- •1. Стилістичні особливості тексту жанру популярної психології 5
- •2. Перекладацькі трансформації 31
- •3.Практична частина 37
- •Зразок оформлення посилань в теор. Частині
- •Перекладацький коментар (зразок)
- •Лексико-стилістичний коментар (зразок)
- •Стилістичний коментар (зразок)
- •Перекладацький коментар (звернути увагу на: )
- •Лексико-стилістичний коментар (звернути увагу на: ) Стилістичний коментар
- •(Звернути увагу на: ) Лексичні одиниці
- •Висновок (зразок)
- •Список використаної літератури (зразок)
- •Лексикографічні джерела (зразок)
- •Джерела ілюстративного матеріалу (зразок)
- •Summary (зразок)
- •Посилання (зразок)
Джерела ілюстративного матеріалу (зразок)
Jean Shinoda Bolen, M.D. Goddesses in Everywoman. A New Psychology of Women. – USA: Harper Colophon Books, Harper & Row Publishers, 1984. – 334 p.
Summary (зразок)
The master thesis is dedicated to the linguistic study of the genre of popular psychology, in fact, to its lexical, stylistic and translation characteristics. Self-help texts are of great interest for translation theory, while they are characterized by high degree of specific terms and cultural realias, definite phrases, psychological aspects and phenomena usage, which can land a translator in a real trouble.
Self-help texts have hardly ever been the object of linguistic and philological research. At the same time, they represent a great stratum of modern popular literature which has distinctive stylistic and genre features.
Self-help psychology is a system of psychological knowledge and training, which have won wide popularity among readers. Everyone is aware of self-help books for teens, self-help literature on communication, relationships etc. (i.e. by Dale Carnegie, John Gray, Vladimir Levi, etc.)
The genre of “self-help psychology” is distinguished by the following main communicative features: …
Посилання (зразок)
“Поняття стилю мовлення, — пише з цього приводу В.В.Виноградов, — базується не стільки на сукупності усталених “зовнішніх лексико-фразеологічних прикмет”, скільки на своєрідних внутрішніх експресивно-змістовних принципах відбору, поєднання, об’єднання та мотивованого застосування виразів та конструкцій” [15; c.7-15].
Для древніх римлян та греків стиль був засобом переконувати, мистецтвом красномовства. Стиль мовлення розуміли як самостійний засіб переконання, інколи більш важливий за саму думку та логічні доводи правильності думки [53].