2. Особливості розміщення і функціонування різних видів транспорту

Транспортна система України являє собою таке територіальне поєднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту та служби перевезень, які, об єднаючи всі види транспорту і всі ланки транспортного процесу в їх взаємодії , забезпечують функціонування всього народногосподарського комплексу. Формування та розвиток транспортної системи – складний економічний процес, який відбувається під дією об’єктивних закономірностей та залежить від соціально-економічних, історичних та природних чинників.

Транспортна система України об’єднує автомобільний, залізничний, морський, річковий, авіаційний та трубопровідний види транспорту, розвиток і розміщення яких визначили галузева структура народного господарства, його територіальна організація і вигідне економіко-географічне положення країни. При цьому економіко-географічне положення істотно вплинуло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного та Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбережжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.. ) сприяла розвитку річкового транспорту.

Одним із найважливіших елементів транспортної системи є мережа шляхів сполучення.

Великий вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію в натуральному та переробленому вигляді, завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них, перевозить будівельні вантажі.

У процесі виробництва продукції та обміну нею між окремими державами, регіонами, містами складаються транспортно-економічні зв’язки, які проявляються у вантажопотоках. Транспортно-економічні зв’язки розрізняють за видами транспорту, вантажами, розмірами території. Вони можуть бути міжнародними, міжрегіональними та внутрішніми. Розміщення транспортно-економічних зв’язків залежить від рівня розвитку країн та може змінюватись під впливом суспільно-політичної ситуації у світі.

Безпосередньо з транспортом пов’язана зовнішня та внутрішня торгівля. Обсяг вантажообігу з закордонними країнами залежить від економічних стосунків з цими кранами. У внутрішній торгівлі цей вантажообіг залежить від багатьох чинників: територіальної організації торгівлі і особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздрібного товару та ін..

Великий вплив на формування транспортно-економічних зв’язків справляють галузі спеціалізації України. Так, спеціалізація Донецького та Придніпровського районів на паливній, металургійній промисловості, важкому машинобудуванні обумовлює те, що в структурі вантажопотоків цих районів переважає вугілля, руди чорних металів, машини. Транспортна система повинна забезпечувати тут перевезення великих обсягів вантажів. Тому в їх транспортних системах провідна роль належить залізничному транспорту.

Причорноморський, Подільський і Карпатський економічні райони спеціалізуються на машинобудуванні та металообробці, що також обумовило розвиток насамперед залізничного транспорту. За відсутності в цих районах місцевої сировинної бази для машинобудування в них направляються потоки чорних металів, а в зворотному напрямку – готова продукція машинобудування. А в зв’язку з тим, що до галузей спеціалізації районів належать також галузі харчової та легкої промисловості, що перероблюють сільськогосподарську сировину, в їх транспортній системі велике місце займає і автомобільний транспорт.

У формуванні транспортної системи України важлива роль належить нафтопереробній промисловості. Виникла потреба в розвитку мережі трубопроводів для перегонки сирої нафти та нафтопродуктів, а також розвитку залізничного транспорту для її транспортування. Окрім того, переорганізація України на отримання нафти з країн Близького Сходу вимагатиме розвитку танкерного флоту та будівництва терміналів для зберігання нафти.

Роль агропромислового комплексу, і перш за все сільського господарства, у формуванні транспортної системи визначається рівнем розвитку та спеціалізацією сільськогосподарського виробництва. Для районів з високорозвиненим сільським господарством є необхідною висока забезпеченість насамперед автомобільними шляхами та автотранспортом. Це пов’язане з тим, що низька транспортабельність більшості видів сільськогосподарської продукції вимагає мінімальної кількості навантажувально-розвантажувальних операцій та високої маневреності транспорту. Це обумовлює необхідність розвитку автомобільного транспорту та мережі шляхів в областях з високим рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва. До таких областей належать Вінницька, Черкаська, Хмельницька, Полтавська, Київська та Кіровоградська області. Транспортно-економічні зв’язки з більшості видів сільськогосподарської продукції мають внутрішньодержавний, а також внутрішньо обласний характер. Головні потоки хлібних вантажів ( озима пшениця, жито, ячмінь, гречка )йдуть зі степових вантажів України в Білорусь, Прибалтику, Росію.

Великий вплив на обсяги та структуру перевезень мають зовнішньоекономічні зв’язки України. Набуття Україною статусу незалежної держави привело до зміни транспортно-економічних зв’язків. У продуктообміні за багатьма видами вантажомістких товарів Україна переорієнтувалась на європейські країни. Значні обсяги надходження нафти очікуються з країн Близького Сходу, що викличе необхідність реконструкції транспортної системи України, що склалася.

Розвиток туризму, а також ділових зв’язків населення України значно збільшили обсяг пасажиропотоків в західному напрямку.

Лекція 12: «Паливно-енергетичний комплекс»