§ 7.7 Моральний термін служби

Встановлюючи нормативний термін служби машин, потрібно порівнювати оптимальну довговічність з моральним терміном служ­би або моральною довговічністю А_нор., під якою розуміють раціо­нальний термін служби, що враховує появу нових, більш доскона­лих і продуктивних конструкцій машин даного типу або можливість модернізації даної машини з метою підвищення її продуктивності або зниження необхідних затрат.

Моральний термін служби зумовлений технічним прогресом в галузі створення машин даного призначення і характеризує собою той термін служби, після якого машини даної конструкції і даного технологічного виготовлення стає економічно невигідною в порів­нянні з новою машиною. При визначенні економічної ефективності техніки крім приведених затрат слід визначити також додатковий ефект від зміни кількості і якості одержуваної продукції або затра­чуваних матеріалів. В додаток до цього при одиниці засобів механі­зації визначають додатковий ефект від звільнення робочої сили. Для цього користуються середнім зональним нормативним коефіцієнтом , що відноситься до одного робітника, що звільняється. Відпо­відно річну ефективність нових засобів механізації або технології робіт визначають за виразом:

,

де - різниця між базовою і новою технікою питомих експ­луатаційних затрат; - різниця між базовою і новою тех­нікою ефективності капіталовкладень; - різниця між базовою і новою технікою ефективності від кількості і якості одержуваної продукції і витрати матеріалів; - різниця між базовою і новою технікою від ефективності звільнених працівників; В_н. – нор­мативний річний наробіток (одержувана продукція).

Одержуючи ефективність нової машини за результатами порів­нювальних випробувань, слід мати на увазі, що питомі приведені затрати і річний економічний ефект мають стохастичний характер і нелінійно залежать від продуктивності і річного наробітку.

§ 7.8 Затрати і ефективність праці

Затрати праці. Одним із вагомих показників техніко-економіч­ної ефективності засобів механізації і використання МТП є наряду з економією затрат грошових засобів економія затрат праці.

Затрати праці на одиницю наробітку – це самостійний і дуже важливий показник  МТП, що доповнює комплексний показник прямих і приведених затрат.

Затрати праці З_п. в більшості вимірюються затратами часу одного робітника на одиницю наробітку. Інколи з загальних затрат праці виділяють затрати праці робітників, що безпосередньо обслуговують МТА (прямі затрати праці З_пп.)

Якщо позначити кількість основних працівників т_р., а допоміж­них (зайнятих на підготовчих операціях транспортуванні матеріа­лів) т_доп , то затрати праці на заданій роботі на протязі зміни визна­чаються слідуючими залежностями:

загальні ;

прямі .

При необхідності затрати праці розраховують як середньорічні, або за будь якій інший проміжок часу. Затрати праці на одиницю продукції. Знаходять за сумою затрат на всіх виробничих процесах відносно її до 1 продукції:

,

де п – кількість виробничих процесів; З_пі. – затрати праці на і-процесі; q – кількість продукції одержуваної в даних виробничих процесах.

З даних виразів бачимо, що для зниження затрат праці необхід­но:

1) зменшувати кількість працюючих (основних і допоміжних) завдяки застосування навісних і самохідних агрегатів, високопро­дуктивних машин, засобів автоматики, удосконаленню технологіч­ного процесу;

2) збільшувати продуктивність агрегату.

Ефективність праці характеризує одержання в даних умовах максимальної кількості найвищої якості продукції при найменших затратах праці і засобів. Це можна виразити залежністю:

,

де - ефективність праці на технологічній лінії; U_к.; С_{к. –} кількість і вартість основної продукції к_-виду; U_j. C_j. – кількість і вартість додаткової продукції; S_i. – приведені затрати на і-й операції технологічної лінії; Н_і. – затрати праці на і-1 операції.

Як видно з виразу ефективність праці на технологічній лінії виз­начається кінцевим результатом. Ефективність тим вища – чим ви­ща продуктивність і менша собівартість (приведені затрати) і зат­ра­ти праці.