- •1.Інкорпорація Русі Литвою.Боротьба Литовського і Московського князівств за давньоруську спадщину.
- •1.Виникнення та розвиток козацтва.Запоріжська Січ як центр консолідації української національної спільноти.
- •1.Реформа 2-ї половини 19ст в рос.Імперії та її вплив на розвиток укр. Земель
- •1.Визначіть основні сили національно визвольної революції 1917-1920.
- •1.Економічні та політичні реформи 1950х-60х років 20ст .Їх суперечливий та непослідовний характер.
- •1.Розкрийте теорії походження Київської Русі в історіографії.
- •1.Розкрийте зміст трипільської культури та її місце в історії України.
- •1.Українська козацька держава у політичних інтересах інших сусідніх держав.
- •1.Розвиток Українських земель у складі Речі Посполитої.(2 пол 16 ст-сер 17 ст)
- •1.Дайте характеристику Українському політичному руху та його основним течіям.(2 пол 19ст-поч 20 ст)
- •1.Галицько-Волинське князівство – спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі.
- •1.Розкрийте проблему національної, соціальної і релігійної конфронтації в українських землях (2пол 16 ст-1 пол 17 мст).
- •1.Розкрийте питання примусової колективізації в Україні. Голодомор 1932-1933рр.
- •1.Інкорпорація України-Руси Литвою. Велике князівство Литовське. Кревська унія.
- •1.Визволення України внесок українського народу та інших народів срср у перемогу над фашизмом.
- •1.Розкрийте проблему роздробленості давньоруських земель. Розпад України – Руси.
- •1.Політика «воєнного комунізму».Неп в Україні зміст та наслідки.
- •1.Трансформація революційних процесів у військове протиборство за владу в Україні (кінець 1917-поч 1918 рр.).
- •1.Розкрийте проблему утворення єдиного національно-визвольного громадського комплексу (2 пол 19 – поч. 20 ст.).Формування української нації.
- •1.Дайте характеристику первісним державним утворенням на території України.
- •1.Державно-політичний, економічний, релігійний, культурний вплив українських земель на литву.
- •1.Напад фашистської Німеччини на срср. Розгортання руху опору на Україні.
- •1.Застійні тенденції в економічному та соціально-політичному житті України. П.Шелест та в.Щербицький.
- •1.Розкрийте проблеми боротьби за незалежність україни. Декларація про державний сувернітет. Акт проголошення незалежнсті україни
- •1.Розкрийте періодизацію історії України. Історична схема Грушевського
- •1.Розкрийте проблему українського політичного руху у складі рос.Імперії та його основні течії ( 19 ст)
- •1.Розкрийте питання: брестьський мир. Гетьманат та директорія в українській революції 1917 – 1920 рр
- •1.Розкрийте проблему: Уроки другої світової війни. Труднощі відбудови народного господарства (1945 - 1953)
- •1.Розкрийте проблему дисидентського руху в Україні
- •1.Розкрийте питання внутрішніх та зовнішніх факторів у розвитку давньоруської держави
- •1.Розкрийте питання: гетьманщина 18 ст. Остаточна ліквідація української гетьманської держави у 2-й пол.. 18 ст
- •1.Розкрийте питання національ – визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницього в середини 17 ст. Переяславська рада та її оцінки
1.Політика «воєнного комунізму».Неп в Україні зміст та наслідки.
Воєнний комунізм Політика, яку провадили більшовики з Україні в 1919 р., дістала назву політики "воєнного комунізму". Вона означала: проведення повної націоналізації всіх підприємств, мілітаризацію праці, широкий централізм, введення продрозверстки, заборону торгівлі, скасування товарно-грошових відносин, натуралізацію в оплаті праці, урівнення в розподілі. Запровадження "воєнного комунізму" спричинило величезний опір у суспільстві. Щоби придушити його, провадили політику червоного терору - однієї з найважливіших складових "воєнного комунізму". Він проявлявся в репресіях проти реальних і потенційних противників більшовизму, масових розстрілах, організації у великих містах спеціальних концентраційних таборів, системі заручництва тощо. Більшовики прагнули зробити все, аби вже ніколи не втрачати контролю над Україною. У господарській сфері більшовики продовжували політику "воєнного комунізму", наріжним каменем якої стала суцільна націоналізація і мілітаризація (воєнізація) найважливіших галузей економіки. Впроваджувалася загальна трудова повинність. Така політика призвела до остаточної руйнації промисловості, особливо важкої. Жертвами жорстоких розправ стали тисячі українців. Найгостріше відчували на собі репресії колишні повстанці - махновці, селяни півдня України. У 1920 р. в Україні було створено органи примусових робіт, обладнано 18 концтаборів, через які пройшло 25-30 тис. осіб. Але, незважаючи на репресії, політика більшовиків на селі провалилася. Політика більшовиків під час громадянської війни значною мірою спричинила розвал економіки. Прагнучи зразу ж установити соціалістичний лад в економіці й водночас забезпечити продуктами Червону армію та голодуючі російські міста, більшовики ввели сувору економічну політику, відому під назвою воєнного комунізму. Вона включала націоналізацію всієї землі та промислових підприємств, примусову трудову мобілізацію, раціонування урядом продуктів і товарів та найбільш ненависний захід— експропріацію зерна у селян («продрозверстку»). При підтримці озброєних загонів більшовицькі чиновники, мов сарана, обсідали села, конфісковуючи зерно для потреб уряду. Селянинові дозволялося залишати собі всього близько 30 фунтів збіжжя на місяць. Щоб сприяти реквізиціям, партія організовувала комітети незаможних селян (комнезами), члени яких мали переваги при розподілі землі, звільнялися від податків і діставали 10—20 % «здобичі». У відповідь на це більшість селян зовсім припинила виробництво. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та України охопила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 рр., що забрав життя сотень тисяч людей на Україні й ще більше у Поволжі. Але — на відміну від своєї майбутньої поведінки — радянський уряд не приховував наявності голоду й організував у країні та за кордоном масову кампанію допомоги голодуючим. Тільки неп врятував більшовицьку диктатуру від загибелі.
2. Антигітлерівська коаліція - об'єднання держав і народів, які боролися в Другій світовій війні 1939-45 рр. проти блоку Країн Осі: Німеччини, Італії, Японії і їх сателітів. Антигітлерівська коаліція не була формальним об'єднанням, а внесок її учасників у боротьбу з фашизмом украй нерівномірний: одні учасники вели активні воєнні дії з Німеччиною і її союзниками, інші допомагали їм поставками військової продукції, треті брали участь у війні тільки номінально.
Билет №18: