Особливості роботи з препаратами:

— нітрогліцерин в таблетках, капсулах застосовують сублінгвально; рідкий нітрогліцерин у флаконах призначають по 1-2 краплі на грудочку цукру під язик (якщо раніше хворий ним не користував­ся), найбільша разова доза на приймання — 3—4 краплі. Якщо серце­вий напад не минає протягом 10 хв, дозволено ще двічі повторити приймання препарату через 10 хв.

Якщо больовий напад триває понад 30 хв, хворий підлягає гос­піталізації у спеціалізоване відділення;

• сустак застосовують внутрішньо, не розжовуючи таблетку;

• препарати нітратів не можна приймати одночасно з антаго­ністами кальцію, коронаролітиками;

• валідол при легких серцевих нападах медсестра має право са­мостійно застосувати до приходу лікаря;

• валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рідкий валідол у флаконах призначають по 4—5 крапель на грудочку цукру під язик.

Класифікація антигіпертензивних препаратів

1. Антигіпертензивні засоби основної групи - використовують в першу чергу.

Сечогінні: фуросемід (лазикс), дихлотіазид (гіпотіазид)

β-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопролол, ацебутолол

інгібітори АПФ: каптоприл, еналаприл (едніт, ренітек), раміприл

антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів): верапаміл, ніфедипін

а-адреноблокатори: празозин (мініпрес), доксазозин, фентоламін, урапідил.

блокатори рецепторів ангіотензину: лозартан, ібезартан, епросартан

2. Препарати додаткової групи - застосування яких обмежується значною побічною дією.

антигіпертензивні засоби центральної нейротропної дії: клофелін, метилдофа, бензогексоній, гігроній, пентамін, арфонад

симпатолітики: резерпін, раунатин, октадин

міотропні судинорозширювальні засоби: маг­нію сульфат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, дибазол, папазол, апресин, діазоксид, нат­рію нітропрусид, молсидомін (корватон)

Класифікація сечогінних засобів

За механізмом дії:

1. Салуретики:

а) тіазидні та тіазидоподібні діуретики: гіпотіазид; циклометіазид; оксодолін б) «петлеві» діуретики: фуросемід; кислота етакринова; буметанід; клопамід;

в) інгібітори карбоангідрази: діакарб (ацетазоламід).

2. Калійзберігаючі діуретики: тріамтерен; спіронолактон

3. Осмотичні діуретики: маніт; сечовина, гіперто­нічні розчини глюкози, натрію хлориду.

4. Різні діуретичні засоби:

а) кислотоутворюючі діуретики: амонію хлорид;

б) діуретики рослинного походження: листя мучниці; листя брусниці; толокнянка,трава хвоща польового; лесненефрил; канефрон.

Особливості роботи з препаратами:

— після приймання клофеліну, бензогексонію, октадину, натрію нітропрусиду хворий повинен лежати протягом 1,5—2 год для запо­бігання ортостатичному колапсу. Під час лікування клофеліном за­боронено вживати етиловий спирт. Внутрішньовенно клофелін вво­дять обережно: вміст ампули розчиняють в 10—20 мл ізотонічного розчину, вводять протягом 3—5 хв.У результаті швидкого введення можливе підвищення тиску;

— клофелін і метилдопу відміняють, поступово зменшуючи дозу;

• резерпін приймають після їди;

• внутрішньом 'язові ін 'єкції магнію сульфату болючі, на місці введення можуть утворитися болючі інфільтрати;

• внутрішньовенна магнію сульфат вводять повільно, обережно. Для цього застосовують 3% розчин, який вводять протягом години крапельна. Швидке введення призводить до зупинки дихання;

• каптоприл, еналаприл протипоказані вагітним через ризик появи вад розви­тку плода (природжених вад);

• сечогінні препарати приймають у першій половині дня; вони несумісні з сульфаніламідними препаратами

• гіпотіазид,оксодолін, циклометіазид протипоказані при важкій нирковій не­достатності; вони зумовлюють загострення подагри, збільшують вміст цукру в крові (увага до діабетиків); дихлотіазид призначають за схемою індивідуально після їди;

• фуросемід несумісний в одному шприці з іншими препаратами, його не можна призначати разом з препаратами, що мають ототоксичну та нефротоксичну дії