23. Прокурорський нагляд за додержанням законів під час використання результатів оперативно-розшукової діяльності.

Прокурорський нагляд за додержанням законів при використанні результатів ОРД неможливо розглядати відокремлено від усього комплексу наглядових заходів за законністю оперативно-розшукової діяльності.

Виходячи із спільності завдань оперативно-розшукової діяльності та кримінального судочинства прокурору завжди слід пам'ятати, що в переважній більшості випадків саме завдяки своєчасно та належно проведеним оперативно-розшуковим заходам виявляються, розкриваються та попереджаються злочини, встановлюється місце знаходження обвинувачених та підсудних, здобувається доказова інформація тощо.

Тому забезпечення ефективного прокурорського нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності з моменту заведення оперативно-розшукової справи до прийняття рішення про її закриття -запорука належного виконання завдань кримінального судочинства. Адже, успішне розкриття злочинів, як правило залежить від тих заходів, які проводять органи, що здійснюють ОРД. Добре продумані оперативно-розшукові заходи допомагають віднайти знаряддя вчинення злочинів, інші речові докази, викрадені цінності тощо.

Проте з практики відомо немало випадків, коли оперативні заходи проводяться поза рамками вимог закону. Це не тільки не сприяє розкриттю злочинів, але й приводить до того, що злочинці тривалий час не притягуються до відповідальності, а інколи взагалі її уникають.

Аналіз прокурорсько-слідчої практики свідчить, що порушення законів співробітниками оперативних служб по встановленню особи, яка вчинила злочин, переважають над всіма іншими порушеннями законів. У зв'язку з цим, зусилля прокурорів при здійсненні нагляду а законністю оперативно-розшукової діяльності повинні бути зосереджені в першу чергу на цьому напрямку. Низький рівень нагляду породжує тут втрату доказів, упускаються сприятливі тактичні можливості для їх збирання «по гарячих слідах».

Під час перевірки законності оперативно-розшукових заходів, проведених за дорученням слідчого прокурору необхідно звертати увагу, по-перше, на повноту виконання доручення; по-друге, на використання всіх передбачених законом засобів; в-третіх, на своєчасність виконання доручення і направлення інформації слідчому; на кінець, перевіряти повноту, своєчасність і обґрунтованість доручень, які слідчий направив органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність

24. Прокурорський нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, що здійснюється за запитами міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод.

25. Організація прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність за наказом Генерального прокурора України № 4/1 від 19.09.2005 р.

24. Прокурорський нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, що здійснюється за запитами міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод.

Розвиток міжнародної діяльності Генеральної прокуратури Укра­їни здійснюється відповідно до її компетенції в таких напрямах:

• організація міжнародного співробітництва в рамках Співдруж­ності Незалежних Держав (СНД);

• організація міжнародного співробітництва в рамках Ради Єврропи;

• організація міжнародного співробітництва в рамках ООН і низ­ки інших міжнародних організацій;

• участь в розробці багатосторонніх та двосторонніх договорів та угод з проблем боротьби зі злочинністю, надання правової допомоги, екстрадиція.

Прокурорську діяльність у сфері міжнародного співробітництва можна умовно класифікувати на два види: організаційну та процесу­альну.

До першого виду відноситься:

- участь у підготовці і реалізації міжнародних договорів і угод в сфері надання правової допомоги у цивільних, сімейних і криміналь­них справах;

- участь у розробці й реалізації нормативно-правових актів між­народного співробітництва, які регулюють право особи;

- розробка, укладення і реалізація міжнародних угод про спіль­ну боротьбу з організованою злочинністю;

• обмін інформацією, яка становить взаємний інтерес для право­охоронних органів;

• проведення спільних наукових досліджень і розробок у сфері боротьби зі злочинністю;

• обмін досвідом правоохоронної роботи;

• надання допомоги у підготовці та перепідготовці кадрів;

• взаємне надання матеріально-технічної і консультативної допо­моги;

• координація заходів при наданні правової допомоги, особливо при розслідуванні транснаціональних злочинів.

Окрім того, в разі необхідності, на запит однієї зі сторін проку­ратура іншої держави надає необхідну інформацію про чинне на її території законодавство і практику його застосування органами про­куратури, а також запрошує аналогічну інформацію у країн, з якими перебуває у договірних відносинах.

До другого виду прокурорської діяльності можна віднести:

- отримання свідчень і заяв;

- сприяння і надання допомоги в розслідуванні злочинів; видачу осіб, що скоїли злочин;

• тимчасову видачу осіб, що перебувають під вартою, для отримання від них свідчень;

• вручення документів, пов'язаних з судочинством у цивільних, сімейних і кримінальних справах;

~ проведення оглядів, обшуків, експертиз тощо;

— забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної правопору­шенням.

До суб'єктів міжнародного співробітництва, окрім органів про­куратури, можна віднести такі міжнародні організації, як Інтерпол, Європол, Службу із запобігання відмиванню доходів, отриманих зло­чинним шляхом (міжнародна установа, до складу якої входять понад 40 держав (більше відома як Група Едмонта)), Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю на території СНД та інші ор­ганізації. Саме на базі цих організацій поширюється досвід боротьби з організованою злочинністю.

Основними формами міжнародного співробітництва прокуратури України є:

• надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах;

• співробітництво з прокуратурами, правоохоронними та іншими державними та міждержавними органами інших країн.

• підготовка висновків і пропозицій про доцільність укладання нових і приєднання до чинних угод про правову допомогу;

• організація заходів міжнародного характеру (переговорів, експертних нарад, семінарів, конференцій тощо);

• підготовка довідкових, аналітичних та інформаційних матеріалів і підсумкових документів про необхідність проведення заходів міжнародного характеру.

Міжнародне співробітництво органів прокуратури здійснюється на основі міжнародних договорів та угод, законів і нормативно-пра­вових актів кожної країни, а також відомчих угод між генеральни­ми прокурорами цих країн.

Правовою базою міжнародного співробітництва органів проку­ратури є:

• багатосторонні міжнародно-правові договори;

• двосторонні міжнародно-правові договори;

• міжвідомчі міжнародно-правові угоди.

Значна частина багатосторонніх договорів рекомендаційні і за своєю природою не обов'язкові, але як документи Організації Об'єднаних Націй та Ради Європи, в яких сформульовані стандарти та основні принципи міжнародного співробітництва, вони повинні застосовуватись державами, які їх ратифікували.

Найбільш актуальні та значимі з них:

• Конвенція про захист прав людини і основних свобод, 1950 року, з додатковими протоколами;

• Європейська конвенція про видачу правопорушників» 1957 року, з додатковими протоколами 1975 року і 1978 року;

• Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримі­нальних справах, 1959 року, з додатковим протоколом 2002 року;

• Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 року;

• Європейська конвенція про міжнародну чинність рішень у кримінальних справах, 1970 року;

• Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 року;

— Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію до­ходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 року.

Не менш важливе значення для забезпечення належного рівня взаємодії прокуратур різних країн мають такі документи ООН: Керівні принципи у сфері попередження злочинності та удосконалення кримінального правосуддя у контексті розвитку но­вого міжнародного порядку (резолюція Генеральної Асамблеї ООН 132, 1985 року); План дій держав щодо співробітництва у сфері по­передження злочинності і кримінального правосуддя (резолюція Ге­неральної Асамблеї ООН 40/32, 1985 року); Керівні принципи з по­передження організованої злочинності і боротьби з нею (прийняті 8 Конгресом ООН); Заходи з боротьби з міжнародним тероризмом (прийняті 8 Конгресом ООН).

З метою розвитку відомчих відносин між Генеральною прокуратурою України та органами прокуратури іноземних країн упродовж останніх десяти років було укладено 34 відомчі угоди.

Генеральна прокуратура України уклала угоди (меморанду­ми) про правову допомогу і співробітництво з прокуратурами фактич­но всіх країн СНД і прокуратурами інших країн, зокрема, з Департа­ментом генерального аторнея Австралії (1992 рік); Міністерством юс­тиції Канади (1992 рік); Міністерством юстиції США (1993 рік); Дер­жавною службою прокуратури Англії та Уельсу (1996 рік); Федераль­ною прокуратурою Швейцарії (1999 рік); прокуратурою Німеччини (1996 рік); Генеральною прокуратурою Литви (1992 рік); Генераль­ною прокуратурою Латвії (2000 рік); прокуратурою Російської Феде­рації (1993 рік); прокуратурою Молдови (1993 рік); Генеральною про­куратурою Литви (1992 рік); Генеральною прокуратурою Киргизста­ну (1993 рік); прокуратурою Білорусі (1993 рік); прокуратурою Вірменії (1994 рік); прокуратурою Республіки Грузія (1994 рік); Ге­неральною прокуратурою Туркменістану (1996 рік); Прокуратурою Китаю (1995 рік); Державною прокуратурою Естонії (2000 рік).

Окрім того, Україна уклала низку міждержавних двосторонніх договорів, які є правовою базою міжнародного співробітництва з пи­тань правової допомоги з іншими країнами. Серед них міжнародний договір з Китаєм (1992 рік), Польщею (1993 рік), Литвою (1993 рік), Молдовою (1993 рік), Грузією (1995 рік), Естонією (1995 рік), Латвією (1995 рік), Монголією (1995 рік), В'єтнамом (2000 рік), які гарантують та встановлюють процедуру надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах. Деякі договори врегульовують лише окремі аспекти співпраці у сфері кримінального судочинства, (окрема, Договори з Канадою (1996 рік) та США(1998 рік)забезпечу­ють процедуру виконання процесуальних дій Угода між урядом України та урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, (1996 рік) регулює процедуру арешту і конфіскації доходів і знарядь пов'язаних зі злочинною діяльністю.

Національне правове врегулювання. Правові засади міжнародного співробітництва прокуратури Ук­раїни з відповідними установами іноземних держав визначені у Конституції України та Законі України „Про прокуратуру". Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є части­ною національного законодавства України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3611-ХП від 17 листопада 1993 року, Генеральному прокурору України на­дані повноваження на підписання від імені України договорів (угод) про прийом громадян України, засуджених судами інших держав, для відбування покарання на території України та про передачу гро­мадян іноземних держав, засуджених судами України, для відбу­вання покарання на території цих держав.

Стаття 26 Закону України „Про прокуратуру" передбачає, що Генеральний прокурор України відповідно до міждержавних угод про надання правової допомоги вирішує питання про порушення і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направ­лення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання.

З метою забезпечення належної організації роботи органів про­куратури у сфері міжнародного співробітництва та правової допомоги, підвищення ефективності роботи в цьому напрямі, додержання прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб при вирішенні питань; що регулюються нормами міжнародного права, Генеральним прокурором України був виданий наказ № 8 гн від 26 грудня 2005 року „Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва та правової допомоги".