися три князівства, в яких панували брати Ростиславичі, правнуки Ярослава Мудрого. Найбільшої могутності Галицьке князівство досяг-ло за часу правління Володимиркового сина Ярослава Осмомисла. Його володіння сягали вздовж Дністра досить далеко на південь; навіть землі в нижній течії Пруту й Дунаю опинились у певній залежності від Галича. Зростало значення Дністра у міжнародній торгівлі, що, в свою чергу, сприяло розвиткові міст князівства. Галицький князь користувався авторитетом на міжнародній арені, підтримував дипломатичні взаємини не лише з сусідами, а й із Візантією, Священною Римською імперією. Об'єднання Волині і Галичини незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька земля здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні взаємини. Ці взаємини стали передумовою об'єднання Волині й Галичини в одному князівстві. Романові Мстславичу вдалось домогтися сполучення під своєю владою Волині й Галичини в одне князівство. Незадовго до смерті Роман утвердився і в Києві.

2. Індустріалізація – система заходів, спрямований на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переоснащення економіки і зміцнення оборотоздатності країни; процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства і перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства; забезпечила перевагу промисловості над сільськім господарством, важкої індустрії над легкої. Індустріалізація як світовий економічний процес зумовила другий етап науково технічної революції.

Билет №12 (13)