Питання 11
В Україні відносини власності регулюються Законом України «Про власність», згідно з яким власність в Україні виступає в трьох формах: державній, колективній, приватній. Допускається також існування змішаних форм власності. До 90-х в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, перевага надавалася суспільній власності в її двох основних формах — державній і колгоспно-кооперативній. Одержавлення власності привело до таких негативних наслідків:
-
ігнорування особистих інтересів. Суспільна власність — це власність усіх, але нікого зокрема. Економічний розвиток здійснювався під гаслом побудови світлого майбутнього для всіх, хоч логічніше було б спочатку побудувати його для кожного, а потім для всіх.
2) відчуження від власності трудящих привело до втрати почуття господаря, а водночас і заінтересованісті у раціональному використанні народного багатства, що неминуче призводило до величезних втрат у суспільстві.
-
Держава, виражаючи інтереси всього народу, повинна була б і власність використовувати для задоволення загальнонародних потреб. Але державний апарат, тобто певне коло людей, які виступали від імені суспільства, самостійно, на свій розсуд розпоряжався майном. Це свідчить про те, що державна форма власності за нерозвинутої демократії (і політичної, й економічної) приховує в собі можливість появи під вивіскою загальнонародної власності елементів корпоративного та індивідуально-егоїстичного привласнення.
Ці та інші недоліки потребують докорінної перебудови відносин власності. З цією метою в Україні здійснюється роздержавлення власності.
Роздержавлення – це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності.
Роздержавлення включає в себе:
-
демонополізацію - процес ліквідації монополії держави;
-
денаціоналізацію - процес повернення власності колишнім власникам;
-
приватизацію - відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній і комунальній власності на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Є такі способи приватизації:
-
викуп об’єктів малої приватизації товариствами покупців ( підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування з невеликою кількістю працюючих);
-
викуп майна, зданого в оренду;
-
викуп майна на аукціоні (покупцем стане той, хто запропонує максимальну ціну);
-
викуп майна за конкурсом ( власником стане той, хто запропонує найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта);
-
продаж акцій відкритих акціонерних товариств;
-
безоплатна передача частки майна громадянам України ( кожний громадянин України має право на майновий приватизаційний сертифікат вартістю 10 грн. 50 коп.) .
Приватизації не підлягає:
-
майно органів державної влади і управління, Збройних сил, служби національної безпеки, прикордонних військ, правоохоронних і митних органів;
-
золотий і валютний фонди, державні матеріальні резерви, емісійна і резервна системи;
-
майнові комплекси підприємств, що забезпечують діяльність по виготовленню цінних паперів і грошових знаків, засоби урядового і спеціального зв’язку;
-
національні, культурні і історичні цінності України;
-
надра землі, водні ресурси;
-
об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету.
З 2000р. в Україні розпочалась грошова приватизація великих об’єктів. Проведення такої приватизації дасть можливість поповнити бюджет держави і підвищити ефективність роботи підприємств. Сьогодні в Україні найбільшу питому вагу має колективна власність – 52,4% підприємств від загальної кількості, які виробляють 56% промислової продукції. 21 млн.громадян є власниками акцій і земельних паїв.